§ 1. Суд Європейського Союзу в інституційній системі с с

чині на предмет сумісності Лісабонського договору з національними конституціями'. Але усі ці процеси були розв'язані на користь вступу в силу Лісабонського договору²' Такс усвідомлення державами-членами необхідності реформування ЄС задля підвищення демократичності, ефективності та прозорості його діяльності дає підстави говорити про подолання кризи.

Кардинальних нововведень або відмови від попередніх ідей Кон­ституції в новому реформаторському Договорі немає, але головною різницею між Договором про Конституцію для Європи та Лісабонським договором є те, що останній не претендує на статус конституції, а про­сто намагається збудувати сильніший Союз, націлений на підвищення його ефективності та координації спільної зовнішньої діяльності та на спрощення його заплутаної структури.

За новим Договором ЄС наділяється иравосуб'єктністю, замінює собою всі три опори та Європейське Співтовариство. Більш чітко роз­поділяється компетенція між державами-членами та ЄС, положення, які стосуються внесення змін до договору, прописується таким чином, щоб уможливити передачу нових повноважень ЄС, а також повернен­ня їх до держав-членів. Крім того, передбачається можливість добро­вільного виходу держави зі складу ЄС. До компетенції ЄС передають­ся питання, які раніше не були безпосередньо підконтрольні йому. Цс такі сфери, що значно впливають на якість життя європейців, а саме: зміна клімату, транснаціональні злочини, енергетика. За Лісабонським договором значно спростилася процедура прийняття рішень. Договір про Євратом не втратив сили, у нього були внесені поправки відповід­но до спеціального Протоколу. Євратом діє при новому Союзі та керу­ється його інститутами.

Відповідно до реформи інституційної системи згідно з Лісабон­ським договором посилена роль Європейського Парламенту, введений

' Аналіз рішення Конституніного суду Німеччини див.: Editorial Comments // Common Market Law Review. - 2009. - Vol. 46. - P. 1023-1033; Thym D. In the Name of Sovereign Statehood: A Critical Introduction to the Lisbon Judgement of the German Constitutional Court// Common Market Law Review. - 2009. - Vol. 46. - P. 1795-1822; Doukas D. The Verdict of the German Constitutional Court on the Lisbon treaty: Not Guilty, but Don't Do It Again! // European Law Review. - 2009. - Vol. 34, No. 6. - P. 866-888. Аналіз рішення Констіпуційного суду Чехіїї див.: Editorial comments U Common Market Law Review. - 2009. - Vol. 46. - P. 1789-1792.

¹ На повторному загальнонаціональному референдумі в Ірландії щодо необхід­ності Лісабонського договору, який відбувся 3 жовтня 2009 p., 67.13% виборців, що взяли участь у референдумі, проголосували «за».

27

Posol і І. Сутність юрисдикції Суду Європейського Союіу

пост Голови Європейської Ради (неформально його називають Пре­зидентом ЄС), замінена існуюча до цього ротаційна система голову­вання держав-членів у Раді ЄС і створене колективне головування трьох держав строком на 18 місяців, запроваджена посада Верховного пред­ставника ЄС із закордонних справ та політики безпеки'. Крім того. Європейській Раді та ЄЦБ надано статус інститутів.

Що стосується реформи судової системи, то за Лісабонським дого -вором вводиться таке поняття, як Суд ЄС, що с комплексним поняттям, характеризує усю судову систему ЄС і включає три ланки: безпосередньо Суд ЄС, Загальний Суд та спеціалізовані суди (ст. 19 Договору про ЄС). Прототипом Суду ЄС став Суд Європейських співтовариств, Загального ^СУДУ — СПІ. спеціалізованих судів — спеціалізовані судові палати. Те­перішні судові ланки мають таку ж підпорядкованість, як і в колишній дореформаційній системі, тобто Загальний Суд створюється при Суді справедливост і, а судові палати — при Загальному Суді.

На наш погляд, суттєвих змін судова система не зазнає, оскільки після зміни назв кожна судова ланка виконує ті ж самі функції, що і раніше. Отже, ник і реформа була спрямована не стільки на струк­турні зміни, скільки на підтвердження центральної ролі Суду ЄС у судовій системі Союзу, а також оптимізацію юрисдикції, про що йтиметься далі'.

Розглянувши загальну характеристику інституційної системи ЄС, ми дійшли висновку, що вона являє собою своєрідну організаційну структуру, покликану розвивати європейську інтеграцію. Ця специфі­ка виражається в змішанні повноважень виконавчої, законодавчої та судової гілок влади, а крім того, у незакріпленому поділі повноважень між європейським та національними рівнями врядування. Але саме ця структурно-функніональна специфіка дозволяє ЄС бути успішною динамічною міжнародною організацією, яка не має аналогів на світо­вій арені.

Численні інституційні реформи викликані шістьма розширеннями членського складу Співтовариств, а потім і ЄС, бажанням вивести най-

' Вільні детально щодо імісту реформ див.: Энпш М. Л. Договор о реформе // Нся Европа.-2007. -№ || (16). - Режим доступу: http://alleuropa.ru/index.php7optiorFcom content&task=view&id~464; Кашкин С. К). Лиссабонский договор - новый этап раз­вит ия права Европейского С оюза //1 осударство и право. 2008. - № 9. - С. 59-66.

¹ Детальний аналіз нововведень Лісабонського договору див.: Dougan M. The Treaty of Lisbon 2007: Winning Minds, Not 1 learts // Common Market Law Review. - 2008. - Vol. 45, Is. 3.-P. 617-703.

28