§ 2. Провадження по справах про скасування нелегітимних нормативних актів єс...

можуть делегуватися повноваження з прийняття певних актів. Ці по­вноваження повинні реалізовуватися в наданих межах, інакше це вважатиметься перевищенням компетенції. Ця підстава використову­ється рідко для оскарження актів ЄС і частіше за все стосується кон­флікту в перерозподілі компетенцій між інститутами та використання ст. 352 Договору про функціонування ЄС відносно процедури розши­рення повноважень. На думку Т. К. Хартлі, складність доведення від­сутності компетенції полягає в такому: по-перше, Суд ЄС дає розши­рене тлумачення положень установчого Дог овору, що надають повно­важення інститутам; по-друге, компетенція Комісії та Ради розширена згідно з теорією домислюваних (імпліцитних) повноважень і, по-третє, ст. 308 (теперішня ст. 352 Договору про функціонування ЄС) має на­стільки широкі межі, що за винятком питань, які повністю випадають із правового поля Договору, майже завжди є можливість знайти право­ве обгрунтування для прийняття акта Радою '

Для з'ясування меж повноважень інституту, органу, установи Суд повинен провести повноцінне розслідування, яке іноді переростає в діалог між відповідним інститутом і Судом.

Щодо порушень процедурних вимог, то вони мають бути суттєви­ми, незалежно від того, встановлені вони установчими договорами чи вторинним правом. Поняття суттєвості є досить невизначеним, але прийнято вважати, що коли результат дії акта був би іншим, якщо б процедурні вимог були виконані, то вони є суттєвими ' Тобто важли­вий не зміст порушеної процедурної вимоги, а важливі наслідки по­рушення в кожному конкретному випадку ' Немає потреби доводити це у випадках, коли вимоги є настільки суттєвими, що їх недотриман­ня робить непотрібним доказування настання шкоди позивачу ' Раніше, коли висновки Парламенту в нормотворчій процедурі мали не обов'язкову силу для Ради, а консультативний характер, Суд вважав, що суттєвим процедурним порушенням буде неврахування його ви­сновків Радою. Таким чином Суд охороняв ЄС від інституційного розбалансування, та саме тому Суд ЄС у своєму рішенні по справі SA

¹ Хартли Т. К. Основы нрава европейского Сообщества/ [пер. с англ.]. - М.: Закон и право, ЮПИТИ, 1998. - С. 444.

• Case T-62/98, Volkswagen v Commission II European Court Reports. - 2000. - P. II-2707.

¹ Хартли Т. К. Основы права европейского Сообщества/ [пер. с англ.]. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. - С. 446.

⁴ Joined cases 287,288/95 Р, Commission vSolvay//European Court Reports. - 2000. -P. 1-2391.

141

Poic ii 2. Процедури реалізації юрисдикції Суду Європейського Союзу

Requeue Freres v Council зазначив, шо уникнення процедури консуль­тації з Парламентом веде до визнання прийнятого акта недійсним ' Нині у зв'язку із зміною нормотворчої процедури, коли Парламент є повноправним нормотворцем поряд із Радою, ця підстава відпала сама собою, але цей приклад показує активну позицію Суду в захисті одних інститутів від зловживання становищем іншим інститутом.

Суттєвими процедурними порушеннями буде також прийняття рішен­ня без викладення його мотивів та порушення права позивача на отриман­ня інформації щодо проекту адміністративного акта, який його стосуєть­ся, та надання своїх міркувань ' Так, Комісія зобов'язана поінформувати заінтересованих осіб про всі аспекти проекту свого акта та надати їм по­вноцінне право висловити свою точки зору щодо запропонованих нею заходів. Тобто Комісія має забезпечити виконання принципу audi alteram partem ' Але незважаючи на це, на Комісію не покладений обов'язок від­повідати на всі заперечення сторін в остаточній редакції акта. Право на отримання інформації щодо проекту акта включає в себе право на озна­йомлення з усіма матеріалами його підготовки ' Сама Комісія теж зроби­ла внесок у закріплення права особи на участь у прийнятті нею рішень. З 80-х років вона прийняла ряд норм, які стосуються процедури прийнят­тя рішень та доказів необхідності їх прийняття. У 1982 р. Комісія заявила, що до її рішень будуть додаватися копії заперечень осіб, які були висуну­ті на початку процедури розробки рішення з питань конкуренції, а якщо

¹ Case 138/79, .54 Requeue Freres v Council II European Court Reports. - 1980. -P. 3333.

^г У французькому праві це положення відоме як доктрина «droits de la defense», шо означає «право на захист». Суд ЄС у рішенні по справі 17/74 (Case 17/74, Transocean Marine Paint Association v Commission II European Court Reports. - 1974.-P. 1063) визнав, що положення про можливість висловити свою позицію особою, на чиї інтереси впли­ває прийняття рішення публічною владою, є загальним принципом права та мас засто­совуватися Судом. До цього Суд ЄС не так уважно ставився до процедурних вимог при прийнятті актів інститутами ЄС. Ю. Шварц (J. Schwarze) вважає, що на таку позицію Суду ЄС вплинуло англійське адміністративне право, оскільки це рішення було при­йняте після приєднання Великобританії до Європейських співтовариств та появи англій­ських правників у Суді ЄС (Schwarze J. Judicial Review in EC Law - Some Reflections on the Origins and the Actual Legal Situation // International and Comparative Law Quaterly. -2001,-Vol. 51. P. 21). Такождив.: Joshua J. M. The Right to be Heard in EEC Competition Procedures // Fordham International Law Journal. - 1991/1992. - Vol. 15. - P. 74.

¹ Joined cases 89, 104,114,116, 117,125,129/85, A Ahlstrom Osakeyhtio v Commission (Woodpulp 11) Я European Court Reports. - 1993. - P. 1-130; Case 17/74, Transocean Marine Paint Association v Commission II European Court Reports. - 1974. - P. 1063.

¹ Lcnacrts K., Vanhamme J. Procedural Rights of Private Parties in the Community Administrative Process // Common Market Law Review. - 1997. - Vol. 34. - P. 545-549.

142