§ 2. Провадження по справах про скасування нелегітимних нормативних актів єс...

ринку, що вони не можуть зловживати своїм становищем, шкодити споживачам та іншим учасниках ринку.

Щодо судових процесів проти Ради, то вони мають політичний характер і частіше за все в таких справах рішення виноситься не на користь держав-членів. Так, якщо Парламент виграє більше половини справ проти Ради, то держави-члени вшраюгь проти неї лише одну справу з десяти.

Строки для оскарження актів ЄС. Право оскарження актів ЄС обмежене певними строками. Позов за ст. 263 Договору про функціо­нування ЄС може бути подано до Суду ЄС/Загального суду лише в межах позовної давності, інакше суди не матимуть юрисдикції ratione temporis (відносно моменту судового розгляду) та визнають позов та­ким, що не може бути розглянутий (неприйнятним). Частина 3 ст. 263 Договору про функціонування ЄС встановлює, що провадження по­рушуються протягом двох місяців з моменту публікації акта або з мо­менту його повідомлення позивачу, або, за відсутності такого, з дня, коли йому стало відомо про такий акт. Регламенти, директиви та рі­шення обов'язково публікуються в «Офіційному віснику ЄС» і набу­вають чинності від дати, вказаної в них, або, за її відсутності, зі спли-вом чотирнадцяти днів після їх опублікування. Директиви та рішення, крім того, доводяться до відома тих, кому вони адресовані, та створю­ють наслідки з моменту такого повідомлення. У Договорі не визначено, який критерій має примат. У справі Milchwerke Heinz Wohrmann v Commission, у якій німецькі компанії оскаржували рішення, адресо­вані уряду Німеччини, Генеральний адвокат запропонував використа­ти критерій офіційної публікації. Суд ЄС визнав, що строк почав спли­вати з моменту публікації німецьких актів, які імплементували оскар­жуваний акт Співтовариства, в Bundesgesetzblatt (еквівалент «Офіцій­ного вісника ЄС» у Німеччині). Отже, позовна давність спливла і позов німецьких компанії був неприйнятним з цих підстав ' Тому логічно буде припустити, що офіційне опублікування акта має примат. Але наукова дискусія щодо моменту початку спливу строків йде дуже жва­во. Наприклад, П. Олівер (P. Oliver) вважає, що найкраще було б не використовувати критерій опублікування акта, а прийняти за первин­ний критерій повідомлення, а за вторинний — критерій знання про такий акт ' Тобто тільки якщо позивач не був повідомлений про прий-

¹ Joined cases 31, 33/62 Milchwerke Heinz Wohrmann & Son KG and AU'ons Liitticke GmbH v Commission II European Couri Reports. -1962. - P. 501.

² Oliver P. Limitation of Actions before the European Court // European Law Review. - 1978. - Vol. 3. - P. 8.

149

Poic ii 2. Процедури реалізації юрисдикції Суду Європейського Союзу

няття акта, він може посилатися як на переконливу обставину надень, коли йому стало відомо про акт. Якщо дія опублікованого акта буде регулярно впливати на позивача, то автоматично починає діяти пре­зумпція знання цією особою про існування цього акта. Крім того, акт має бути опублікований у такому обсязі, щоб позивач мав можливість зрозуміти його сутність та його влив на сектор, у якому зайнятий по­зивач. Коротке викладення змісту акта не є достатнім ' Однак слід мати на увазі, що коли особі таким чином стало відомо про існування акта, вона повинна звернутися до інституту за повним текстом у розумний строк ' Відлік двомісячного строку починається з дати, коли особа чітко дізналася про зміст акта.

Маленький строк, встановлений ст. 263 Договору про функціону­вання ЄС для оскарження актів ЄС, пояснюється динамікою економіч­ного режиму, встановленого установчими договорами.

Стаття 45 Статуту Суду ЄС передбачає можливість поновлення пропущеного строку, якщо позивач доведе виникнення непередбачених обставин a6oforce majeure. У рішенні по справі Bayer AG v Commission Суд ЄС роз'яснив, що для використання цієї підстави позивач має до­вести «незвичайні труднощі, які є незалежними від волі задіяної особи та які є явно неминучими, навіть якщо належна турбота була виявлена» ' Крім того, ч. 2 ст. 81 Статуту передбачає можливість продовження строку на 10 днів через велику відстань між Судом ЄС/Загальним судом у Люксембурзі та країною позивача, з якої надсилається позов.

Стаття 269 Договору про функціонування ЄС, яка стосується оскар­ження актів Європейської Ради або Ради, які стосуються визначення наявності тяжкого та постійного порушення державою-членом прин­ципів, на яких грунтується Союз, передбачила для цього виду позовів окремий строковий режим. Подібний позов до Суду ЄС має бути по­даний протягом одного місяця з моменту констатації Європейською Радою або Радою існування порушення. Суд виносить рішення про­тягом одного місяця з дня подачі позову. Такі скорочені строки пов'язані із тим, що згадана констатація може призвести до призупинення окре­мих прав держави-члена, наприклад права голосу у Раді. Тому існу-

¹ Case 143/95, Commission v Sociedade de Curtumes a Sul do Tejo Ld" (Socurte), Re-vestimentos de Cortina Ld" (Quavi) and Sociedade Transformadora de Carnes Ld" (Stec) II European Court Reports. -1997. -P. 1-І.

¹ Case T-465/93, Consorzio gruppo di azione locale "Murgia Messapica " v Commission //European Court Reports. -1994. - P. 11-00361.

³ Case 195/91, Bayer AG v Commission II European Court Reports. - 1994. - P. 1-5619.

150