§ 3. Преюдиціальні провадження по розгляду справ за запитами національних судів...

порушене питання ' Перш ніж зробити такий висновок, національний суд чи трибунал повинен бути впевнений, що питання рівно очевидне для національних судів інших держав — членів Співтовариства та Суду. Тільки якщо ці умови виконані, національний суд чи трибунал може утриматися від винесення питання на розгляд Суду та прийняти від­повідальність за його вирішення».

Ще одним кроком в інтерпретації ч. З ст. 267 Договору про функ­ціонування ЄС було рішення Суду ЄС по справі Da Costa (ця справа є ідентичною преюдиціальному звернення тієї ж самої датської Тариф­ної комісії за відомою справою Van Gend & Loos v Nederlandse Administratie Belastingeri'' яке постановило: якщо справа ставить пи­тання тлумачення, яке є матеріально ідентичним питанню, яке вже підіймалося і було вирішено в порядку преюдиціального розгляду по схожій справі, то національному суду, проти рішень якого не існує судового засобу захисту, немає сенсу звертатися до Суду ЄС³' Це по­ложення стало відоме за назвою Рішення як доктрина Da Costa⁴' Суд ЄС підкреслив, що обов'язку звертатися до Суду не буде, лише якщо поставлені питання будуть матеріально ідентичними (але все ж таки не повністю ідентичними)⁵' Тож національний суд може керуватися раннім рішенням, може звернутися з новим преюдиціальним запитом, але в жодному разі він не може проігнорувати рішення Суду ' Як вже

¹ Цс с так звана доктрина acie clair, щодо якої точиться багато дискусій серед знавців європейського права, суть її полягас у тому, що юридична сторона питання є настільки ясною за своїм змістом, що не допускає двоякого тлумачення. Щодо її застосування Судом ЄС див.: Rasmussen H. The European Court's Acte Clair Strategy in C.I.L.F.I.T.; or: Acte Clair, of Course! But What Does it Mean? // European Law Review. - 1984. - Vol. 9. - P. 242-259; Трагнюк О.Я. Тлумачення міжнародних договорів: теорія,

досвід європейських міжнародних судових органів: дис канд. юрид. наук: 12.00.11.-

X., 2003.-С. 106-108.

² Рішення по справі van Gend & Loos (Case 26/62, NVAlgemene Transport- en Ex­ pedite Onderneming van Gend & Loos v Netherlands Inland Revenue Administration II European Court Reports. - 1963. - P. 1) було винесене раніше, ніж по справі Da Costa, хоча обидві були направлені до Суду ЄС майже одночасно.

⁵ Joined cases 28,29,30/62, Da Costa en Schaake v Nederlandse Belastingadministratie //European Court Reports. - 1963. - P. 31.

Про фактори, які вплинули на Суд ЄС при формуванні доктрини, див.: Rasmussen Н. The European Court's Acte Clair Strategy in C.I.L.F.I.T.; or: Acte Clair, of Course! But What Does it Mean? // European Law Review. - 1984. - Vol. 10. - P. 242-259.

⁵ Слід зазначити, що це положення є вузьким трактуванням положення acte clair.

⁶ Tridimas G., Tridimas Т. National courts and the European Court of Justice: a public choice analysis of the preliminary references procedure // International Review of Law and Economics. - 2004. - Vol. 24. - P. 129.

169

Роїд 'їл 2. Процедури реалізації юрисдикції Суду Європейського Союзу

зазначалося, коли порушено питання щодо дійсності акта ЄС, який вже визнаний недійсним за позовом іншої держави, національний суд теж може не звертатися до Суду ЄС.

Можна дійти висновку, що національний суд повинен відповісти на цілий комплекс питань, перед тим як направити преюдиціальний запит до Суду ЄС. Він має дослідити, чи має відношення питання тлумачення права ЄС до вирішення конкретної справи. Якщо відповідь позитивна, то суд перевіряє, чи не є вирішення поставленого питання рівно очевидним. Для цього Суд ЄС використовує такі методи, як по­рівняння текстів актів на різних аутентичних мовах, тлумачення харак­терної термінології права ЄС у світлі всього масиву інтеграційного права, з урахуванням його цілей та стадій розвитку на день його за­стосування. Цією логікою можуть користуватися і національні суди, на які не покладений обов'язок звернення до Суду ЄС, при вирішенні того, чи звертатися до Суду ЄС щодо тлумачення актів Союзу. Якщо б ці суди використовували гакі критерії, то не існувало б жодної за­грози єдиному застосуванню права ЄС. Якщо відповідь не є очевид­ною, то національний суд перевіряє існування в практиці Суду ЄС рішення з ідентичного питання.

Слід зазначити, що Генеральний адвокат по справі CILFIT Ф. Ka-поторті (F. Capotorti) висловлював точку зору, що ліберальний підхід, якого дотримався Суд ЄС при вирішенні справи, може призвести до суб'єктивізму та до спотворення цілей, які переслідує преюдиціальна процедура взагалі²' а лорд Г. Слін (G. Slynn) у своїй доповіді зазна­чив, що на практиці цей тест є повністю недієвим ' X. Расмуссен (Н. Rasmussen) взагалі робить висновок, що рішення по справі CILFIT було «тактичним ходом», спрямованим на підвищення впливу Люк­сембургу завдяки ч. З ст. 267 Договору про функціонування ЄС. Тим паче, що на думку деяких науковців Суд ЄС тлумачить поняття оче­видності настільки вузько, що доказати її дуже важко '

Слід підкреслити, що вищеназвані критерії того, чи існує обов'язок звертатися до Суду ЄС, можуть застосовуватися лише при виникнен-

' Case 66/80, International Chemical Corporation v. Amministrazione delle Finanze dello Slats II European Court Reports. - 1981. - P. 1191.

² Див.: Case 283/81, Sri CILFITand Laniflcio di Gavardo Spa v. Ministry of Health II European Court Reports. - 1982. - P. 3415.

⁵ Цит. за: Arnull A. The European Union and its Court of Justice. - New York: Oxford University Press, 2003. - P. 68.

⁴ Mancini F. G., Keeling D. T. From CILFIT to ERT: the Constitutional Challenge facing the European Court // Yearbook of European Law. - 1991. - Vol. 11. - P. 3.

170