§ 3. Система юрисдикції Суду Європейського Союзу та процесуальні форми її реалізації

Можна зустріти пояснення такої рсстриктивної позиції Суду тим, що таким чином він забезпечує автономність правового порядку Спів­товариств не тільки відносно національних правових систем, але й від­носно міжнародної правової системи ' На наш погляд, позиція Суду ЄС є логічною в тому сенсі, що звернення до інших судових установ несе в собі загрозу для єдності правової системи ЄС, яка є гарантом успішності інтеграційного права. Крім того, сам Суд зазначає, що між­народні угоди не можугь змінювати розподіл повноважень, встановле­них установчими договорами, а отже, не можуть позбавляти і Суд ЄС юрисдикції вирішувати спори, визначені установчими договорами. На думку Суду ЄС, держави-члени, підписуючи міжнародні угоди, мають розуміти, що вони будуть обмежені виключною юрисдикцією Суду у випадку, коли їх предмет становить частину правового порядку ЄС.

Раніше, коли існувала триопорна структура ЄС, юрисдикційна монополія Суду мала свої межі, виходячи з того, що вона стосувалася лише спорів, які виникають у межах Європейського Співтовариства, тобто Першої опори. Юрисдикція не поширювалася на спори, які ви­никали в рамках Другої та Третьої опор ЄС, та ці спори могли вирішу­ватися і поза межами Союзу. Як зазначає Р. Б. Хорольський відносно системи того часу, система вирішення спорів у рамках ЄС — це «від­крита» система, оскільки формально вона не забороняє звертатися до інших міжнародних засобів вирішення спорів ' Але зі вступом у силу Лісабонського договору ця монополія поширилася на всі спори, які виникають у рамках єдиного ЄС.

Джерелом юрисдикції Суду ЄС є установчі договори Союзу. Слід зазначити, що багато міжнародних угод, які укладаються державами-членами, надають Суду ЄС юрисдикцію, а тому вони теж становлять джерело юрисдикції Суду. Так, Угода про створення Єдиного еконо­мічного простору передбачала можливість звернення до Суду ЄС з преюдиціальними зверненнями щодо тлумачення цієї Угоди. Брюс­сельська конвенція щодо юрисдикції, визнання та виконання рішень по цивільних та комерційних справах 1968 p., яка діяла до 2002 p., надавала Суду ЄС юрисдикцію виносити преюдиціальні рішення щодо її тлумачення. За нашими підрахунками, Суд ЄС виніс близько 100 таких преюдиціальних рішень.

¹ Lavranos N. The Scope of the Exclusive Jurisdiction of the Court of Justice// European Law Review. - 2007. - Vol. 32, Is. 1. - P. 90.

² Хорольський P. Б. Правові засоби вирішення міжнародних спорів у рамках Єв­ ропейського Союзу: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.11. - X., 2001. - С. 72.

77

Роздії 1. Сутність юрисдикції Суду Європейського Союзу

Таким чином, юрисдикція є багатомірним поняттям і, перш за все, нублічно-правовим інститутом процесуального права ЄС. Вона визначає сферу функціонування судової влади ЄС, поряд з виконавчою та законо­давчою, сферу компетенційних повноважень органів судової влади ЄС, а також повноваження Суду по розгляду конкретних справ у процедурах судового розгляду, передбачених установчими договорами.

Зважаючи на досить об'ємну юрисдикцію судів ЄС та широке коло процедур, в яких вона реалізується, в науково-практичних цілях юрис­дикція Суду ЄС може підлягати класифікації та поділу на певні групи '

У доктрині права ЄС класифікація юрисдикції Суду ЄС не стано­вила предмет окремих досліджень, а у контексті загального розгляду його повноважень серед науковців поширеною стала класифікація юрисдикції на пряму, тобто ту, справи по якій ініціює учасник спору, та непряму-преюдиціальну, тобто справи, які ініціює не безпосередній учасник спору²' Виходячи з цього, до безспірної юрисдикції Суду ЄС належить ухвалення преюдиціальних рішень (ст. 267 Договору про функціонування ЄС) та винесення висновків щодо сумісності міжна­родних угод, які укладаються Співтовариством, з установчим Догово­ром (ст. 218 Договору про функціонування ЄС). Уся інша юрисдикція Суду ЄС належить до спірної, тобто в рамках якої він виносить рішен­ня по суті спору.

Слід зазначити, що існування в доктрині тільки такої класифікації юрисдикції Суду ЄС не відбиває усього спектра його повноважень та збіднює його роль у становленні та характеристиці механізмів судово­го захисту на наднаціональному рівні.

Враховуючи те, що Суду ЄС притаманні, як вже зазначалося, риси міжнародного ' федерального (верховного), конституційного, адміні-

¹У контексті цього нараірафа термін «юрисдикція Суду ЄС» буде вживатися для позначення юрисдикції всієї судової системи ЄС і лише коли йтиметься про характер­ну тільки для певної ланки юрисдикцію, робитиметься щодо цього застереження. Крім того, класифікації підлягатиме лише юрисдикція Суду в рамках ЄС, оскільки юрис­дикція в рамках Євратому с майже схожою та не мас такого великого значення для інтеграційних процесів.

Хартли Т. К. Основы права европейского Сообщества: Пер. с англ. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. - С. 68-71; Право Европейского Союза: Учебник для вузов / Под. ред. С. Ю. Кашкина. М.: Юристь, 2002. -С. 316-331; Европейское право. Право Европейского Союза и правовое обеспечение зашиты прав человека: Учебник для вузов / Под ред. Л. М. Энтина. - 2-е изд., пересмотр, и дои. - М.: Норма, 2005. - С. 220.

¹ Pollard D., Ross M. European Community Law. Text and Materials. - London: But-tcrworths, 1994. -P. 197.

78