§ 2. Провадження по справах про скасування нелегітимних нормативних актів єс...

обов'язкової сили, то вони виключені з переліку актів, які можуть бути оскаржені в судах ЄС. Разом з тим Суд ЄС у своєму рішенні по справі Commission v Council, відомій як ERTA, у 1971 р. обґрунтував принци­пову позицію, що в Суді можна оскаржувати рішення Ради чи Комісії, які мають обов'язкову силу, навіть якщо вони не мають форми або природи актів, передбачених ст. 288 Договору про функціонування ЄС¹' У цій справі подібним актом suigeneris був визнаний Протокол наради Ради, який інкорпорував резолюцію щодо процедури приєднання держав-членів до Європейської дорожньо-транспортної угоди, що жодним чином не підпадав під ознаки актів, передбачених ст. 288, а в справі Lassalle v Parliament такими були визнані рішення інститутів щодо кадрових питань ' Названі рішення свідчать про обґрунтованість та послідовність права ЄС. Якщо б Суд ЄС прийняв протилежні рішен­ня, то вони не збігалися б із цілями установчих договорів, які надали право Суду ЄС/Загальному суду контролювати всі акти, які мають обов'язкову силу, незалежно від їх форми. Ідея обґрунтованості та по­слідовності виступає навіть не стратегією, за допомогою якої визна­ється сила винесених раніше рішень, а скоріше засобом для досягнен­ня єдності системи права '

У 1997 р. Франція вимагала визнання недійсним Комюніке, яке стосувалося пенсійних фондів ' Провівши аналіз акта, Суд ЄС дійшов висновку, що, незважаючи на таку назву, акт створює обов'язки для певних суб'єктів, а отже, має обов'язкову силу. Але, враховуючи, що Комісія не мала повноважень його приймати, Суд виніс рішення про його анулювання⁵' Як стає зрозумілим, обов'язкова сила акта випливає з його конкретного змісту, а форма та назва не є визначальними для з'ясування його природи.

Взагалі Комюніке є доволі цікавою формою актів Комісії, які оскар­жувалися в Суді ЄС неодноразово⁶ та ставали предметом багатьох

¹ Case 22/70, Commission v Counsilll European Court Reports. - 1971. - P. 263.

² Case 15/63, Lassalle v European Parliament IIEuropean Court Reports. - 1964. - P. 31. ⁵ Див.: Bcrtea S. Looking for Coherence within the European Union // European Law

Journal. - 2005. - Vol. 11, No. 2. - P. 169.

⁴ Commission Communication on an Internal Market for Pension Funds 360/08 // Of­ ficial Journal. - 1994. - Serie С - № 360. - P. 7.

⁵ Case 57/95, France v Commission II European Court Reports. - 1997. - P. 1-1627.

⁶ Case 366/88, France v Commission II European Court Reports. - 1990. -P. 1-3571; Case 303/90, France v Commission II European Court Reports. - 1991. - P. 1-5315; Case 325/91, France v Commission II European Court Reports. - 1993. - P. 1-3283.

123

Розділ 2. Процедури реалізації юрисдикції Суду Європейського Союзу

наукових дискусій'. Іноді їх положеннях не створюють обов'язків для держав-членів, а лише дають тлумачення інших актів Комісії. У таких випадках Суд ЄС у рамках процедури за ст. 263 Договору про функці­онування ЄС не може переглянути Комюніке на предмет їх легітим­ної! і через їх необов'язкову силу.

Оскільки для оскарження акта він повинен мати обов'язкову силу, то звідси випливає умова, що акт має бути не підготовчим засобом. Іноді процедура прийняття рішень складається з кількох ступенів, тобто прийнято рішення передує прийняття ряду підготовчих актів. Логічно, що оскаржувати можна лише остаточне рішення інституту, яке містить його правову позицію ' Але слід зазначити — практика Суду ЄС свідчить про те, що заяви щодо майбутніх намірів інститутів можуть підлягати оскарженню '

Акт, який оскаржується за ст. 263, звичайно повинен бути актом інституту Співтовариства або в певних випадках актом органу чи уста­нови ЄС. Так, позов по справі Aid to Bangladesh був визнаний непри­пустимим через те, що оскаржуваний Парламентом акт щодо надання допомоги Бангладешу був прийнятий членами Ради як незалежними представниками власних урядів, а не як Рада, та сама допомога ви­плачувалася урядами держав-членів, а не з бюджету ЄС⁴' Раніше, до прийняття змін Лісабонським договором, через відсутність статусу інституту ЄС не могли бути оскаржені за ст. 263 Договору про ЄС акти Європейської Ради⁵' крім того, не було можливості оскаржувати і рі­шення органів ЄС (наприклад, Комітету постійних представників) ' Але з внесенням змін до ст. 263 це стало можливим за умови, що ці

' Papaioannou A. // Common Market Law Review. - 1994. - Vol. 31. - P. 155-164; Lefevre S. Interpretative Communications and the Implementation of Community Law at National Level // European Law Review. - 2004. - Vol. 29, No. 6. - P. 808-822.

² Case T-37/92, Bureau Europeen des Unions des Consornrnaleurs and National Consu­ mer Councils Commission IIEuropean Court Reports. - 1994. - P. 11-285: Case T-186/94, Guerin Automobiles v Commission II European Court Reports. - 1995. - P. II-l; Case T-16/91, Rendo v Commission I/ European Court Reports. - 1992. - P. 11-2417.

³ Case 15/63, Lassale v European Parliament II European Court Reports. - 1964. - P. 31, Case 8/55, Federation C'harbonniere de Belgique v High Authority II European Court Reports.-1956.-P. 245.

¹ Joined cases 181/91,248/91, Parliament v Council and Commission II European Court Reports. - 1993. - P. 1-3685.

⁵ Case T-584/93, Roujanskv v European Councilll European Court Reports. - 1994. - P. 11-585.

⁶ Case 25/94, Commission v Council (FAO) II European Court Reports. - 1996. - P. 1-1469.

124