§ 2. Провадження по справах про скасування нелегітимних нормативних актів єс...

позиція Суду не відповідає повною мірою встановленим стандартам правового захисту. Як зауважують Г. Шермсрс (Н. Schermers) та Д. Велбрук (D. Waclbroeck), судовий захист приватних осіб у ЄС сьогодні є слабшим, ніж у судових системах держав-членів. Це озна­чає, що чим більше держави-члени делегують частину суверенних прав ЄС, тим менш гарантованим стає судовий захист ' Але тим не менш очевидно, що кроки в подоланні прогалин щодо захисту прав приватних осіб робляться, про що свідчать і останні реформи. На­приклад, раніше існував недостатній парламентський контроль за актами ЄС і таке явище, як дефіцит демократії в ЄС, але зараз Пар­ламент є повноцінним учасником нормотворчого процесу в ЄС, що відповідає традиційній системі стримувань та противаг, яка характе­ризує демократичні держави.

Англійський правник П. Крейг (P. Craig) пов'язує небажання Суду ЄС розширювати коло суб'єктів оскарження актів інститутів ЄС тим, що таким чином він захищає дискреційні повноваження цих інститу­тів^2- До цього слід додати критику X. Расмуссен (Н. Rasmussen), який називає інститути ЄС нроінтеграційним елементом, а приватних осіб — антиінтеграційним елементом, тож своїм рестриктивним тлумаченням ст. 230 Договору про ЄСпв (зараз ст. 263 Договору про функціонуван­ня ЄС) Суд переслідує збереження інтеграційних цінностей, які часто протистоять приватним інтересам ' Н. Нюваль (N. Neuwahl) вбачає в такому підході Суду певний механізм захисту від частих змін право­вих норм, що є небажаним для правової системи, особливо в економіч­ній сфері. Економіка є тією сферою, в якій приватні особи проявляють активність через вкладення значних капіталів, а тому, якщо розширити їх можливості оскарження актів ЄС, то існує можливість паралізації

¹ Schermers Н. G., Waelbroeck D. F. Judicial Protection in the European Union. - [6* ed.]. - The Hague: Kluwer Law International, 2002. - P. 451. Також див.: Rasmussen H. Why Is Article 173 Interpreted Against Private Plaintiffs? // European Law Review. - 1980. - Vol. 5. - P. 112-127; Harding C. The Private Interest in Challenging Community Action // European Law Review. - 1980. - Vol. 5. - P. 354-361; Neuwahl N. Article 173 Paragraph 4 EC: Past, Present and Possible Future // European Law Review. - 1996. - Vol. 21.-P. 17-31.

² Craig P. Legality, Standing and Substantial Review in Community Law // Oxford Journal of Legal Studies. - 1994. - Vol. 14, No. 4. - P. 507.

³ Крім цісї причини у своїй хоча і старій, але фундаментальній статті X. Расмуссен (11. Rasmussen) наводить багато інших причин рестриктивного тлумачення положення приватних позивачів за ст. 263. Див.: Rasmussen 11. Why IsArticIc 173 Interpreted Against Private Plaintiffs?//European Law Review. - 1980.-Vol. 5. - P. 112-127.

139

Poic ii 2. Процедури реалізації юрисдикції Суду Європейського Союзу

економічної активності в Союзі ' Таким чином, виникає двояка ситуа­ція, но якій слід досягати компромісу в кожній конкретній ситуації: з одного боку, існує необхідність захисту приватних осіб від порушен­ня їх прав, а другого — необхідність захисту принципу правової ви­значеності.

Е. Арнул (A. Arnull) зазначає, що Європейське Співтовариство створювалося елітами для реалізації загальних ідей інтеграції, тому для індивідів закладалося мало можливостей впливати на цей процес. Головна роль відводилася Комісії та Раді, які мало взаємодіють із за­галом, тож їх акти мають бути захищені від повного контролю з боку приватних осіб ' Але Співтовариство змінювалося, з часом зовсім зникло, перетворившись на Європейський Союз, так само інтенсивно змінювалася і концепція інтеграції. Тепер громадяни Європейського Союзу не бажають віддавати управління в руки сліт — прозорість стала принципом функціонування Союзу. Тому реалії спонукали до внесення відповідних змін у процедуру оскарження актів ЄС приват­ними особами для більш ефективного функціонування інтеграційного правопорядку.

Підстави оскарження актів. При ініціюванні провадження за ст. 263 Договору про функціонування ЄС позивач повинен довести не тільки свій інтерес в оскарженні нелегітимного акта ЄС, але й існуван­ня підстав для цього, які чітко встановлені в ч. 2 ст. 263 Договору про функціонування ЄС та перелік яких є вичерпним. Підставами оскар­ження актів є відсутність в інституту, органу чи установи компетенції приймати цей акт, суттєві процедурні порушення при прийнятті акта, порушення положень установчих договорів чи іншої правової норми, що стосується їх застосування, або зловживання владою.

Під відсутністю компетенції в інституту, органу чи установи, який прийняв відповідний акт, розуміється ситуація, коли він діяв без на­дання відповідних повноважень йому безпосередньо або ЄС взагалі або перебрав на себе компетенцію іншого органу ' Ця підстава охоплює не лише ситуації, коли використовуються не надані повноваження, але й ситуації, коли інститут перевищує делеговані йому повноваження. Так, ст. 290 Договору про функціонування ЄС передбачає, що Комісії

¹ Neuwahl N. А.Е.М. Article 173 Paragraph 4 EC: Past, Present and Possible Future // European Law Review. - 1996. - Vol. 21. - P. 18.

^: Arnull A The action for Annulment: A Case of Double Standards? In the O'Keeffe D.,Bavasso A. (eds). - Kluwer, 2000. - P. 177.

³ Ця підст ава еквівалентна англійській доктрині ultra vires.

140