§ 2. Вплив рішень Суду Європейського Союзу на право та інститути єс

ширсння повноважень інститутів може служити справа Germany V Commission¹' суть якої полягає в такому: ст. 118 Договору про ЄСпв (нумерація статті дійсна на момент розгляду справи. — Прим. К. Т.) наділяла Комісію завданням розвивати кооперацію між державами-членами в соціальній сфері, але не надавала їй жодних нормотворчих повноважень у цій сфері. Німеччина оскаржувала у своєму позові акт Комісії в соціальній сфері на підставі того, що цей інститут вийшов за межі наданих йому повноважень. Суд ЄС зазначив, що для того, аби не зробити такі положення, як положення ст. 118, повністю неефектив­ними, повноваження, які допоможуть реалізувати ці положення, мають домислюватися. Це рішення, яке підтверджує і закріплює наявність домислюваних повноважень, є вкрай важливим для правопорядку ЄС, оскільки існує багато сфер, щодо яких Комісія (та інші інститути) має виконувати певні завдання, але у зв'язку з цим їй не надано жодних нормотворчих повноважень ' Щодо прикладу розширення за допомо­гою домислюваних повноважень самого ЄС, то ним є справа «ERTA» ' по якій Суду потрібно було визначити обсяг повноважень Співтовари­ства щодо участі в міжнародних угодах. Стаття 300 Договору про ЄСпв передбачала, що коли Договір передбачає укладення угод між Співто­вариством та однією або більше державами чи міжнародними органі­заціями, Комісія надає рекомендації Раді, яка надає Комісії дозвіл розпочати необхідні переговори, що мають проводитися в певних про­цедурних рамках. Позивач, тобто Німеччина, у свою чергу, наполягала, що переговори можуть мати місце лише у випадках, прямо передбаче­них установчим договором (наприклад, угода про асоціацію), а в кон­кретному випадку жодного положення щодо міжнародних угод у тран­спортній сфері не було згадано в Договорі про ЄСпв, тож Співтовари­ства не можуть бути стороною такої угоди. Суд ЄС, використовуючи доктрину домислюваних повноважень, дійшов висновку, що Співто­вариство має всі повноваження, необхідні для виконання своїх функцій за установчим договором. Тому коли угода з третіми державами є необ­хідною для реалізації «внутрішньої» компетенції, Співтовариство наділяється повноваженнями з укладення таких «зовнішніх» угод. Тобто Співтовариство має повноваження в зовнішній сфері, якщо вони

' Joined cases 281, 283-285, 287/85, Germany v Commission II European Court Reports. - 1987.-P. 3203.

² Steiner J., Woods L. Textbook on EC Law. - [7^lb ed.]. - London: Blackstonc Press Limited, 2000. - P. 36.

³ Case 22/70. Commission v CouncilII European Court Reports. - 1971. — P. 263.

237

Розділ 3. Рішення Суду Європейського Союзу; 'іх природа та функції

являють собою продовження внутрішньої компетенції Співтовари­ства¹'

Суд ЄС, ефективно використовуючи надані йому методи тлумачен­ня права, ухвалив велику кількість фундаментальних для інститутів та права ЄС рішень. Так, скориставшись телеологічним та систематичним методами, він прийняв рішення, які затвердили принцип інституційної рівноваги (або балансу), який відображає демократичний характер ЄС. Ці рішення вже були згадані в розділі 2 (§ 2) при дослідженні суб'єктів провадження за ст. 263 Договору про функціонування ЄС. Як зазна­чалося, за первинною редакцією процедури акти Парламенту не могли підлягати оскарженню, а сам Парламент не міг ініціювати позови по оскарженню актів інститутів, але Суд ЄС, враховуючи еволюцію повно­важень цього органу та його зростаючу роль у нормотворенні, осо­бливо з прийняттям Єдиного Європейського Акта, виніс рішення по справі Les Verts² про можливість оскарження актів Парламенту та рі­шення по справі Chernobyl щодо можливості його участі у процесі оскарження актів інших інститутів. Суд підкреслив, що, незважаючи на відсутність в установчих договорах відповідних положень, та наявність пробілів, він покликаний ефективно захищати статус та повноваження кожного інституту. Гарантією такого захисту в розгля­нутому випадку є визнання за Парламентом статусу повноцінного суб'єкта провадження за ст. 263 Договору про функціонування ЄС, а ще раніше ст. 230 Договору про ЄСпв. Цей приклад показує, що принцип інституційної рівноваги постійно розвивається та набуває нового змісту із наданням Союзу нових повноважень, що зараз стаєть-ся дуже часто, тому можна говорити про прогресивні повноваження інститутів ЄС. У свою чергу Суд ЄС розвиває свою практику відповід­но до цієї еволюції, а ця практика стає авторитетним джерелом. Так відбулося, коли його рішення щодо визнання за Парламентом нового статусу за процедурою оскарження актів інститутів Співтовариства стали базою для внесення змін Маастрихтським договором у ст. 230 Договору про ЄСПВ. Слід відмітити, що такий активізм Суду відразу

¹ Европейское право. Право Европейского Союза и правовое обеспечение защиты прав человека: Учебник для вузов / Под ред. Л. М. Энтина. - 2-е изд., пересмотр, и доп. - М.: Норма, 2005. - С. 86.

² Case 294/83, Parti ecologiste «Les Verts» v Eumpean Parliament II European Court Reports. - 1986.-P. 1339.

⁵ Case 70/88, European Parliament v Council (Chernobyl) II European Court Reports. -1990. -P. 1-2041.

238