§ 2. Провадження по справах про скасування нелегітимних нормативних актів єс...

вання механізмів прискореного розгляду таких важливих справ є вкрай доцільним.

У контексті розгляду процедури оскарження актів ЄС слід згадати про те, що ст. 277 Договору про функціонування ЄС передбачає право сторони (у провадженні щодо актів загальної дії, прийнятих інститутом, органом, установою ЄС) посилатися на підстави, встановлені у ч. 2 ст. 263, для незастосування такого акта Судом ЄС/Загальним судом, незважаючи на закінчення строків на оскарження цього акта. Суттєвим є те, що у сторони є право не вимагати визнання такого акта недійсним, а вимагати лише не застосовувати його. Цей механізм призначений для незастосування саме актів загального застосування, тому що їх поло­ження не мають миттєвої дії на приватних осіб, тож вони можуть не усвідомити необхідність їх оскарження протягом короткого двомісяч­ного строку. Відсутність такої процедури вимагала би застосовувати нелегігимні положення регламентів, які не встигли вчасно оскаржити. Стаття 277 не становить додаткову або окрему підставу для ініціюван­ня позову, а може бути використана як захист лише в процесі, який вже відкритий у Суді ЄС/Загальному суді відповідно до окремих положень договорів'. Якщо обмежувальний період, встановлений ст. 263, служить втіленню принципу правової впевненості, то ст. 277 — принципу за­конності '

Слід згадати дуже важливе рішення по справі Simmenthal, яким Суд ЄС роз'яснив, що вимагати незастосування регламенту за ст. 277 До­говору про функціонування ЄС може сторона, якій не було надано право оскаржити цей акт у рамках ст. 263³' Одна група науковців зро­била з цього рішення висновок, що ст. 277 призначена для сторін, які не мали locus standi для оскарження регламенту, а завдяки їй вони можуть вимагати його незастосування ' Крім того, вони зробили ви­сновок, що держави-члени не можуть скористатися ст. 277, оскільки вони є привілейованими позивачами та можливість оскаржити акт

¹ Brown L. N., Kennedy T. The Court of Justice of the European Communities. - [5^,b ed.]. - London: Sweet & Maxwell, 2000. - P. 166.

² Vogt M. Indirect Judicial Protection on EC Law - the Case of the Plea of Illegality // European Law Review. - 2006. - Vol. 31, No. 3. - P. 366.

³ Case 92/78, SpA Simmenthal v Commission II European Court Reports. -1979. - P. 777. Пізніше це рішення було підтверджено рішенням СГП по справі Т-120/99 (Case Т-120/99, Christina Kik v Office for Harmonisation in the Internal Market II European Court Reports.-2001. -P. 11-2235).

⁴ Sinaniotis D. The Plea of Illegality in EC Law // European Public Law. - 2001. - Vol. 7.-P.114.

151

Poic ii 2. Процедури реалізації юрисдикції Суду Європейського Союзу

у них існує завжди ' За аналогічних умов сторони не можуть вимагати незастосування регламентів у національних судах. Так, у рішенні по справі National Farmers' Union v Secretariat general du gouvemement Суд ЄС постановив, mo Франція, представлена своїми державними органами, не може порушувати у французьких судах питання легітим-ності двох рішень Комісії щодо строків поновлення експорту ялови­чини з Великобританії, оскільки вона не ініціювала процедуру за ст. 230 Договору про ЄСпв (зараз 263) у межах встановлених строків²"

Інші науковці наполягають на більш широкому тлумаченні ст. 277 та на тому, що вона є додатковим та непрямим засобом оскарження актів загальної дії незалежно від наявності в особи locus standi за ст. 267 та в будь-який час ' і

Суд ЄС прийняв позицію останньої групи науковців та в рішенні по справі European Central Bank v Commission постановив, що незва­жаючи на можливість у ЄЦБ оскаржити відповідний Регламент у рам­ках процедури ст. 263, чітке положення ст. 277 про те, що «будь-яка сторона» може вимагати від Суду незастосування регламенту, надає ЄЦБ право вимагати таке незастосування Регламенту '

Раніше, до Лісабонських змін, ст. 241 (зараз ст. 277) стосувалася оскарження регламентів. Суд ЄС своєю практиком розтлумачив, що термін «регламент», вживаний у цій статті, Суд ЄС тлумачить широко та вказує на те, що сторони можуть вимагати незастосування актів інститутів, які не мають форми регламентів, але незважаючи на це мають таку саму дію, тобто загальну⁵' Врахувавши прецеденту прак­тику Суду, в установчий договір були внесені зміни та термін «регла­мент» був замінений терміном «акт загальної дії», що на офіційно за-

' Bcbr G. Judicial remedy of private parties against normative acts of the European Communities: The role of exception of illegality// Common Market Law Review. - 1966. -Vol. 3.-P. 11-13.

² Case 241/01, National Farmers' Union v Secretariat general du gouvemement II European Court Reports. -2002. P. 1-9079.

³ Busse Ch. H. Art. 241 in der Rechtsprechung des EuGH - Eine kritische Wiirdigung // Europaischc Zeitschrift fur Wirtschaftsrccht. - 2002. - P. 715; Dubois P. L' exception d' illcgalitc devani la Cour de Justice des Communautcs europeennes // C.D.E. - 1978. - P. 436; Usher J.A. Direct and individual concern - an effective remedy or a conventional solution? // European Law review. - 2003. - Vol. 28. - P. 600; висновок Генерального адвоката Ф. Джейкобса (F. Jacobs) no справі 239/99 (Case 239/99, Nachi Europe II European Court Reports. 2001. - P. 1-1197).

⁴ Case 11/00, European Central Bank v Commission //European Court Reports. -2003. - P. ECR 1-7147.

⁵ Case 92/78, SpA Simmenthal v Commission II European Court Reports. -1979. - P. 777. 152