§ 1. Суд Європейського Союзу в інституційній системі с с

попередження подальших воєнних конфліктів у Європі. У політико-правовому аспекті дослідження ЄС завжди зазначалась ця найголовніша мета, саме тому Р. Броун (R. Brown) сказав: «Начала Європи були ви­кувані на ковадлі війни». Такої концептуальної думки дотримуються майже всі дослідники європейської інтеграції, зокрема П. Ван Хем (P. Van Ham) і П. Грудзінські (P. Grudzinski): «Європеїзація розуміється суто як захисна стратегія, створена для захисту Європи від дії сил, що загрожують її унікальності, свідомості та незалежності її складових держав, що включає відмову від деякої частини такої свідомості га не­залежності саме для запобігання їх повному знищенню» '

При створенні ЄСВС керувати регулюванням вищеназваних двох галузей промисловості мали чотири основні орг ани, які прийнято на­зивати інститутами: Високий керівний орган, Рада міністрів, Спільна асамблея, Суд правосуддя. Високий керівний орган був головним ін­ститутом, формально незалежним від держав — членів ЄСВС і мав правогворчі та адміністративні повноваження. Рада міністрів, яка складалася з представників урядів держав, була інститутом, який пред­ставляв інтереси окремих держав-членів, а не інтереси організації. Асамблея мала лише консультативні функції та складалася з делегатів від національних парламентів. Щодо Суду правосуддя, то він був над­національною судовою установою, яка забезпечувала виконання функ­ції дотримання закону при тлумаченні та застосуванні Договору про ЄСВС. До Суду надходила незначна кількість справ, і вони стосували­ся головно технічних моментів застосування Договору. Взагалі Суд ЄС був змодельований подібно до французького Conseil d'Etat, який є ви­щим французьким судом, що відповідає за перегляд рішень уряду та нагляд за дотриманням цим урядом меж своїх повноважень ' Показо­вим є те, що перша справа, по якій Суд ЄС виніс рішення, була ініці­йована з приводу скасування рішення Високого керівного органу щодо правил цінової політики і протягом багатьох років до Суду надходили позови лише проти цього інституту.

' Van Ham P., Grudzinski P. Affluence and Influence. The Conceptual Basis of Europe's New Politics // The National Interests. - 1999/2000. - No. 58. - P. 82.

' Аналіз впливу правових культур держав-членів, у тому числі французького Conseit d'F.tat. на Суд ЄС див.: Mancini G. F., Keeling D. Т. Language, culture and politics in the life of the European Court of Justice// Columbia Journal of European Law. - 1995. -Vol. 1, Spring/Summer. - P. 399-406; Lasser M. Anticipating Three Models of Judicial Control. Debate and Legitimacy: the European Court of Justice, the Cour de cassation and the United States Supreme Court // Jean Monnet Working Paper. - 2003. - Vol. 1. - 56 p.

³ Case i/sa r . . . .•• л,„; . . . // і:„г„_Г;>ч» _ 1954-1956. - P. I.

17

Розділ 1. Сутність юрисдикції Суду Європейського Союзу

Наступним етапом на шляху європейської інтеграції було підпи­сання 25 березня 1957 р. тими ж самими шістьма державами — засно­вницями ЄСВС двох Римських угод (набрали чинності 1 січня 1958 p.), на укладення яких підштовхнула успішна інтеграція у форматі ЄСВС та бажання поширити її на більш широке коло секторів економіки. У результаті підписання Римських угод були створені Європейське економічне співтовариство (далі — ЄЕСпв) та Європейське співтова­риство з атомної енергії (далі — Євратом).

Цілі Євратому за ст. 1 його установчого Договору були обмежени­ми, що характерне для організації зі спеціальною компетенцією. Вони полягали у підвищенні стандартів життя в державах-членах та в роз­витку відносин з іншими країнами шляхом створення умов, необхідних для швидкого становлення та розвитку ядерної індустрії. Щодо цілей ЄЕСпв, то вони, на відміну від цілей Євратому, були досить широкі. Серед них не лише економічні — створення спільного ринку, який передбачав запровадження чотирьох свобод: вільного руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили, але й створення міцнішого союзу між людьми Європи, що в подальшому дало можливість розвинути ЄЕСпв у повноцінну інтеграційну організацію '

Як ЄЕСпв, так і Євратом запроваджували чотири інститути, такі ж самі, як і за Договором про ЄСВС. На них покладалися обов'язки по досягненню цілей двох нових співтовариств. Так, інститутом, що пред­ставляв інтереси співтовариств, була Комісія, прототипом якої був Високий керівний орган ЄСВС, з тією лише різницею, що нормотвор-чі функції були передані такому інституту, як Рада міністрів. Асамблея та Суд правосуддя мали незмінний порівняно з ЄСВС вигляд. Для того щоб запобігти розгалуженню інститутів трьох співтовариств, держави-члени прийняли рішення про спільний для трьох співтовариств пред­ставницький інститут — Асамблею та про спільний судовий інсти­тут — Суд правосуддя. З цього приводу було прийнято додаткову Конвенцію щодо деяких спільних інститутів, яка була підписана та набрала чинності разом із Римськими договорами. Таким чином, у ре­зультаті еволюції у ЄСВС, ЄЕСпв та Євратому виникли єдині Асамблея та Суд. Щодо двох інших інститутів, то їх було по три: Високий керів­ний орган у ЄСВС працював паралельно з Комісією ЄЕСпв та Комісі­єю Євратома, функціонувало також три Ради.

¹ Див.: Капустин А. Я. Европейский Союз. Интеграция и право: Монографія. - М.: Изд-во РУДН, 2000. - С. 9-36; Європейська інтеграція / Уклад.: Яхтенфукс М., Колср-Кох Б.; пер. з нім. Яковлева М. - К.: Вид. дім «Кнево-Могилянська академія», 2007. - 394 с ЇВ