§ 2. Провадження по справах про скасування нелегітимних нормативних актів єс...

є стороною контракту, який накладає на інститути обов'язок врахову­вати його положення при прийнятті наступного (а у нашому випадку — оскаржуваного) акта, або позивач ініціював саму антидемпінгову процедуру, але в результаті не був задоволений прийнятим актом, а та­кож Судом враховується, чи брав позивач участь у процедурі ініцію­вання та розробки оскаржуваного акта¹'

Генеральний адвокат Дж. Уорнер (J. Warner) у своєму висновку по справі First Ball Bearing назвав регламенти, які стосуються регулюван­ня антидемпінгової сфери, «гібридним інструментом», який впливає на різні групи суб'єктів по-різному, оскільки для однієї групи вони є регламентами, для іншої — рішеннями '

Науковці відразу відреагували на гнучкий підхід Суду щодо цих галузей права ЄС та поставили запитання про те, чи можливе застосу­вання такого підходу на весь масив правових норм Союзу ' Генеральний адвокат Ф. Джейкобе (F. Jacobs) у своєму висновку по апеляції до Суду ЄС у справі Union de Pequenos Agricultures висловив пропозицію ви­значати індивідуальний вплив акта на приватну особу більш лібераль­но — за його впливом на неї. Так, на його думку, якщо акт діє на ви­годи особи вкрай несприятливо через притаманні їй особливості, то цей акт має на неї індивідуальний вплив ' Прийняття Судом такого підходу перемістило б його увагу від питання прийнятності позову до питання його сутності. СПІ підтримав таку позицію Генерального адвоката у своєму рішенні по справі Jego-Quere v Commission і запро­понував застосовувати дещо вужчий підхід — оскаржуваний акт за­гальної дії має на приватну особу індивідуальний та безпосередній вплив, якщо його положення впливають на її юридичне становище явно та безвідкладно, шляхом надання прав або накладання обов'язків⁵' Але протягом підготовки доповнень до установчих договорів Співто­вариства було продемонстровано явне небажання вносити відповідні зміни, незважаючи на те, що такс питання порушувалося ' Подальша

¹ Це є втіленням принципу прозорості при прийнятті рішень у Союзі.

² Case 113/77, TNT Toyo Bearing Co. Ltd. c& Others v Council and Commission II European Court Reports. - 1979. - P. 1185.

³ Greaves R. L.ocus Standi under Article 173 EEC when Seeking Annulment of a Regulation//European Law Review.- 1986.-Vol. 11. - P. 131,133.

⁴ Case 50/00, Union de Pequenos Agricultures v Council II European Court Reports. - 2002. - P. 1-6677.

⁵ Case T-177/01, Jego-Quere v Commission II European Court Reports. - 2002. - P. 11-2365.

⁶ Див.: Johnston A. Judicial Refonn and the Treaty of Nice // Common Market Law Review. - 2001. - Vol. 38. - P. 506.

135

Poic ii 2. Процедури реалізації юрисдикції Суду Європейського Союзу

судова європейська практика показала, що положення приватних осіб в інших сферах продовжувало підлягати рестриктивному тлумаченню і Суд не застосовував послаблений підхід до визначення locus standi приватних осіб, більш того, піддавав його суворій критиці'. Однак все ж таки певні зміни були внесені Лісабонським договором. Так, була закріплена можливість приватних осіб оскаржувати регламентарні акти, які безпосередньо їх зачіпають та не потребують імплементацій-них заходів. Тобто для приватних осіб шлях оскарження регламентів тепер пройти буде легше, але наскільки діятиме такс послаблення ви­мог, покаже лише практика оновленого після Лісабонської реформи Загального суду.

Щодо оскарження приватними особами директив, які є актами, що адресуються дсржавам-членам, то до такої можливості засто­совується майже аналогічний підхід, що і для регламентів. Дирек­тиви можуть становити по суті рішення, але це буває радше ви­нятком '

Щодо ієрархії необхідних вимог для доказу locus standi приват­ною особою, то поміж вимог безпосереднього та індивідуального впливу акта первинною вимогою є індивідуальний вплив. Суд ЄС/ СПІ, а тепер Загальний суд у першу чергу, перевіряють існування індивідуального впливу акта на особу, оскільки довести його існу­вання є більш складним завданням. Тому якщо існування індивіду­ального впливу акта не буде доведено, то не виникає необхідності доказувати його безпосередній вплив ' У випадку оскарження ре­гламентів первинним визнається доказ того, що акт у формі регла­менту насправді є рішенням.

¹ Показовим з цієї точки зору с апеляційне рішення по справі 263/02 Р (Case 263/02 Р, Commission of the European Communities v Jego-Quere & Cie SA II European Court Reports. - 2005. - P. 1-3425), яким Суд ЄС відмінив рішення СПІ, що визнавало прий­ нятним позов від компанії Jego-Quere & Сіє SA з підстав відсутності іншого способу захисту її прав. Коментар цього рішення див.: Arnull A. April Shower for Jego-Quere // European Law Review. - 2004. - Vol. 29, No. 3. - P. 287-288; Koch С Commission of the European Communities v Jego-Quere & Cie SA // American Journal of International Law. - 2004. - Vol. 98. No. 4. - P. 814-819; Brown C„ Morijn J. Annotation on Case C-263/02 P, Commission v Jego-Quere & Cie SA // Common Market Law Review. - 2004. - Vol. 41. - P. 1639-1659.

² Case T-135/96. НЕАРМЕ v Council II European Court Reports. - 1998. P. 11-2335; Joined cases T-172, 175-177/98, Salamander AG and Others v Parliament & Council II European Court Reports. - 2000. - P. 11-2487.

⁵ Case 25/62, Plaumann v Commission II European Court Reports. - 1963. - P. 95.

136