§ 1. Провадження щодо забезпечення примусового виконання зобов 'язань. ..

з неімплементацією директив — через кілька років після спливу стро­ку, призначеного для їх імплементації, хоча метою статей 258-260 Договору про функціонування ЄС є саме найшвидше припинення не­виконання зобов'язань. Ці затримки є наслідком перевантаженості Суду ЄС та тривалості виконання всіх фаз процедур¹' Але, як вже зазнача­лося, нововведення Лісабонського договору внесуть певні корективи в підвищення ефективності цієї процедури.

Слід зазначити, що хоча ст. 258 Договору про функціонування ЄС не має такого фундаментального значення для розвитку основ права ЄС, як, наприклад, преюдиціальна процедура за ст. 267, але викорис­товується вона дуже часто і тому перестала бути просто правовим механізмом втілення права ЄС, а стала інструментом досягнення пев­них політичних цілей. Так, Комісія може використовувати її, коли між нею та державою-членом виникають розбіжності в інтерпретації змісту зобов'язань або як застереження про існування порушень. Але най­головнішим надбанням ст. 258 є її здатність бути форумом для спілку­вання інститутів ЄС із державами-членами, приведення їх дій у відпо­відність до права ЄС і для запобігання доведенню справи до Суду. Тому Комісія ввела практику регулярних відвідувань своїми представниками урядів держав-членів, завдяки яким вирішується велика кількість спір­них питань. Так, у 1996 р. із 172 справ, які були винесені на такі об­говорення з представниками Комісії, по 73 були досягнуті позитивні рішення '

У контексті нашого дослідження слушно вказати на існування певних похідних процедур від статей 258-260 Договору про функціо­нування ЄС. Відповідно до пп. a, d ст. 271 Договору про функціону­вання ЄС Суд має юрисдикцію щодо спорів, які стосуються виконання державами-членами своїх зобов'язань за Статутом ЄІБ та виконання своїх зобов'язань національними центральними банками за установчим Договором та Статутом Європейської системи центральних банків. У контексті дослідження проваджень за статтями 258-260 слід заува­жити, що провадження за пп. a, d ст. 271 Договору про функціонуван-

¹ Наприклад у 2008 р. середня тривалість розгляду справи за прямим позовом у Суді ЄС становила 16,9 місяця. У попередні роки ця тривалість доходила до 24,7 місяця.

² У 2008 р. надходження до Суду ЄС справ за процедурою ст. 226 Договору про ЄСпв (зараз ст. 258 Договору про функціонування ЄС) становило 98,57 % (207

^спР^а?Ь*

Annual Report on Monitoring the Application of Community Law (19%) // Official

Journal. - 1997. — Serie С - № P. 322/1 . - P. 90.

119

Розділ 2. Процедури реалізації юрисдикції Суду Європейського Союзу

ня ЄС відбуваються у формі проваджень за ст. 258 з тією відмінністю, що повноваження, надані Комісії цією статтею, використовуються Радою директорів ЄІБ у першому випадку, а у другому випадку — Ра­дою ЄЦБ. Якщо Суд ЄС встановлює, що національний центральний банк не виконує зобов'язань за установчими договорами, від такого банку вимагається вжити необхідних заходів для виконання рішення Суду, але якщо він не зробить цього, то ЄЦБ не має повноважень, на­даних Комісії за ст. 258 по накладенню матеріальних санкцій за це.

Після розгляду процедури за статтями 258-260 Договору про функ­ціонування ЄС стає зрозумілим, що діяльність Суду ЄС нерозривно пов'язана з діяльністю Комісії та в цьому випадку можна говорити про змішані повноваження Суду та Комісії. Це породило в західній доктри­ні підхід, згідно з яким, крім загальновизнаних трьох ланок судової системи ЄС, до судових установ ЄС відносять ще й Комісію. Згідно з цим підходом Комісія кваліфікується як орган, наділений певними судовими функціями, оскільки вона має наближені до судових нехарактерно ши­рокі повноваження в деяких ключових галузях права ЄС '

Інституційно Комісію ніяк не можна назвати судом. її можна ха­рактеризувати як орган, який використовує функцію винесення квазі-судових рішень протягом адміністративної стадії провадження за статтями 258-260. Ця характеристика підтверджується і тим, що Ко­місія має широкі специфічні повноваження в рамках цієї стадії, а в деяких випадках навіть Суд ЄС не може втручатися в них. Незважаю­чи на те, що Комісія не входить до судової системи ЄС, вона по суті виконує певні правосудні, а точніше — квазісудові функції'

Говорячи про співвідношення повноважень Комісії та Суду, необ­хідно передусім зазначити унікальність механізму реалізації права ЄС, яка, зокрема, відбивається в наявності змішаних повноважень цих інститутів, різних за своїм правовим статусом і природою. Ця унікаль-

¹ Див: Shaw J. Law of the European Union. - [3^nl ed.]. - London: Palgrave Law Mas­ters, 2000. - P. 110-117; Craig P., de Burca G. EU law: text, cases and materials. - [2^nd ed.]. - Oxford: Oxford University Press, 1998. - P. 56.

' Soderman J. "The Citizen, the Rule of Law and Openness" на конференції з Євро­пейського права у Стокгольмі, 10-12 червня 2001 г. - Режим доступу: http://ombudsman. europa..eu/specches/en/2001-06-12.htm.; Lasok D. Law and Instimtions of the European Union. - [б* Ed.]. - London, Dublin. Edinburgh: Butterworths, 1994. - P. 140; Дэйвис К. Право Европейского Союза / [пер. со 2-го англ. изд.]. - К.: Знання, 2005. - С. 129. Проти приписування Комісії квазісудових функцій виступає Роулінгз. Див : Rawlings R. Engaged Elites Citizen Action and Institutional Attitudes in Commission Enforcement// European Law Journal. - 2000. - Vol. 6, Issue 1. - P. 13.

120