§ 3. Преюдиціальні провадження по розгляду справ за запитами національних судів...

денцією поступово трансформував ст. 177 (теперішня ст. 267 Догово­ру про функціонування ЄС. — Прим. Т. К.) в мульгифункціональне положення, яке служить багатьом цілям. Початково це положення До­говору служило забезпеченню єдиного тлумачення та застосування права ЄС національними судами держав-членів. Але, за його словами, Суд поступово трансформував цю процедуру в непрямий спосіб за­хисту індивідуальних прав^1-

У цьому відношенні становить інтерес проблема співвідношення провадження за запитами національних судів (ст. 267 Договору про функціонування ЄС) та провадження по справах про скасування не-легітимних нормативних актів Співтовариства (ст. 263 Договору про функціонування ЄС). У літературі висловлена думка, що ст. 267 До­говору про функціонування ЄС може використовуватися в національ­них судах як досить дієва альтернатива ст. 263 для анулювання актів ЄС приватними особами^2- 3 цього приводу слід зауважити, що, незва­жаючи на доволі суворі обмеження кола суб'єктів, які можуть скори­статися ст. 263 Договору про функціонування ЄС, у багатьох випадках дійсно виникає бажання скористатися можливістю стати позивачем у національному суді, який потім може самостійно від свого імені звернутися до Суду ЄС із преюдиціальним запитом. Так, у справі Berlin Butter ст. 230 Договору про ЄСгів (зараз ст. 263 Договору про функці­онування ЄС) оскаржувалася схема Комісії з продажу масла в Берліні, яка була прийнята у формі Рішення, адресованого Німеччині. Позивач не мав locus standi, тож Суд визнав позов неприйнятним^1- Після цього позивач оскаржив національний імплементаційний акт відповідного Рішення в німецькому суді на підставі його недійсності. Німецький

¹ Bcrb G., KuileT., Curtin D., HcukclsT. and others. Court of Justice: Judicial Protection and the Rule of Law // Institutional Dynamics of European Integration: Essays in Honour of Henry G. Schermers. - Dordrecht: Martinus Nijhoff, 1994. - P. 307.

² ДИВ.: Ward A. Judicial Review and the Rights of Private Parties in EC Law. - Oxford: Oxford University Press, 2000. - P. 262-287; Craig P. Legality, Standing and Substantive Review in Community Law // Oxford Journal of Legal Studies. - 1994. - Vol. 14, No. 4. - P. 528-537; Harding C. The Impact of Art. 177 of the EEC Treaty on the Review of Community Action//Yearbook ofEuropean Law. - 1981.-Vol. 1. - P. 93-113; Mancini G. F., Keeling D. T. Language, Culture and Politics in the Life of the European Court of Justice//Columbia Journal ofEuropean Law. - 1995. - Vol. 1, No. 2. - P. 404; Bcrtea S. Looking for Coherence within the European Community // European Law Journal. - 2005. - Vol. 11, No. 2. - P. 154-172; Usher J. A. Direct and Individual Concern - an Effective Remedy or a Conventional Solution // European Law Review. - 2003. - Vol. 28, No. 5. - P. 575-600.

¹ Case 97/85, Union Deutsche Lebensmittelwerke v Commission II European Court Reports. - 1987. - P. 2265.

177

Poic ii 2. Процедури реалізації юрисдикції Суду Європейського Союзу

суд, у свою чергу, направив преюдиціальний запит до Суду ЄС¹' Рішен­ня Комісії було визнано дійсним, але Суд ЄС зазначив, шо при оскар­женні національного акта, який імплементує Рішення, не потрібно з'ясовувати, чи може бути поданий позов за ст. 263, тобто не потрібно встановлювати locus standi, що заклало механізм непрямого оскаржен­ня актів ЄС через преюдиціальну процедуру за ст. 267. Можна навести багато прикладів того, як преюдиціальна процедура дозволила при­ватним особам оскаржити регламенти та рішення загальної дії, які вони не мали можливості оскаржити через процедуру ст. 263²' 85 % усіх справ, по яких подано преюдиціальні запити до Суду ЄС, стосуються спорів індивідів із державними органами.

Разом з тим, очевидно, що ст. 267 Договору про функціонування ЄС, на відміну від ст. 263, все ж таки була сконструйована не для при­ватних позивачів, а для оскарження актів загального застосування. Найактивнішим критиком непрямого засобу оскарження актів при­ватними особами виступає Генеральний адвокат Ф. Джейкобе (F. Jacobs), який у своєму висновку по справі Union de Pequenos Agricultures v Council of the European Union зазначив: якщо актом, який особа намагається оскаржити, не передбачено існування національних актів імплементації (наприклад, регламенти, які підлягають прямому застосуванню), то не буде жодних підстав оскарження цього акта осо­бою на національному рівні, крім факту порушення особою його норм, що само по собі є незаконним '

Крім того, національний суд, незважаючи на бажання позивача, може не звернутися до Суду ЄС із преюдиціальним запитом, якщо на нього не покладений такий обов'язок, або подати його з переформу-льованим питанням. Наприклад, якщо національний суд направив

¹ Case 133/85, Walter Rau v BALM[ 1987] ECR 2289.

² Case 101 /76, Koniklijke Scltolten Honig v Council and Commission II European Court Reports. - 1977. • P. 797; Case 125/77, Koninklijke Scholten-Honig NV and others v Hoofdproduktsehaap voor Akkcrbouwprodukten // European Court Reports. - 1978. - P. 1991, Case 97/85, Deutsche l.ehensmittelwerke v Commission II European Court Reports. - 1985. - P. 1331 та багато інших.

³ Висновок Генерального адвоката Ф.Дженкобса (F. Jacobs) по справі 50/00 (Case 50/00, Union de Pequenos Agricultures v Council of the European Union II European Court Reports. - 2002. - P. 1-6677). Щодо розгляду цієї справи також див.: Craig P. Standing, Rights, and the Structure of Legal Arguments // European Public Law. - 2003. - Vol. 9, Is. 4. - P. 493-508; Lang T. Actions for declarations that Community Regulations are invalid: The duties of national courts under Article 10 EC // European Law Review. - 2003. - Vol. 28, No. 5. P. 102-111; Craig P. Standing. Rights, and the Structure ofLegal Arguments // European Public Law. - 2003. - Vol. 9, Is. 4. P. 493-508.

178