§ 2. Вплив рішень Суду Європейського Союзу на право та інститути єс

Визнання обов'язкової юрисдикції Суду ЄС, як зазначалося, відне­сено до безперечних умов членства в ЄС, а різностороння компетенція відкриває перед Судом певні можливості практичного впливу на функ­ціонування та розвиток Союзу. Невипадково Суд ЄС у своїй практиці послідовно відстоює ідеї примату спільного інтересу ЄС над індивіду­альними потребами держав-членів, розмежування компетенції між органами ЄС та національними урядами, незворотність делегування повноважень органам ЄС та передачі державами-членами частини свого суверенітету.

Розвиток ЄС у цілому та його інститутів вимагає постійного вдо­сконалення правового регулювання, перш за все, на рівні регламента­ції компетенційних повноважень різних інститутів ЄС, формування структури та системи права ЄС. Але поряд із правовою системою ЄС існують національні правові системи держав — членів Союзу. Саме тому Суд ЄС вивів та обґрунтував принципи верховенства права Спів­товариства над національним правом держав-членів і затвердив його як найвищий принцип, що регулює співвідношення права ЄС із наці­ональними правовими системами.

Доцільно пригадати, що саме Суд ЄС встановив концепцію авто­номного правопорядку Співтовариства. Прийнявши у 1963 р. осно­воположне рішення по справі Van Gend en Loos, Суд ЄС зазначив: «Співтовариство являє собою новий міжнародний правопорядок, на користь якого держави обмежили свої суверенні права в деяких сферах та суб'єктами котрого є не тільки держави-члени, але і їх громадяни» '

¹ Case 26/62, NV Algemene Transport- en Expeditie Onderneming van Gend & Loos v Netherlands Inland Revenue Administration II European Court Reports. - 1963. - P. 1.

224

§ 2. Вплив рішень Суду Європейського Союзу на право та інститути єс

Інакше кажучи, спочатку Суд визначив право Співтовариства як новий правопорядок, але міжнародний. У подальшому, при поглибленні ін­теграції, Суд почав розвивати концепцію все більшою автономності цього правопорядку від міжнародного, так би мовити, розвивати його природу sui generisTaK, уже у 1964 р. у рішенні по справі Costa v. E.N.E.L. Суд зазначив: «На відміну від міжнародних договорів Договір про СЕС створив свій власний правопорядок, який після вступу в силу Договору став інтегральною частиною правових систем держав-членів...» ' Таким чином, практика Суду ЄС підкреслює унікальність природи інтеграційного права та його відокремленість від міжнарод­ного та національного права. Суд ще неодноразово констатував, що Договір про ЄСпв є «конституційною хартією Співтовариства, засно­ваною на верховенстві права» ' або ще більше — «внутрішньою кон­ституцією Співтовариства» '

Але найголовнішим внеском, який зробив Суд ЄС у встановлення інтеграційного правопорядку, є вироблені ним принципи, що станов­лять базу функціонування права ЄС та пояснюють, у чому полягає унікальність інтеграційного права. Розвиток ЄС у цілому та його ін­ститутів вимагає постійного вдосконалення правового регулювання, перш за все, на рівні регламентації компетенційних повноважень різних інститутів ЄС, формування структури та системи права ЄС. Але не слід забувати, що поряд із правовою системою ЄС існують національні правові системи держав — членів Союзу. Саме тому Суд ЄС вивів та обгрунтував принципи верховенства права Співтовариства над націо­нальним правом держав-членів і ствердив його як найвищий принцип, який регулює співвідношення права ЄС із національними правовими системами.

Принцип верховенства права Співтовариства не був закріплений в установчих договорах, що становило проблему, оскільки не в усіх правових системах держав-членів був закріплений примат європей-

' Не слід при цьому забувати, що Суд ЄС підкреслює можливість застосування принципів міжнародного публічного права. Щодо розбіжностей права ЄС. з міжнарод­ним правом див.: Толстухин А.Э. Права Европейского Союза: новая модель регулиро­вания межгосударственных отношений // Государство и право. - 1997. - № 10. -С. 88-89.

² Case 6/64, Flamino Costa v. E.N.E.L. //European Court Reports. - 1964. - P. 585.

³ Case 294/83, Parti ecologiste «Les Verts» v European Parliament II European Court Reports. - 1986. - P. 1339.

⁴ Opinion 1/76, Draft Agreement establishing a European laying-up fund for inland waterway vessels II European Court Reports. - 1977. - P. 741.

225

Розділ 3. Рішення Суду Європейського Союзу: Lx природа та функції

ського або міжнародного права¹' а через цс така держава-член могла шляхом прийняття більш пізнього національного законодавчого акта скасувати дію, наприклад, деяких положень Договору про ЄСпв, який по суті є міжнародним договором і на нього в цій частині поширюєть­ся принцип lex posteriori derogate leggi priori. У відповідь на цю за­грозу Суд ЄС у 1964 р. виніс своє відоме рішення по справі Costa у E.N.E.L., яке проголошувало: «Передача державами від своїх право­вих систем правовій системі Співтовариства прав та обов'язків, які виникають на підставі установчого договору, тягне за собою постійне обмеження їх суверенних нрав, над котрими не може превалювати жодний наступний односторонній акт, несумісний із основами Співтовариства» '

Подальша практика Суду ЄС ввела основоположний принцип вер­ховенства в постійне користування державами-членами як такий, що випливає із самої природи права Співтовариства, а в рішенні по спра­ві Simmental він ще раз, але вже більш чіткими положеннями закріпив пріоритет права Співтовариства, а саме: «Відповідно до принципу пріоритету права Співтовариства співвідношення між приписами установчого договору та актами інститутів, що підлягають безпосе­редньому застосуванню, з одного боку, та національним правом — з другого боку, є таким, що з моменту вступу в силу даних положень вони не тільки автоматично роблять такою, що не підлягає застосуван­ню, будь-яку діючу норму національного права, що їм протирічить, але також перешкоджає законному прийняттю нових національних зако­нодавчих актів такою мірою, якою вони будуть несумісними із при­писами Співтовариства» ' Тобто Суд встановив, що невідповідність національного права праву Співтовариства повинна не лише призво­дити до автоматичного незастосування першого, але й запобігати при­йняттю нових національних законів, які б не відповідали нормам наднаціонального права. Такі висновки привели до підвищення ефек­тивності всієї правової системи ЄС та допомогли виконанню державами-членами своїх зобов'язань у межах Союзу. На практиці, звичайно,

' Щодо цієї проблематики див.: Брацук І. Констнтуційно-правовий механізм вза­ємодії права Європейського Союзу та національного права держав-членів // Підпри­ємництво, господарство і право. 2009. -№9.-С. 18-21; Він же. Механізм імплемен­тації норм права ЄС у національні правопорядки держав-членів: загальнотеоретична характеристика // Юридична Україна. - 2009. - № 5. - С. 126-131.

² Case 6/64, Flamino Costa v. E.N.E.L. II European Court Reports. - 1964. - P. 585.

³ Case 106/77, Amministrazione delle Finanze dello Stato v Simmenthal SpA II Euro­ pean Court Reports. - 1978. - P. 629.

226