§ 2. Провадження по справах про скасування нелегітимних нормативних актів єс...

від її членів інтересів асоціації, на які впливає оскаржуваний акт. На­приклад, асоціація може оскаржувати акт, який обмежує. її свободу зібрання або доступу до інформації. Однак вона не може оскаржувати акт, який виливає на інтереси її членів, навіть якщо вона створена саме для захисту цих інтересів або це є її основною функцією'.

У апеляції до Суду ЄС на рішення СПІ по справі Greenpeace Гене­ральний адвокат Г. Космас (G. Cosmas) був проти будь-яких змін іс­нуючої жорсткої практики, які дозволять виділити асоціації по захисту навколишнього середовища в окрему групу позивачів, та існування actio popularis у правовій системі ЄС. Він обґрунтовував це тим, що фізич­ні особи без locus standi (без процесуальної правоздатності) за ч. 4 ст. 263 Договору про функціонування ЄС зможуть обминути процедурні обмеження шляхом створення подібних асоціацій. Суд ЄС підтримав думку Генерального адвоката у своєму апеляційному рішенні '

Не завжди виникають труднощі з доказуванням існування права на оскарження акта у осіб, які не названі в ньому. Наприклад, у випадку оскарження рішення Комісії про надання державної допомоги адреса­тами акта є держави-члени, а відповідне коло приватних осіб є беніфі-ціаріями або реципієнтами цієї допомоги. Але як Суд ЄС, так і Комісія не піддають сумніву існування прямого та індивідуального впливу подібних рішень Комісії на таких приватних осіб та їх можливості оскарження⁴" У цьому випадку правове положення беніфіціаріїв або

'Joined cases 16, 17/62, Confederation nationale desproducteurs defruits el legumes and others v Council II European Court Reports. - 1962. - P. 471; Case 282/85, Comite de developpement el de promotion du textile et de Vhabillement (DEFl) v Commission II European Court Reports. - 1986. - P. 2469.

² Згідно з цією доктриною приватні особи можуть діяти в інтересах права або загальних прав та у зв'язку з цим ініціювати судові процеси. Наприклад, захищати колективне право на чисте навколишнє середовище. Див.: Case 85/82, BemhardSchloh v CouncilH European Court Reports. - 1983. - P. 2123.

⁵ Case 321 /95 P, Stichting Greenpeace Council (Greenpeace International) v Commission II European Court Reports. - 1998. - P. 1-1651, paras. 27-30. Його коментар див.: Cygan A. Protecting the Interests of Civil Society in Community Decision-Making - the Limits of Art. 230 EC // International & Comparative Law Quarterly. - 2003. - Vol. 52. - P. 1002-1008.

⁴ Ross M. Challenging State Aids: The Effect of Recent Developments // Common Market Law Review. - 1986. - Vol. 23. - P. 868; Houtman A. Le Droit de la Defense dans les Procedures en Matierc d'Aides d'Etat. - Brussel, 25 October 1996. - Режим доступу: http://europa.eu.int/comm/dg04/speech/six/en/sp96058.htm. Взагалі стосовно оскарження рішень Комісії щодо державної допомоги див.: Winter J. A. The Rights of Complaints in State Aid Cases: Judicial Review of Commission Decisions Adopted Under Article 88 (ex 93) EC // Common Market Law Review. - 1999. - Vol. 36. - P. 521 -568.

131

Poic ii 2. Процедури реалізації юрисдикції Суду Європейського Союзу

реципієнтів дорівнюється правовому положенню держав-членів, які є адресатами акта¹'

Дуже цікавим є питання можливості оскарження приватними осо­бами таких актів загального застосування, як регламенти ' Тривалий час вважалося, що оскарження правових актів загальної дії індивідами було неможливим ' а підлягали оскарженню лише адміністративні акти, тобто такі, які адресовані приватній особі-позивачу або мають на таку особу цілеспрямовану дію ' Можливість оскарження регламентів, які є за своєю природою актами загальної дії, була закріплена практикою Суду ЄС. Він підтвердив можливість регламенту бути одночасно актом загальної дії для однієї групи осіб і актом індивідуальної дії для іншої обмеженої групи осіб незалежно від існування «критерію абстрактної термінології». Це означає, що особи, які оскаржують регламент, мають довести, що оскаржуваний акт, який має форму регламенту, або його певні положення насправді є рішенням стосовно них через певні об­ставини, що відрізняють їх від інших осіб, на яких впливає акт⁵' Право­ву різницю між рішенням та регламентом Суд ЄС показав у рішенні по справі Confederation Rationale, а саме: «для визначення в неодно­значній ситуації існування Рішення чи Регламенту необхідно з'ясувати, чи стосується адміністративний акт по суті особи індивідуально» ' Критерій відмінності слід шукати в загальному застосуванні акта або навпаки. Загальне застосування акта означає не лише ступінь його по-

' У разі ухвалення Комісією рішення у формі загального плану допомога ситуація є лешо складнішою. СПІ визнав недопустимим позов щодо анулювання такого рішен­ня від бсніфіціаріїв допомоги, оскільки акт загального застосування не може стосува­тися їх індивідуально, він стосується потенційно кожного суб'єкта відповідного виду діяльності (Case Т-398/94, Kahn Scheppvaart v Commission (Kahn) II European Court Reports. - 1996. - P. H-477).

² Див.: Usher J. A. Direct and Individual Concern - an Effective Remedy or a Conventional Solution // European Law Review. - 2003. - Vol. 28, No. 5. - P. 575-600.

³ У 1980 p. у своїй статті, яка була присвячена аналізу вирішення Судом ЄС справ, пов'язаних із оскарженням приватними особами актів Співтовариства, К. Хардінг (С. Harding) повністю заперечував таку можливість. Див.: Harding C. The Private Interest in Challenging Community Action // European Law Review. - 1980. - Vol. 5. - P.354-361.

⁴ Див.: Joined cases 16/62, 17/62, Confederation nationale des producteurs defruits el legumes and others v Council of the European Economic Community II European Court Reports. - 1962.-P. 471.

⁵ Case T-60/96, Merck & Co. Inc., NVOrganon and Glaxo Wellcomepic v Commission Я European Court Reports. - 1997. - P. 11-849.

'joined cases 16/62, 17/62, Confederation nationale des producteurs defruits et legumes and others v Council of the European Economic Community/I European Court Reports. -1962.-P. 471.

132