§ 2. Генезис юрисдикції Суду Європейського Союзу

У випадку порушень зобов'язань за статутом ЄІБ провадження перед Судом ЄС набувають форми проваджень за ст. 169 Договору про ЄЕСпв (зараз ст. 258 Договору про функціонування ЄС) із тією від­мінністю, що повноваженнями Комісії користується Рада Директорів Банку. Щодо позовів, що стосуються заходів, ухвалених Радою Керу­ючих або Радою Директорів ЄІБ, то такі провадження набувають форми проваджень за ст. 173 Договору про ЄЕСпв (зараз ст. 263 До­говору про функціонування ЄС). Порушити їх можуть будь-яка держава-член, Комісія або Рада Директорів Банку — у першому випадку та лише держави-члени або Комісія виключно з підстав невідповідності про­цедурних вимог — у другому випадку.

Подібно до ст. 89 Договору про ЄСВС, Римські договори перед­бачили факультативну юрисдикцію Суду ЄС щодо будь-якого спору між державами-членами, що стосуються предмета договорів, тобто Суд може вирішувати такий спір, якщо спір подається на його розгляд відповідно до спеціальної угоди між сторонами (ст. 182 Договору про ЄЕСпв, зараз ст. 273 Договору про функціонування ЄС, ст. 154 Дого­вору про Євратом).

З вищенаведеного можна зробити висновок, що в рамках ЄСВС Суд був створений в основному для нагляду за тим, щоб Високий ке­рівний орган та Рада міністрів не перевищували своєї влади. Зі ство­ренням ЄЕСпв та Євратома юрисдикція Суду поширилася на нові суспільні відносини, що дозволило йому виносити рішення, які зро­били суттєвий внесок у формування інтеграційної правової системи. На практиці спостерігалося все активніше підвищення ролі прецеден­тів у діяльності Суду та інших суб'єктів співтовариств та їх вплив на правовий порядок, що до нього не спромоглася зробити жодна між­народна судова установа.

Розширення сфери юрисдикції Суду відразу позначилося на над­ходженні справ до нього. Якщо у 1957 р. до Суду надійшло 19 справ, то після вступу в силу Договору про ЄЕСпв у 1958 р. їх надійшло 43.

Для становлення юрисдикції Суду ЄС ключове значення мато на­буття чинності у 1987 р. Єдиним європейським актом, який доповнив Договір про ЄЕСпв статтею 168а (зараз ст. 225 Договору про ЄСпв), Договір про Євратом — статтею 140а, Договір про ЄСВС — статтею 25d, що уможливило створення Суду першої інстанції. Відтоді відбувся перерозподіл юрисдикції в рамках судової системи співтовариств та частина юрисдикції Суду ЄС була передана СПІ. Стаття 168а Догово-

61

Розділ 1. Сутність юрисдикції Суду Європейського Союзу

ру про ЄЕСпв (зараз ст. 256 Договору про функціонування ЄС) була аналогічною сгаїтям двох інших установчих договорів та чітко вста­новлювала, що на вимогу Суду ЄС га після консультацій з Комісією та Європейським Парламентом Рада, постановляючи одноголосно, може створити при Суді ЄС судовий орган з юрисдикцією розглядати та ви­рішувати по першій інстанції певні види позовів або проваджень, ініційованих фізичними або юридичними, тобто приватними особами. Його рішення підлягають апеляції до Суду ЄС з питань права та на умовах, встановлених Статутом. СПІ не був компетентний розглядати справи, ініційовані державами-членами або інститутами Співтовари­ства, а також преюдиціальні звернення.

Тож спочатку Суд був уповноважений розглядати справи, ініційо­вані приватними особами, щодо оскарження актів інститутів співтова­риств та по оскарженню незаконної бездіяльності інститутів у сфері конкурентного права, справи відносно спорів між Співтовариством та його службовцями та позови проти Комісії відносно митної та цінової політики, обмежувапьних угод та концентрації в рамках Договору про ЄСВС. Але з часом Суд ЄС, пристосувавшись до розподіленої між ним та СПІ роботи, надіслав до Ради в 1991 р. пропозицію передати під юрисдикцію СПІ усі прямі позови від приватних осіб, рішення про що були прийняті у 1993 та 1994 pp.¹

Зі створенням Європейського Союзу європейська інтеграція ви­ходить на новий етап і, як підкреслив Ф. Джоует (F. Jouhet), Європа при цьому стала на багато кроків ближче до єдності²" Однак щодо юрисдикції судів, то після вступу в силу Договору про ЄС вона не була поширена на нові правовідносини, а були посилені лише можливості Суду щодо контролю за діяльністю більш широкого кола суб'єктів у рамках тих самих процедур, що існували до цього. Цей установчий Договір розширив юрисдикцію в рамках декількох статей. По-перше, юрисдикція Суду ЄС за ст. 172 Договору про ЄЕСпв (ст. 261 Договору про функціонування ЄС) необмежено поширилась й на регламенти,

' Council Decision 93/350/ECSC, EEC, Euratom, amending Council Decision 88/591/ ECSC, EEC, Euratom establishing a Court of First Instance ofthe European Communities // Official Journal. - 1993. - Serie L. - № 14. - P. 21-22; Council Decision 94/149/ECSC, EC amending Decision 93/350/Euratom. ECSC, EEC amending Decision 88/591/ECSC, EEC, Euratom establishing a Court of First Instance ofthe European Communities // Official Journal. - 1994. - Serie L. - № 66. - P. 29.

² Див.: Jouhet F. J. The Maastricht Treaty on European Union - Is Western Europe Truly Getting Closer to Unity? // Columbia Journal of European Law. - 1995. - Vol. 1. - P. 285-304.