§ 3. Преюдиціальні провадження по розгляду справ за запитами національних судів...

актів, як і за звичайною преюдиціальною процедурою. Різниця поля­гала лише в тому, що Суд ЄС міг виносити преюдиціальні рішення лише щодо вторинного законодавства, а не щодо самого Розділу VI або Договору про ЄС. Суттєвим було також те, що на суд, проти рішень якого не існує захисту згідно з національним правом, не був покладений обов'язок преюдиціального звернення. Це було його право. Але деякі держави-члени, які зробили відповідні декларації та тим самим визна­ли юрисдикцію Суду ЄС в рамках Третьої опори, закріпили обов 'язок своїх вищих судів звертатися з преюдиціальними зверненнями (це Австрія, Бельгія, Чехія, Франція, Німеччина, Іспанія, Італія, Люксем­бург, Нідерланди), а інші держави надали дискреційне право судам, проти рішень яких не існує захисту згідно з національним правом, ви­рішувати необхідність такого звернення. Хоча Суд ЄС використовував свою преюдиціальну юрисдикцію в рамках Третьої опори не дуже часто, але доволі успішна практика все ж таки існувала¹' Перша спра­ва, по якій було винесене преюдиціальне рішення на підставі ст. 35 Договору про ЄС, була направлена нижчими судами Бельгії та Німеч­чини. По цій справі Суд ЄС визнав невід'ємною частиною права ЄС принцип поп bis in idem, який є невід'ємною частиною національних правових систем і закріплений у міжнародних конвенціях щодо спів­робітництва в кримінальний справах, зокрема в Конвенції, яка імпле-ментує Шенгенську угоду, що служить встановленню «простору сво­боди, безпеки та справедливості»²" Щодо держав, які не зробили від­повідні декларації (а серед них є і такі «старі» держави-члени, як Ве­ликобританія, Данія та Ірландія; серед «нових» Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Естонія), то на той момент у судів цих держав не існувало можливості звернутися з преюдиціальним запитом до Суду ЄС в рамках Третьої опори. У зв'язку з цим Дж. Ушер (J. Usher) від­мічав, що ця ситуація суперечила статтям 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 p., які встановлюють право на справедливий судовий розгляд та на ефективні засоби правового за-

¹ Наприклад, див.: Joined cases 187/01, 385/01, Hiiseyin Goziitok and Klaus Brugge //European Court Reports.-2003. -P. I-1345;Case 105/03, Criminal proceedings against Maria Pupino II European Court Reports. - 2005. - P. 3377.

² Joined cases 187/01, 385/01, Groziitok and Brugge II European Court Reports. - 2003. - P. 1345. Щодо принципу поп bis in idem у праві ЄС див.: Fletcher M. Some Developments to поп bis in idem Principle in the European Union: Criminal Proceedings Against Huseyn Groziitok and Klaus Brugge // Modern Law Review. - 2003. - Vol. 66, Is. 5 P. 769-780.

185

Poic ii 2. Процедури реалізації юрисдикції Суду Європейського Союзу

хисту'. Ця ситуація робила свій негативний внесок у явище правової фрагментації, яке частково покращилось із вступом в силу Лісабон­ського договору.

Повертаючись до існуючої преюдиціальної юрисдикції, хотілося б зазначити, що за ст. 256 Договору про функціонування ЄС, яка ви­никла після внесень змін Ніццьким договором, Загальному суду нада­на юрисдикція розглядати та вирішувати преюдиціальні справи в «осо­бливих галузях», визначених Статутом. Така можливість на даний час ще не була використана га зараз усі преюдиціальні запити розгляда­ються Судом ЄС. На думку колишнього Генерального адвоката Ф. Джейкобса (F. Jacobs), передача частини юрисдикції до Загального суду в такому складному питанні, як преюдиціальні рішення, породжує багато проблем щодо того, яким чином цс краще зробити, та саме тому досі не зроблено жодних пропозицій²" Стало дуже складним визна­чити ці самі «особливі галузі», які можна передати під юрисдикцію Загального суду без нанесення шкоди єдності праву ЄС. На наш погляд, важко знайти галузь права ЄС, котра б становила автономну сукупність норм, а її зміна не мала виливу на інші галузі. Ці побоювання щодо неможливості збереження єдності права ЄС в разі, якщо його тлума­чення буде даватися двома судами, виникають також серед науковців і практикуючих юристів ' Хоча колишній суддя СПІ Н. Форвуд (N. Forwood), навпаки вважає, що передача юрисдикції відбудеться вже зовсім скоро, та вбачає в цьому лише позитивні моменти ' Загально­визнано, що однією з причин ефективності права ЄС є централізація функцій по його тлумаченню. «Єдність має вирішальне значення як для приватних осіб, так і для держав-членів. Розвиток внутрішнього ринку вимагає, щоб корпорації та індивіди могли безпечно розширю­вати свою діяльність в інших державах-членах, знаючи, що їх права, надані Співтовариством, будуть поважатися та їх бізнесові моделі не

' Usher J. A. Direct and Individual Concern - an Effective Remedy or a Conventional Solution // European Law Review. - 2003. - Vol. 28, No. 5. - P. 595.

^: Jacobs F. G. Recent and Ongoing Measures to Improve the Efficiency oftheEuropean Court of Justice // European Law Review. - 2004. - Vol. 29, No. 6. - P. 826.

³ Див.: Van Gcrven W. The Role and Structure of the European Judiciary now and in the future // European Law Review. - 1996. - Vol. 21, No. 3. - P. 215; Dyrbcrg P. What Should the Court of Justice Be Doing // European Law Review. - 2001. - Vol. 26, No. 3. -P. 291-300; Lenacrts K. The Rule ofLaw and the Coherence of the Judicial System ofthe European Union // Common Market Law Review. - 2007. - Vol. 44. - P. 1656-1659.

' Forwood N. The European Court of Justice - the Need for Change in the Changing World//Liverpool Law Review. -2001,-Vol. 23.-P. 245.

186