§ 3. Роль Суду Європейського Союзу та національних судів у становленні...

вільного процесу регламентується, перш за все, співробітництво між державами — членами ЄС. При цьому відчувається необхідність роз­ширення цієї кооперації за межі Союзу. Питання з розширення співпра­ці можуть бути вирішенні шляхом переговорів і мають бути відтворенні у відповідних угодах. Взагалі, можна передбачати, що в перспективі є реальним прийняття конвенції ЄС — Україна за аналогією з Брюссель­ською конвенцією або приєднання України до чинної Луганської кон­венції. На Всесвітньому Конгресі Міжнародної ради з досліджень Цен­тральної та Східної Європи у Берліні (2005 р.) учасники ірупи «Співро­бітництво судів ЄС, Російської Федерації та України» прийняли Резо­люцію, у якій вказано на необхідність розробки такої конвенції.

Ключовим моментом у механізмі кооперації Суду ЄС та національ­них судів є використання і в подальшому ч. З ст. 4 Договору про функ­ціонування ЄС. У 2000 р. засідання Міжнародної федерації з європей­ського права, яке проходило у Гельсінкі, було присвячено проблемам кооперації національних влад, судів та інститутів ЄС в рамках ст. 10 Договору про ЄСпв (теперішня ч. З ст. 4 Договору про функціонуван­ня ЄС). У Загальній доповіді було сказано: «Стаття 10 є найбільш важливою та найбільш динамічною статтею Договору про ЄСпв. Вона вже стала джерелом для деяких найбільш важливих принципів права Співтовариства, таких як зобов'язання та повноваження національних судів надавати ефективний захист прав, наданих правом Співтовари­ства, обов'язок держав-членів надавати пряму дію директивам, зобов'язання тлумачити національне законодавство відповідно до права Співтовариства, право на судовий перегляд тощо. Вона є базисом для обов'язку уникати конфліктів між національними рішеннями та рішеннями Співтовариства». Крім вищеназваних принципів, в основу яких покладена ч. З ст. 4 Договору про функціонування ЄС, можна навести той, що всі гілки влади', а не тільки судова, при виникненні конфлікту між національними та європейськими нормами мають за­стосовувати останні.

Суд ЄС у своїх рішення рідко посилався на ст. 10, але більшість із них базуються саме на ній без прямого посилання. Це можна пояснити загальним формулюванням і мовою, якою викладена стаття. Вона була базисом для прийняття рішень щодо таких фундаментальних справ, як

¹ Частина 3 ст. 4 Договору про функціонування ЄС адресована державам - членам ЄС, а тому виконання зобов'язань, визначених Договором, покладено на всі гілки державної влади.

281

Розділ J. Рішення Суду Європейського Союзу: їх природа та функції

справа Francovich, що встановила відповідальність держав-членів за неналежну імплементацію директив Співтовариства ' Factortame, по якій Суд ЄС встановив, що національні суди мають не застосовувати національне законодавство, яке суперечить праву Співтовариства ' та справа французьких фермерів, яка заклала обов'язок приватних осіб не втручатися у свободи, надані іншим особам правом Співтовариства ' Цитується вона лише в обгрунтуванні найбільш складних та фунда­ментальних рішень і щодо деяких обов'язків, які він пояснює як склад­ники широкого кола зобов'язань за ч. З ст. 4 Договору про функціону­вання ЄС. Ця стаття використовується в поєднанні з більш спеціаль­ними та вузькими нормами, які розкривають зміст кооперації в тій чи іншій сфері, оскільки сама по собі вона не створює нових обов'язків, які б не були обумовлені іншими, більш конкретними положеннями lex specialis. Наприклад, у сфері конкуренції вона накладає обов'язки співробітництва з інститутами ЄС щодо дотримання норм конкуренції при створенні національних механізмів контролю та регулювання цієї політики. Але, як зауважує Дж. Темпл Ланг (J. Temple Lang), останнім часом відбувається збільшення посилань на ст. 10 Договору про ЄСпв національними судами при зверненні до Суду ЄС, самим Судом ЄС і СПІ (зараз Загальним судом)^4-

Частина 3 ст. 4 Договору про функціонування ЄС є правовою осно­вою принципу ефективності судового захисту, який повинен бути од­наковим стандартом на території усього Союзу. Впровадження в жит­тя цьош принципу знов же гаки покладено як на Суд ЄС, так і на на­ціональні судові установи. Те, як Суд ЄС надає судовий захист у рам­ках своєю юрисдикції, було розглянуто у розділі 2, а прикладом надан­ня ефективного судового захисту національними судами може слугу­вати такс. Суд ЄС, розглядаючи справи Von Cohort¹ та Harz^b' які стосу­валися статевої рівності у сфері зайнятості, мав відповісти на питання

¹ Joined cases 6/90, 9/90, Francovich and Others v Italian Republic II European Court Reports. - 1991.-P. 1-5357.

² Case 213/89. The Queen \ Secretary of State for Transport, ex parte: Factortame Ltd and others II European Court Reports. - 1990. - P. 1-2433.

¹ Case 265/95, Commission v France II European Court Reports. - 1997. - P. 1-6059.

⁴ Temple Lang J. Developments, Issues and New Remedies - the Duties of National Authorities and Courts under Article 10 of the EC Treaty // Fordham International Law Journal. - 2004. - Vol. 27. - P. 1938.

⁵ Case 14/83, Sabine von Colson and Elisabeth Kamann v Land Nordrhein-Westfalen И European Court Reports. - 1984. - P. 1891.

"Case 79/83, Harz v. Deutsche Tradax II European Court Reports. - 1984. - P. 1921.

282