§ 3. Преюдиціальні провадження по розгляду справ за запитами національних судів...

ність. Подібна ситуація виникла у справі Barr and Montrose Holdings з преюдиціальним зверненням по якій до Суду ЄС звернулась судова установа острова Мен. У справі Parfums Christian Dior Суд ЄС визнав правомочним звертатися з преюдиціальними зверненнями Суд Бені­люксу, оскільки процес у ньому — це етап розгляду справи на націо­нальному рівні по справах щодо тлумачення спільних правових норм Бенілюксу ' Якщо національний орган виконує як судові, так і адміні­стративні функції, то він може звергатися до Суду ЄС лише як перший ' Комерційні арбітражі згідно з рішенням Суду ЄС по справі Nordsee* не можуть скористатися процедурою за ст. 267 Договору про функці­онування ЄС. Щодо судових установ, які виконують функції слідства за кримінальними справами, то вони теж мають право звертатися з пре­юдиціальним зверненням до Суду ЄС (як і цивільні, господарські, економічні, соціальні, конституційні судові установи) навіть на стадії, коли обвинувачений ще невідомий і слухання в національній установі проходили ex parte³'

Суд ЄС своєю великою практикою виробив критерії, згідно з якими можна встановити правомочність судової установи звертатися до Суду ЄС, а саме: нормативно встановлене походження, постійно діюча осно­ва, наявність процесуальних сторін, обов'язкова юрисдикція, неза­лежність тощо.

Частина 2 ст. 267 Договору про функціонування ЄС говорить, що коли питання тлумачення установчих договорів, дійсності та тлума­чення актів інститутів, органів або установ ЄС порушено перед судом чи трибуналом держави-члена, то такий суд чи трибунал може, якщо вважає, що рішення з цього питання є необхідним для винесення ним рішення, вимагати від Суду ЄС винести рішення з цього питання.

¹ Case 355/89, Department of Health and Social Security v Christopher Stewart Barr and Montrose Holdings Ltd II European Court Reports. - 1991. - P. 1-3479.

² Case 337/95, Parfums Christian Dior SA and Parfums Christian Dior BVv Evora BV II European Court Reports. - 1997. - P. 1-6013.

'Ruling 192/98, Azienda NazionaleAutonoma delle Strode (ANAS) I/ European Court Reports. - 1999. - P. 1-8583, Ruling 440/98, Radiotelevisione italiana SpA (RAI) II European Court Reports. - 1999. - P. 1-8597.

¹ Case 102/81, Nordsee Deutsche Hochseefischerei GmbH v Reederei Mond Hochseefischerei Nordstern AG & Co. KG and Reederei Friedrich Busse Hochseefischerei NordsternAG & Co. KG II European Court Reports. - 1982. - P. 1095.

⁵ Case 14/86, Pretore di Salo vXII European Court Reports. - 1987. - P. 2545. З цією справою до Суду ЄС звернувся італійський суд щодо інтерпретації актів ЄС про навколишнє середовище для того, щоб визначити винного у забрудненні.

163

Роїд 'їл 2. Процедури реалізації юрисдикції Суду Європейського Союзу

Частина 3 ст. 267 говорить, що коли будь-яке таке питання порушено у справі, що розглядається судом чи трибуналом держави-члена, проти рішень якого не існує судового засобу захисту згідно з національним правом, такий суд чи трибунал повинен передати справу до Суду ЄС. Таким чином розмежовуються ситуації, коли суд чи трибунал країни-члена ЄС може, а коли повинен звертатися до Суду ЄС із запитом щодо винесення преюдиціального рішення.

Отже, національні суди, які не є останньою інстанцією по цьому виду справ у своїй країні, не зобов'язані звертатися до Суду ЄС, а на свій розсуд вирішують, чи необхідно це. Колишній суддя Суду ЄС Пескаторе (P. Pescatore) виділяє серед проблем, які впливають на рі­шення національного суду щодо необхідності подання преюдиціаль­ного запиту до Суду, такі як «доречність» або «релевантність» пред­мета справи та її сутності. Тобто національні суди мають виходити з неможливості вирішити спір без тлумачення права ЄС і тут вони мають певну автономію у вирішенні цієї необхідності, тому що вони перебувають у становищі, яке дозволяє найкраще бачити всі тонкощі справи, її зв'язок з правом ЄС та зрозуміти необхідність звернення до Суду. Прикладом може бути справа Micheletti', у якій іспанський суд зіткнувся з проблемою, коли іспанський Цивільний кодекс визначав, що у випадку подвійного громадянства, жодне з яких не є іспанським, привілейованим є громадянство постійного проживання особи, і саме це громадянство слід враховувати при в'їзді в Іспанію. У Міхалетті було подвійне громадянство — аргентинське та італійське, а за іспан­ським законодавством пріоритетним було його аргентинське громадян­ство. Тому влада Іспанії відмовила йому у видачі документів, які б під­тверджували його громадянство ЄС, для роботи в Іспанії. Ця справа не могла бути вирішена без ухвалення Судом ЄС преюдиціального рішення, оскільки питання про громадянство було тут визначальним.

Право національною суду звернутися із запитом до Суду ЄС правом ЄС не обмежено. Як Генеральний адвокат Дж. Уорнер (J. Warner), так і Суд ЄС по справі Rheinmuhlen v Einfuhr- und Vorratsstelle Getreide² вирішили, що вищестоящий національний суд у жодному разі не може позбавити суд, який розглядає справу, права на преюдиціальне звер-

¹ Case 369/90, Micheletti v Delegacoin del Gohierno en Cantabria II European Court Reports. - 1992. - P. 1-4239.

² Case 166/73, Rheinmuhlen-Dusseldorfv Einfuhr- und Vorratsstelle fir Getreide und Futtermittel II European Court Reports. - 1974. - P. 33.

164