§ 1. Суд Європейського Союзу в інституційній системі с с

людини та основних свобод, верховенства права, тобто принципи, ви­знані всіма державами-членами (ст. 7 Договору про ЄС). Такий конт­роль існує паралельно з судовими механізмами захисту, наприклад у рамках статей 258-260 Договору про функціонування ЄС, які до­зволяють порушити судове провадження проти держави-члена, що регулярно нехтує принципами права ЄС та не виконує своїх зобов'язань за установчими договорами.

Європейська Рада теж перебуває в певній взаємодії з Судом ЄС. Наприклад, одним з головних завдань, задля яких створювалася Євро­пейська Рада, було вирішення конфліктів між державами-членами. Водночас юрисдикцією з вирішення спорів між державами-членами наділений і Суд ЄС відповідно до ст. 259 Договору про функціонуван­ня ЄС. Але дуже часто судові спори між державами-членами мають політичне забарвлення, тому держави-члени вкрай рідко вдаються до судових позовів проти інших держав-членів. З дипломатичної точки зору вигідніше підняти питання в колі Європейської Ради та вирішити його в дусі дружніх, хоч іноді і конструктивних, перемовин та в дусі співробітництва.

Крім того, Європейська Рада виробляє підходи розвитку ЄС, а отже, приймає рішення про укладення певних міжнародних угод з іншими міжнародними організаціями чи державами, а Суд ЄС у свою чергу ухвалює висновки щодо можливості приєднання ЄС до відповідної між­народної угоди. У цьому процесі кожен з двох інститутів виконує свою роль, що служить єдиній меті — сталому розвитку ЄС. Тож ми вбачаємо певний збіг функцій Європейської Ради та Суду ЄС, хоча офіційно про це не можна говорити, оскільки Європейська Рада залишається політич­ним інститутом, а Суд ЄС — незалежним судовим.

Взаємодія цих двох інститутів проявляється також у можливості Суду ЄС контролювати в обмежених випадках легітимність рішень Європейської Ради, яку надав Лісабонський договір. Раніше про таке не могла йти мова, але із розвитком інтеграції судові засоби захисту інтересів як держав-членів, так і інтеграції набувають значного по­ширення.

Взаємодія Суду ЄС із ЄЦБ є не тісною і полягає у тому, що ЄЦБ може захищати єдину монетарну політику в Суді ЄС, якщо національ­ний центральний банк держави-члена порушує свої обов'язки. Це відбувається відповідно до п. d ст. 271 Договору про функціонування ЄС, крім того, ЄЦБ виступає відповідачем у певних справах.

47

Posol і І. Сутність юрисдикції Суду Європейського Союіу

Структурні зв'язки Суду ЄС з іншими інститутами ЄС полягають ще й у можливості Суду ЄС примусово звільняти членів деяких інсти­тутів, у разі якщо вони не відповідають вимогам, що висуваються для виконання їх обов'язків або якщо вони винні в тяжкому проступку. Так, Суд ЄС, за поданням Ради чи Комісії, може звільнити члена Комісії (ст. 247 Договору про функціонування ЄС), на вимогу Парламенту — омбудсмана, який хоча і є незалежним від Парламенту органом, але обирається ним (ч. 2 ст. 228 Договору про функціонування ЄС), на вимогу Рахункової Палати — її члена (ч. 6 ст. 286 Договору про функ­ціонування ЄС).

Головною ідеєю інституційної системи ЄС, як стає зрозумілим, є те, що кожен з інститутів робить все можливе в рамках власної компетен­ції для досягнення цілей та здійснення політики Союзу. Ця діяльність заснована на принципах, які на перший погляд виглядають взаємови-ключними, але по суті є взаємодоповнюючими, а саме: на принципі розподілу повноважень та принципі кооперації, який буде розглянуто в монографії далі. Кожен з інститутів виконує свою унікальну роль у розвитку інтеграції та побудові підвалин для цієї інтеграції. У цьому контексті слід зауважити, що незважаючи на незалежність від держав-членів ще й Комісії, Парламенту, ЄЦБ та Рахункової Палати ' в умовах перетворень інституційної системи та Союзу в цілому Суд залишився практично єдиним органом, який має велику автономію від держав-членів. Він не потребує схвалення своїх рішень національними уряда­ми, а в інституційному механізмі ЄС немає органу, що може скасувати його рішення. Тож роль і місце Суду ЄС, зважаючи на це, полягає в до­триманні та, крім того, у розвитку права при тлумаченні та застосуван­ні установчих договорів, у тому числі й інститутами ЄС. Його роль в інституційній системі є визначальною в тому сенсі, що саме Суд ви­рішує зокрема спори між інститутами ЄС та між інститутами та державам-членами щодо розподілу компетенції між ними та меж їх легітимної діяльності.

З огляду на окреслений масив відносин Суду ЄС з іншими інсти­тутами та його вплив на їх статус слід зазначити, що, незважаючи на те, що Суд ЄС по суті є судовим органом міжнародної організації,

¹ В. І. Муравйов виділяє серед «наднаціональних» інститутів, тобто тих, що є не­залежними від держав-членів, тільки Комісію, Парламент та Рахункову Палату без зарахування до них Суду ЄС (див.: Муравйов В. І. Наднаціональні інститути в систе­мі органів Європейського Союзу // Часопис Київського університету права. - 2004. -№ 3. -С. 105-113).

48