§ 3. Роль Суду Європейського Союзу та національних судів у становленні...

жовтня 2005 р. Суд ЄС виніс рішення щодо надання позначенню «Фста» правової охорони як найменування місця походження продукту харчу­вання. Суть справи полягає в такому: у 1994 р. Комісія ЄС за заявкою Греції зареєструвала позначенню «Фега» як найменування місця по­ходження продукту харчування класу «сири», у зв'язку з чим був при­йнятнії Регламент № 1107/96 від 12.06.1996 р. На це відреагували інші країни-виробники такого сиру (Данія, Німеччина, Франція, Велико­британія), посилаючись на тс, що це позначення є родовим і не може бути предметом захисту. За їх позовом Суд ЄС виніс рішення про ска­сування положень Регламенту № 1107/96 щодо географічного позна­чення «Фета». Після цього компанії-виробники сиру знов звернулися до Суду з проханням взагалі скасувати реєстрацію позначення «Фета», тому що воно вже стало родовим і не можна його застосовувати для позначення лише грецького сиру. Суд, провівши повноцінне розсліду­вання, дійшов висновку, що «Фета» — це сир, який має специфічні характеристики завдяки особливим природним і людським факторам, які притаманні гсоїрафічній місцевості Греції. Тому з 25 жовтня 2005 р. іноземні компанії-виробники повинні отримувати ліцензію на марку­вання свого сиру суто грецьким найменуванням «Фега» ' У процесі вирішення цієї справи Суд ЄС проаналізував національні законодавства всіх країн, у яких вироблявся сир «Фета», і, тільки враховуючи їх, ви­ніс остаточне рішення.

Суд ЄС при з'ясуванні змісту національного законодавства бере до уваги не тільки зміст самого нормативного акта, але й тс, яким чином він застосовується та які корективи в нього вносить практика. Осо­бливу увагу Суд ЄС приділяє практиці верховних і конституційних судів держав-членів, оскільки саме вони є найбільш авторитетними судами в межах держави та частіше за все тлумачать своє національне право в контексті права ЄС. У зв'язку з цим можна навести роз'яснення Конституційного Суду Італії, в якому він вказував усім судам загальної юрисдикції на необхідність впевнитися, що національний акт відпо-

¹ Ткаченко К. ФНТАльный конфлікт / Юридическая практика. - 2005. - № 49 (415). - С. 1,19. Аналогічну позицію щодо використання як європейського, так і на­ціонального права Суд ЄС зайняв у рішенні по справі 87/97 (Case 87/97, Consorzioper la luiela delformaggio Gorgonzola v Kaserei Champignon Hofmeisler GmbH&Co. KG and Eduard Bracharz GmbHII European Court Reports. - 1999. - P. 1-1301), у якому Суд ЄС визначив умови, яких слід дотримуват ися задля добросовісної реєстрації торгової марки. Він зазначив, що визначення добросовісності має бути розглянуте з точки зору як національного, так і міжнародного права.

259

Розділ J. Рішення Суду Європейського Союзу: а природа та функції

відає праву ЄС, перед тим як розглядати можливі підстави невідповід­ності цього акта національній Конституції ' Тим самим Конституційний Суд визначив підставу невідповідності наднаціональному праву пер­винною для скасування національної норми.

На формування інтеграційного правопорядку ЄС здійснюють вплив зі свого боку і національні суди. Оскільки реалізація права Співтова­риства покладена саме на них, то ефективність застосування цього унікального механізму та його вплив на інтеграційний правопорядок залежить від їх бажання та готовності до цього ' Позитивним історич­ним прикладом є Великобританія, яка прийняттям у 1972 р. Акта про Європейські Співтовариства визнала верховенство права Співтовари­ства над своїм попереднім і майбутнім законодавством. Цей крок був вирішальним, оскільки Великобританія як країна з міцною класичною доктриною парламентського суверенітету поступилася його частиною на користь правотворчих і судових органів ЄС. Визначним було й те, що Великобританія, яка є державою з дуалістичною концепцією стосовно міжнародного права⁴' все ж таки визнала за правом Співтовариства верховенство, тим самим затвердивши суттєву відмінність правопоряд­ку Європейського Співтовариства від міжнародного⁵' У 1996 р. Бельгія прямо визнала пріоритет одного з нормативних актів Співтовариства над національною Конституцією. У 1999 р. подібний крок був зроблений і Австрією. Слід зауважити, що пріоритет був наданий навіть не засно­вницьким договорам, а вторинним джерелам права ЄС.

Деякі держави - члени ЄС досить тривалий час не сприймали принцип верховенства права Співтовариства у своїх правових системах. Цс стосувалося не тільки нормативних актів, але й рішень Суду ЄС. Так, наприклад, Франція довше за всіх не визнавала цей принцип (аж до

' Роз'яснення Конституційного Суду Італії 1994 р. № 244. Режим доступу: http:// www.giurcost.org/decisioni/index.html.

Щодо діяльності національних судів у контексті реалізації права ЄС див.: Ві-ondi A. How to Go Ahead as an EU Law National Judge // European Public Law. - 2009. -Vol. 15, No. 2. - P. 225-238; Slepcevic R. The judicial enforcement of EU law through national courts: possibilities and Limits // Journal of European Public Policy. - 2009. -Vol. 16, No. 3. - P. 378-394.

³ Режим доступу: http://www.opsi.gov.uk/Acts/actsl972/ukpga_19720068_en_l.

' Див.: Маланчук П. Вступ до міжнародного права за Ейкхерстом / [пер. з англ.]. -X.: Консум, 2000 - Є. 105; Мережко О. О. Історія міжнародно-правових вчень. - К.: Юридична думка, 2004. -С. 165-166.

' Цс було підтверджено рішенням англійського Апеляційного Суду по справі Macarlhvs LtdvSmith (Macarthys Ltdv Smith //Industrial Cases Reports. - 1979. - P. 785-789).

260