§ 3. Преюдиціальні провадження по розгляду справ за запитами національних судів...

позицій національних судів із Судом ЄС і поставити під загрозу єд­ність всієї правової системи Союзу ' Крім того, при розгляді справи відповідно до ст. 267 Договору про функціонування ЄС у Суді зацікав­лені держави-члени та інститут, орган або установа, акт якого оскар­жується, мають змогу брати активну участь у цьому розгляді (ст. 20 Статуту Суду ЄС), а якщо б цей розгляд провадився національними судами, то така суттєва умова не була б можливою. У рішенні по спра­ві International Chemical Corporation v Amministrazione delie Finanze delio Stats Суд ЄС знов підкреслив, що головною мстою ст. 267 Дого­вору про функціонування ЄС є забезпечення єдиного застосування права ЄС національними судами держав-членів. Суд ЄС, виходячи з того, що ст. 263 Договору про функціонування ЄС надала тільки йому право розглядати легітимність актів інститутів, органів та установ ЄС, а також беручи до уваги взаємопов'язаність правової системи ЄС, ви­знав логічним, що недійсність актів має визнаватися одним органом — тобто Судом ЄС. Законність актів ЄС повинна презюмуватися до ви­знання протилежного Судом ЄС, а держави-члени мають виконувати свій обов'язок застосувати та втілювати їх належним чином ' Коли Суд ЄС за преюдиціальною процедурою виносить рішення щодо недій­сності акта ЄС, то воно матиме юридичну силу тільки для суду, який звернувся із запитом. Формально для всіх інших він залишається дій­сним. Так, К. Хардінг (Є. Harding) робить висновок, що «недійсність» у розумінні ст. 267 означає «незастосування в конкретній справі через нелегітимність», а не «недійсність і відсутність юридичної сили в будь-якому випадку через нелегітимність»⁵' Але Суд ЄС визнав, що націо­нальні суди, які матимуть справу з актом, що вже раніше був визнаний недійсним, можуть посилатися на таку недійсність, незважаючи на

' Щодо участі представників держав-членів ЄС у Суді див.: Collins J. Representation of a Member State Before the Court of Justice of the European Communities: Practice in the United Kingdom // European Law Review. - 2002. - Vol. 27, No. 3. P. 359-364; Granger M.-P. F. When Governments Go to Luxembourg...The Influence of Governments on the Court of Justice // European Law Review. - 2004. - Vol. 29, No. 1. - P. 3-31.

² Суд ЄС може визнавати недійсними акти ЄС, але не положення установчих до­говорів, від яких сам Суд отримав юрисдикцію.

' Case 66/80, International Chemical Corporation v. Amministrazione delle Finanze dello Stats II European Court Reports. - 1981. - P. 1191.

⁴ Case 101/78, Granaria BVv Hoofdproduktschap voor Akkerbouwprodukten II Euro­ pean Court Reports. - 1979. - P. 623.

⁵ Harding С The Impact of Art. 177 of the EEC Treaty on the Review of Community Action // Yearbook of European Law. - 1981. - Vol. 1. - P. 101.

175

Poic ii 2. Процедури реалізації юрисдикції Суду Європейського Союзу

спрямованість попереднього рішення лише конкретному суду'. Крім того, частіше за все інститут, акт якого визнаний недійсним у преюди­ціальній процедурі, відміняє його або змінює його положення на пра­вомірні. Тим паче, що такі інститути запрошуються до участі в преюди­ціальній процедурі відповідно до ст. 20 Статуту Суду ЄС і зобов'язані вжити необхідних заходів для виконання рішення Суду відповідно до ст. 266 Договору про функціонування ЄС (яка діє не тільки щодо рі­шення Суду за статтями 263 та 265, але й щодо преюдиціальних рі­шень).

У механізмі винесення преюдиціальних рішень право/обов'язок національного суду звергатися до Суду ЄС з преюдиціальним запитом має офіційний характер. При цьому слід звернути увагу на те, що на­ціональний суд держави-члена може звернутися до Суду ЄС, навіть якщо сторони по справі, яка розглядається в національному суді, не посилалися на право ЄС. Виходячи із засад гармонізації права ЄС з на­ціональними правовими системами, підстави для винесення преюдиці­альних рішень можуть мати місце і в тих випадках, коли позивач чи відповідач не посилались на право Союзу на підтвердження своїх право­вих позицій, але сам національний суд вважав за потрібне скористатися ним, а потім виникло питання про тлумачення чи питання його дійсно­сті. Тобто слід особливо підкреслити, що національний суд за своєю ініціативою має досліджувати всі матеріали справи, у тому числі стави­ти питання щодо кваліфікації правовідносин з точки зору права ЄС, а у зв'язку з цим — і питання про підстави його тлумачення при розгляді конкретної справи. Разом з тим Суд ЄС у таких ситуаціях має виділити з усієї інформації, що надана національним судом, ті питання права ЄС, які є найбільш важливими та вимагають більшої уваги. Крім того, на­ціональні суди можуть ставити питання Суду ЄС щодо того, чи надають ті чи інші положення права ЄС індивідам права, які повинен захищати національний суд, тобто чи мають вони пряму дію²'

Як видно, провадження за преюдиціальними запитами має прин­ципове значення в механізмі реалізації права ЄС. Як висловився Г. Берб (G. Berb), колишній правовий радник Комісії, Суд ЄС своєю юриспру-

¹ Case 66/80, International Chemical Corporation v. Amministrazione delle Finanze dello Stats II European Court Reports. - 1981. -P. 1191.

^: Такі питання були поставлені Комісією по тарифах Нідерландів у преюдиціаль­ному запиті до Суду ЄС у справі 26/62 (Case 26/62, NVAlgemene Transport- en Expeditie Onderneming van Gend A Loos v Netherlands Inland Revenue Administration II European Court Reports. - 1963. - P. I).

176