§ 1. Суд Європейського СоюзувінституційнійсистеміСс

цизм». Серед причин неприйняття проекту Конституції називали і над­мірну європеїзацію, і відкритість Європи для мігрантів тощо ' але основною причиною цього стала, на нашу думку, складність докумен­та для розуміння пересічними громадянами, для яких вона і створю­валась, та його масивність. Через цс громадяни не мали можливості самостійно зробити висновок про цілі проекту, а робили це під впливом заполітизованої інформації ззовні.

З часу французького та голландського референдумів почалася «конституційна криза ЄС», подолати яку намагалися різними засоба­ми ' Так, говорили про можливість використання Декларації №30, яка приєднана до Договору про заснування Конституції для Європи, по­ложення якої дозволяють «у разі якщо через два роки після підписан­ня Договору про заснування Конституції для Європи чотири п'ятих із загальної кількості держав-членів ратифікують його, а одна чи кілька держав відчує труднощі у процесі ратифікації, уся справа передається па розгляд Європейської Ради». Для цього ратифікація проекту Кон­ституції державами, які ще не висловили своєї позиції, мала продо­вжитися. У червні 2005 р. вже 61,5 % ланців проголосували проти Конституції ЄС³'

Після цього були спроби змінити проект Конституції та направити його на повторні ратифікації в державах-членах, але вихід знайшли у створенні нового документа.

¹ Щодо аналізу проблем, з якими стикнулися лержави-члени при ратифікації про­ екту Конституції, га шляхів, до яких вдалися уряди держав-членів .тля подолання «конституційної крилі», див.: Поссльскнй 13. Конституция для объединенной Нвропы должна подождать / Зеркало недели. - 2003. - № 49 (474), 20 декабря. - С. 8; Pemice I. Integrating the Charter of Fundamental Rights into the Constitution ofthe European Union: Practical and Theoretical Propositions // Columbia Journal of fc'uropean Law. 2003. - Vol. 10. - P. 5-47; Ижак А. Конституционный туман над Европой / Украина и мир се­ годня. -2005. - № 21 (340), 3 нюня. - С. 7; Європейська криза: українські рефлексії// Дзеркало тижня. - 2005. - № 24 (552), 25 червня. - С. 5; Кому вдасться врятувати гвроконституцію?/Закон і Бізнес. - 2006.-Ns 25,24 червня. • С. 10; De Burca Сі. After the Referenda // European Law Journal. - 2006. - Vol. 12. No. 1. - P. 6-8.

² «Конституційна криза» стала найбільш переконливим свідченням необхідності інституційної реформи ЄС. Див. з нього приводу фундаментальну роботу Т. Харт ії: Hartley Т. С. Constitutional Problems ofthe European Union. Oxford, Portland. Oregon: Hart Publishing, 1999. - 224 p.

' Аналіз голосування ланців на референдумі щодо Конституції ЄС див.: Lubbers M. Regarding the Dutch Nee' to the European Constitution: А Тем ofthe Identity. Utilitarian and Political Approaches to Voting 'No' // European Union Politics. - 2008. - Vol. 9, No. I.-P. 59-86.

25

Posol і І. Сутність юрисдикції Суду Європейського Союіу

На засіданні Європейської Ради в червні 2007 р. був відкинутий сценарій вступу в силу проекту Конституції та прийняте рішення про створення Договору щодо реформ, який замінив би діючі установчі договори та провів необхідну внутрішню реформу ЄС. У зв'язку з цим був затверджений мандат на скликання Міжурядової конференції¹" Вже на неформальному жовтневому саміті ЄС був прийнятий проект Ліса­бонського договору, підписаний главами держав-членів на саміті ЄС

ІЗ грудня 2007 р.² Договір вносить зміни до Договору про ЄС 1992 р. і Договору про ЄСпв 1957 р. та перейменовує останній у Договір про функціонування Європейського Союзу 1957 р. Проведення повної ратифікації нового Договору планувалося до початку наступних ви­борів у Європейський Парламент, тобто до червня 2009 p., але

12 липня 2008 р. на загальнонаціональному референдумі в Ірландії більшість громадян висловилися проти договору. У зв'язку з цим мож­на було б говорити про симптоми продовження «конституційної кризи ЄС», але як керівництво ЄС, так і керівництво держав-членів не зда­лися та продовжили ратифікаційний процес Лісабонського договору поміж тими державами-членами, що ще не зробили цього, та запропо­нували повторний референдум в Ірландії. Процес переконання в необ­хідності га легітимносгі Лісабонського договору був тривалим та відрізнявся політичною напруженістю, а також маніпуляціями з боку певних держав-членів. Задля успіху керівництво ЄС пішло на певні поступки для кількох держав, що вимагали для себе особливого режи­му застосування Лісабонського договору ' Кінець-кінцем 4 листопада 2009 р. Чехія останньою з держав-членів ратифікувала реформатор­ський договір та відкрила дорогу для вступу його в силу 1 грудня 2009 р. Цьому останньому кроку передували повторний загальнонаціональний референдум в Ірландії, конституційні провадження в Чехії та Німеч-

' Щодо роботи Міжурядової конференції див.: Suilon A. The ЮС 2007: The European Union Comes of Age? // European Public Law. - 2008. -Vol. 14, Is. 1. - P. 55-68.

² Цей Договір за місцем його підписання називають Лісабонським договором.

¹ Офіційно новий установчий договір так і називається Лісабонський договір, що вносить зміни до Договору про ЄС і Договору про заснування Європейського Співто­вариства.

⁴ Наприклад, до установчих договорів доданий Протокол № ЗО щодо застосуван­ня Хартії основних прав ЄС до Польщі та Сполученого Королівства, який закріплює, що Хартія не має примату над внутрішнім правом цих двох країн. Відповідно до Про­токолу положення розділу IV Хартії «Солідарність» соціальні права будуть обов'язковими для Польщі та Сполученого Королівства, лише в разі коли їх власні законодавства надаватимуть такі права.

26