§ 1. Суд Європейського Союзу в інституційній системі с с

Слід зауважити, що вже досить довго розглядається питання про створення ще одного спеціалізованого суду, спочатку при СПІ, а тепер вже при Загальному суді, — Патентного суду. Відповідно до ст. 262 Договору про функціонування ЄС, Рада може приймати рішення про надання Суду ЄС юрисдикції по справах, що стосуються права про­мислової власності ЄС. У 1979 р. Комісія склала Люксембурзьку па­тентну конвенцію Співтовариства, тим самим намагаючись ввести єдиний патент для всього Співтовариства, а потім і для ЄС, але ця Конвенція досі не підписана державами-членами, оскільки вони не можуть дійти згоди з низки питань. У 2003 р. Комісія звернулася до Ради з пропозицією про створення Патентного суду Співтовариства до 2010 р. та надання йому юрисдикції щодо врегулювання юридичних спорів відносно патентів'. Проблема створення нової судової палати полягає втому, що члени Європейської патентної конвенції 1973 р., до складу яких входять і держави — члени ЄС, підготували в 2004 р. про­ект Угоди щодо заснування Європейського патентного суду ' який буде вирішувати спори, пов'язані з порушеннями та дійсністю Європей­ських патентів, тобто такого суду, який матиме юрисдикцію, котрою планується наділити Патентний суд ЄС. Обидві сторони чекають, які кроки робитиме протилежна сторона, щоб не створити зони паралель­ної компетенції. Тобто ці питання ще мають вирішити інститути ЄС разом із державами-членами.

Щодо вже існуючої судової системи ЄС, то зі створенням в 1989 р. СПІ та у 2005 р. Трибуналу Суд ЄС отримав можливість розглядати справи, які стосуються фундаментальних проблем функціонування ЄС, та скоротити строки вирішення справ ' Це стало можливим завдяки чіткому розмежуванню комистснцій між судовими ланками, а відпо­відно — зменшення навантаження на Суд ЄС, тому що в останні роки надходження справ все зростає. Так, навантаження судів у 2008 р. було розподілено таким чином: до Суду ЄС надійшло 592 справи, до СПІ —

' Щодо проведених переговорів між Комісією та Радою з питань створення Па­тентного суду Співтовариства див.: Lavranos N. The New Specialized Courts Within the European Judicial System // European Law Review. - 2005. - Vol. 30, No. 2. - P. 265-270.

³ Проект Угоди та інші відповідні документи доступні на сайті Федерального інституту інтелектуальної власності (Берн, Швейцарія): www.ige.ch.

³ Іаприклад, у 2008 р. середній строк вирішення преюдиціальної справи становив 16,8 місяця порівняно і 19,8 - у 2006 p., 23,5 місяця - у 2004 р. та піком тривалості процесу у 2003 р. - 25,5 місяця.

37

Розділ 1. Сутність юрисдикції Суду Європейського Союзу

629, до Трибуналу— 111. Відповідно до цих показників можна поба­чити, наскільки Суд ЄС зменшив обсяг своєї роботи.

Слід підкреслити, що ані СПІ з Трибуналом, ані Загальний суд з Трибуналом після лісабонських змін не отримали статус інститутів. Тому коли ми використовуємо поняття «ланки» судової системи ЄС, то йдеться не про відокремлені судові системи на кшталт національних судових інстанцій. Так, СПІ створювався як підпорядкований орган, що доповнює Суд ЄС, а отже, і Загальний суд посідає таке ж положен­ня. При цьому резиденція Загального суду перебуває при Суді ЄС. Таким чином, Загальний суд є органічною складовою частиною судо­вої системи ЄС, але підпорядковується Суду ЄС. Те саме можна ска­зати і про Трибунал, але з тією відмінністю, що він створювався при СПІ (тепер при Загальному суді) та підпорядкований саме йому. Це підтверджується, зокрема, і тим, що Суд ЄС є апеляційною інстанцією стосовно Загального суду, а Загальний суд є такою інстанцією віднос­но Трибуналу. На відміну від рішень Загального суду та Трибуналу, рішення Суду ЄС є остаточними та оскарженню не підлягають.

Суд ЄС складається з одного судді від кожної держави-члена та допомагають їм вісім Генеральних адвокатів. Обов'язком Генеральних адвокатів є надання обґрунтованих висновків по справах, в яких вони беруть участь. Сам по собі інститут Генеральних адвокатів був взятий за аналогією з посадою французьких урядових комісарів, які працюють у французькому Conseil d'Etat. Вже стало практикою призначати п'ятьох Генеральних адвокатів, що є громадянами найбільших дер­жав — членів ЄС, тобто Великобританії, Іспанії, Італії, Німеччини та Франції. Інші три Генеральних адвокати призначаються державами-членами у порядку ротації за алфавітом. У Договорі про функціону­вання ЄС передбачена можливість збільшити кількість Генеральних адвокатів за постановою Ради на вимогу Суду ЄС.

До вступу в силу поправок Лісабонського договору судді Суду ЄС, СПІ та Генеральні адвокати обиралися за спільною згодою урядів на строк 6 років з осіб, чия незалежність не викликала сумніву та які мають кваліфікацію, необхідну для призначення на найвищі судові посади в їх державі. Після поправок 2009 р. був змінений порядок призначення суддів цих ланок га Генеральних адвокатів на посаду. Для

¹ Аналіз статусу Генеральних адвокатів у судовій системі ЄС, зв'язку їх статусу з розвитком прецедентного права Суду ЄС див.: Burrows N.. Greaves R. The Advocate General and EC Law. - Oxford: Oxford University Press, 2007. - xxv, 317 p.

38