§ 2. Генезис юрисдикції Суду Європейського Союзу

висновку по них. При розгляді поправок Суд був уповноважений оці­нювати всі їх фактичні та юридичні пункти. Суд перевіряв, щоб запро­поновані поправки не суперечили цілям га повноваженням Співтова­риства, не порушували взаємовідносини між повноваженнями Висо­кого керівного органу та повноваженнями інших інститутів. Тільки якщо Суд визнавав, що поправки не суперечать положенням установ­чого Договору, лише тоді вони могли бути направлені до Асамблеї для подальшого ухвалення. Уперше Суд скористався юрисдикцією вино­сити подібні висновки наприкінці 1959 р. Щодо адміністративних повноважень, то Суд за запитом Ради міністрів або, залежно від об­ставин, за запитом Високого керівного органу міг прийняти рішення про відсторонення від посади члена Високого керівного органу в разі порушень з боку останнього (ст. 9 Договору про ЄСВС).

Отже, на Суд покладалося багато функцій, але дуже важливим та окремим видом позовів, на які поширювалася юрисдикція Суду, був прототип теперішньої преюдиціальної процедури, яка буде детально проаналізована в подальшому. Це була виключна компетенція Суду виносити преюдиціальні рішення щодо дійсності актів Високого ке­рівного органу та Ради міністрів, коли їх дійсність на момент звернен­ня до Суду була предметом судочинства в національних судах та три­буналах, оскільки останні не мали повноважень вирішувати питання щодо дійсності наднаціонального права (ст. 41 Договору про ЄСВС).

Розгляд обсягу юрисдикції Суду, яку він мав відповідно до Дого­вору про ЄСВС, свідчить про те, що поряд із захистом приватних осіб, який на той момент не був центральним завданням Суду, головними його функціями були: 1) контроль за діяльністю Високого керівного органу, який був центральним інститутом ЄСВС і на який покладало­ся виконання цілей Співтовариства; 2) захист держав-членів від пере­вищення Високим керівним органом своїх повноважень.

З практики Суду, яка склалася протягом перших років його існу­вання, можна побачити, що хоча обсяг його роботи був невеликий (у перший рік роботи суду до нього було направлено чотири позови, в наступний — 10, і аж до 1958 р. він виносив у середньому по чотири рішення на рік і лише з 1976 р. почав виносити більше 100 рішень на рік), все ж таки інституційно, як вже говорилося, він був змодельований з французького Conseil d 'Etat, завданням якого є контроль за зловжи-

' Opinion I /59, Pmcedurefor amendment pursuant to the third and fourth paragraphs of Article 95 of the ECSC Treaty II European Court Reports. - 1959. - P. 259.

55

Розділ 1. Сутність юрисдикції Суду Європейського Союзу

ванням урядом своєю владою. І це завдання Суд виконував досить успішно. Так, усі справи, які подавалися на розгляд Суду, стосувалися оскарження актів Високого керівного органу і дуже рідко Асамблеї (перша справа проти Асамблеї була ініційована після двох років повно­цінного функціонування Суду у 1956 p.¹-*'

Деякою мірою юрисдикція Суду була новаторською порівняно з іншими існуючими на той час міжнародними судами, оскільки в рам­ках ЄСВС, яке було міжнародною організацією, у приватних осіб іс­нувала можливість оскарження актів його інститутів. Більш того, вона стала фундаментальною для подальшого розвитку та модернізації не лише судової системи юрисдикції, але й судової системи в цілому.

Наступним етапом європейської інтеграції став вступ у силу До­говорів про заснування Європейського економічного співтовариства (Договір про ЄЕСпв) і про Європейське співтовариство з атомної енер­гії (Євратом) та підписання Конвенції про деякі спільні для Європей­ських співтовариств інститути. З того моменту виник по суті Суд Єв­ропейських співтовариств, який став подібним теперішньому Суду ЄС. Характерним для цього періоду є суттєве підвищення ролі Суду і адек­ватний інтеграційному процесу розвиток його юрисдикційних повно­важень. Особливістю є те, що юрисдикцію Суду надавали всі три установчі договори кожен у рамках своєї компетенції. Тобто окрім юрисдикції за Договором про ЄСВС у Суду виникли нові юрисдикцій-ні повноваження в рамках двох нових співтовариств — ЄЕСпв та Єв­ратом.

Новелою Договорів про ЄЕСпв та про Євратом стало тс, що у над­національних структур співтовариств виникла реальна можливість здійснювати контроль за діяльністю держав-членів. Якщо за Договором про ЄСВС у держав-членів існувала можливість контролювати та оскаржувати акти інститутів Співтовариства, а у цих інститутів, у свою чергу, не було безпосередньої можливості скористатися судовими ме­ханізмами контролю за діями держав-членів у рамках компетенції ЄСВС, то із заснуванням двох нових співтовариств гака можливість у інститутів виникла. До прийняття Договорів про ЄЕСпв га про Єв­ратом привести дії держави-члена у відповідність до зобов'язань уста­новчого договору було можливо лише шляхом накладення матеріальних

¹ Joined cases 7/56, 3/57-7/57, Dineke Algera, Giacomo Cicconardi, Simone Couiuraud, Ignazio Genuardi, Felicie Sieichen v Common Assembly II European Court Reports. - 1957-1958.-P. 39.

56