Контрольні запитання
1. Розкрийте сутність поняття «кадрова політика».
2. На яких принципах ґрунтується кадрова політика?
3. Визначте основні складові кадрової політики.
4. Які нормативно-правові документи впливають на формування кадрової політики?
5. З яких підсистем складається система управління кадровим потенціалом підприємства?
6. Чому персонал розглядається в якості стратегічного ресурсу підприємства?
7. Визначте категорії, на які поділяється персонал підприємства.
8. На які групи за рівнем кваліфікації поділяються робітники?
9. Яка основна мета визначення чисельності персоналу підприємства?
10. З яких етапів складається процес визначення чисельності персоналу?
11. Обґрунтуйте, як специфіка діяльності підприємства впливає на визначення чисельності персоналу.
12. Визначить фактори зовнішнього середовища, що мають вплив при розрахунку чисельності персоналу на перспективний період.
13. У чому сутність методу коригування базової чисельності персоналу?
14. Які складові для визначення чисельності персоналу використовує метод Розенкранца?
15. Визначить елементи структури фонду робочого часу працівника.
16. Які цілі оцінки результатів діяльності персоналу і в чому її сутність?
17. Визначте основні елементи процесу оцінки персоналу.
18. Розкрийте сутність моделі детермінант виконання роботи.
19. Які складові утворюють просту модель оцінки?
20. Розкрийте сутність методу рейтингової оцінки персоналу.
21. Визначте основну мету та принципи реалізації атестації персоналу.
22. Розкрийте сутність поняття «ділова кар’єра».
23. В чому різниця між внутрішньо-організаційною кар’єрою і міжоргані-заційною кар’єрою?
24. Розкрийте сутність центроспрямованої кар’єри.
25. Яка різниця між вертикальною і ступеневою кар’єрами?
26. Які задачі необхідно вирішувати при плануванні кар’єри працівника?
27. Визначте основні рушійні мотиви кар’єри.
Рекомендована література
1. Кодекс законів про працю України.
2. Богиня Д.П., Гришнова О.А. Основи економіки праці. – К.: Знання-Прес, 2000. – 313 с.
3. Кибанов А.Я. Управление персоналом организации. – М.: ИНФРА, 2006. – 382 с.
4. Красношапка В.В. Менеджмент людських ресурсів. – К.: Політехніка, 2007. – 74 с.
5. Щёкин Г.В. Основы кадрового менеджмента. – К.: МАУП. – 2003. – 188 с.
10.2.Продуктивність праці
10.2.1. Продуктивність праці
Виробничий процес, як відомо, містить три основні елементи: працю, предмети праці та засоби праці. Наслідком їх взаємодії є створення споживчих благ для задоволення потреб людей.
Здатність праці виготовляти певну кількість споживчих товарів та надавати послуги за певний період часу є її продуктивністю. У зв’язку з тим, що утворення вартості продукції здійснюється живою і минулою працею, розрізняють продуктивність живої індивідуальної праці та суспільної.
Продуктивність індивідуальної праці – це витрати живої праці на виробництво одиниці продукції. Її рівень визначається відношенням робочого часу, витраченого на виготовлення обсягу продукції, до її кількості:
,
де:
Тж
– витрати
часу живої праці, год.; Q
– кількість
продукції, од.;
–
продуктивність індивідуальної праці.
Продуктивність суспільної праці – це витрати живої і минулої (уречевленої) праці на виробництво одиниці продукції:
де:
– продуктивність суспільної праці,
год./од.;Тм
– витрати часу минулої (уречевленої)
праці, год.
На практиці продуктивність праці визначається показниками виробітку та трудомісткості.
Виробіток – кількість продукції, виробленої одним чи кількома робітниками зумовленої кваліфікації за одиницю часу:
;
,
де: В – виробіток, од./год.; τ – витрати часу, год.; Qр – обсяг робіт, од.;
Чпвп – чисельність промислово-виробничого персоналу, осіб; Фд – дійсний фонд робочого часу за календарний період (місяць, квартал, рік).
Таким чином, розмір річного виробітку визначається як:
Трудомісткість t – показник протилежного значення, він показує витрати часу одного робітника чи колективу робітників на створення одиниці продукції та вимірюється у годинах на одиницю продукції:
.
Залежно від засобів виміру продукції на підприємствах використовують натуральний, умовно-натуральний, трудовий та вартісний методи оцінки рівня продуктивності праці. Різноманітність підходів до визначення продуктивності праці залежить від специфіки діяльності підприємств, від мети розрахунків та базуються на методичних особливостях.
Натуральний метод використовується на підприємствах галузей, які виготовляють подібну продукцію.
За цим методом точніше оцінюються витрати живої праці на рівень продуктивності праці робітників різних підприємств та галузей (наприклад: електроенергетика, будівництво тощо).
Умовно-натуральний метод використовується у галузях, які випускають продукцію, проте є можливість звести витрати до єдиного вимірника за допомогою коефіцієнтів.
Недоліком цього методу є використання коефіцієнтів, а перевагою - те, що на рівень продуктивності праці не впливає ціновий фактор (наприклад: легка промисловість, електротехнічна, металообробна тощо).
