12.1. Дефініції «інновація» та «інноваційна діяльність»

Досягнення значних темпів економічного зростання провідними країнами світу є результатом впровадження ними інновацій. Згідно з існуючими даними в структурі інновацій провідних країн світу майже 60% становлять такі інновації, які мають проривне значення, або відносяться до значних технологічних досягнень. При цьому частка інновацій, пов’язаних з вдосконаленням традиційних технологічних процесів, не перевищує 10-12%.

Конкурентоспроможність конкретної фірми і економіки в цілому визначається не лише обсягами виробництва та експорту, а насамперед, наявністю інноваційної складової у виробництві (експорті). Від того, наскільки значною буде інноваційна складова економічного розвитку будь-якої країни, залежить її стабільність і рівень національної економіки на даному етапі і в майбутньому.

Прогрес у технологіях, системах, телекомунікаціях та інформації, фінансовому секторі спричинив формування єдиного світового ринку товарів, капіталу і праці. Позиції будь-якої країни в геополітичній конкуренції у XXI столітті будуть визначати освіта, розвиток науки, можливості інформаційного середовища, здатність національної системи генерувати високу інноваційну активність.

Відтак виробництво конкурентоспроможної продукції та інноваційну діяльність на сучасному етапі розвитку суспільства слід розглядати як органічно взаємопов’язані складові елементи єдиного процесу, а безпосередньо виробництво – як процес створення якісно нових інноваційних товарів, що користуються попитом на ринку.

Не викликає сумнівів той факт, що саме інновація є головним фактором формування довгострокової національної конкурентоспроможності і забезпечує стійке підвищення добробуту населення будь-якої країни в умовах глобалізації.

Дізнаємось, що ж таке інновація і в чому полягає її особливе значення для розвитку підприємства. Вперше поняття інновація з’явилося в наукових дослідженнях культурологів в XIX ст. і означало введення деяких елементів однієї культури в іншу. Закономірності технологічних нововведень почали вивчатися тільки на початку XX ст. З часом трактування та основні підходи, щодо тлумачення цього поняття, як і сама теорія інноваційного управління, зазнає значних змін. У науковий обіг поняття “інновація” вперше ввів економіст Й. Шумпетер в 1911 році в роботі “Теорія економічного розвитку”, він зазначив, що: «інновація є переходом від одного рівня якості в інший, тобто виробнича система переходить в іншу площину з новими більш якісними параметрами, а також є головним двигуном, генератором прибутку». З часом різні вчені трактували цю економічну категорію по-різному.

В Україні діє ряд нормативних актів, які заклали фундамент для розвитку інновації.

Закон України “Про інноваційну діяльність” від 4 липня 2002 року № 40-IV (витяг)

Стаття 1. Визначення терміну. Інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукти або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Поряд з терміном «інновація» у вітчизняній літературі використовуються такі терміни як «нововведення», «новації». Основні характеристики нововведення, новації і інновації в залежності від різних класифікаційних ознак наведені в табл.