Класифікація методів ціноутворення на основі витрат
Величина відсотка може коливатися у широких межах залежно від цілей підприємства, виду продукції, особливостей маркетингового середовища тощо:
Р = AVC + m· AVC,
де: AVC – питомі змінні витрати підприємства, m – рівень надбавки (у відсотках або в частках), яка дозволяє покривати накладні витрати (середні постійні витрати) та забезпечувати нормальний прибуток.
Цей метод доцільно використовувати підприємству для:
спрощення проблеми ціноутворення, оскільки інформації про витрати у підприємства більше, аніж про попит;
мінімізація цінової конкуренції, оскільки цьому методу віддають перевагу практично всі підприємства галузі;
поліпшення фінансового становища та одержання справедливої норми прибутку на вкладений капітал.
Як свідчить практичний досвід, розглянутий метод доцільно використовувати при простій структурі виробництва. Якщо структура виробництва ускладнюється, то відсотки прибутку доцільно планувати відносно витрат за позиціями цінового ряду. Цілком виправдане застосування такого методу ціноутворення в посередницькій діяльності, коли посередник купує продукцію у виробника з подальшою її реалізацією роздрібним продавцям.
Метод «середні витрати плюс прибуток» базується на використанні стандартних надбавок до витрат виробництва кожної конкретної продукції. При цьому фіксований рівень ціни залежить від виду продукції, особливостей вартості товарних одиниць, обсягу продаж, інших чинників.
Суттєвим недоліком цього методу є те, що він практично не враховує особливості співвідношення попиту та пропозиції, а це не дозволяє вийти на рівень рівноважної ринкової ціни. Фіксований рівень ціни при високому рівні попиту на продукцію забезпечить «справедливу» норму прибутку на вкладений капітал, але не дасть можливості одержувати надприбуток.
У процесі формування ціни на продукцію на основі методу повних витрат постійні накладні витрати підприємства враховуються пропорційно їх частки у виробництві продукції. В даному випадку підприємство, реалізуючи продукцію за визначеною таким чином ціною, відшкодовує всі свої витрати і одержує прибуток у заздалегідь установленому розмірі.
Недоліком цього методу є те, що віднесення постійних накладних витрат на собівартість продукції є довільним. При реалізації продукції в умовах ринку це призводить до певних труднощів.
Метод нормативних стандартних витрат дозволяє формувати ціну відповідно до прогресивних нормативів у галузі, зорієнтованих на конкретну перспективу. Відповідним чином можуть враховуватися також кон'юнктурні зміни на ринку.
Метод цільової ціни передбачає ціноутворення на основі одержання цільової норми прибутку відповідно до величини витрат при запланованому обсязі продажу продукції на ринку. Процес визначення ціни включає:
оцінку виробничої потужності підприємства;
упорядкування калькуляції витрат виробництва для запланованого обсягу продукції;
визначення цільової норми прибутку;
встановлення величини цільового прибутку на весь обсяг продукції та визначення його рівня, що включається в ціну;
формування ціни.
Недоліком цього методу є ігнорування того, що в умовах ринку ціна є головним аргументом при зміні обсягів продажу продукції. Тому його використання доцільно на ринку з нееластичним попитом.
Визначення ціни за методом граничних витрат враховує витрати, які мають безпосереднє відношення до процесу виробництва продукції та дозволяє передбачити фінансові результати підприємства, регулювати обсяги реалізації продукції спираючись на виробничу потужність підприємства. Цей метод ґрунтується на аналізі графіка беззбитковості. При цьому досліджується взаємозв'язок рівня загальних витрат і величини очікуваних загальних надходжень при різних обсягах продажу продукції.
Такий метод формування ціни забезпечує управління витратами, а також цільовий прибуток підприємства. Тому аналіз можливих прибутків (або збитків) на вкладений капітал в умовах конкурентного середовища в значній мірі визначатиме поведінку сучасного підприємства. Крім того, відсутність достойного прибутку суттєво обмежує можливості розвитку підприємства, а також може призвести до втрати як запасу міцності, так і стабільного становища на ринку.
Планування асортименту, обсягів продаж, прибутків і контроль за виконанням плану здійснюється на основі графіків залежності цін, витрат і доходів від кількості реалізованої продукції. Їх аналіз дозволяє моделювати такі варіанти плану підприємства, які оптимізують витрати та забезпечують бажаний прибуток за номенклатурою продукції.
У точці беззбитковості величина витрат на виробництво продукції дорівнює виручці від реалізації (С = R). У практиці господарської діяльності це означає, що підприємство немає ні збитків, ні прибутків. Для визначення такої точки використовують методи графічного аналізу та рівнянь. Розглянемо їх сутність.
Метод графічного аналізу полягає у побудові графіка беззбитковості (рис. 7.7), який відображатиме статичну ситуацію у кожному випадку.
Побудову графіку беззбитковості підприємства доцільно здійснювати на основі такого алгоритму:
вертикальна вісь відображає витрати (С), ціни (Р) і доходи (R), горизонтальна вісь відображає обсяги реалізації (Q) підприємства в цілому по підприємству чи за кожним видом продукції;
крива постійних витрат (FС) проходить паралельно осі абсцис, оскільки постійні витрати інваріантні обсягу випуску продукції упродовж певного періоду (місяця, року);
на графіку відображається крива змінних витрат (VC), яка проходить під певним кутом до лінії постійних витрат. Крива змінних витрат бере свій початок із точки А, яка показує загальну суму постійних витрат. Кут нахилу залежить від співвідношення між постійними і змінними витратами на одиницю продукції;
крива загальних витрат TС не проходить через початок координат, адже навіть при нульовому обсягу випуску підприємство несе певні постійні витрати. Тому при мінімальних обсягах продаж будуть збитки (крива загальних витрат TС проходить вище кривої виручки від реалізації TR);
статичність ситуації визначається незмінністю ціни (P = const), тому крива виручки від реалізації проходить через початок координат (нульовий обсяг реалізації відповідає нульовій виручці від реалізації продукції);
графічна взаємозалежність показує співвідношення величин виручки від реалізації TR, витрат FC, VC, TС та валового доходу, прибутку підприємства при різних обсягах продаж, тобто відображає статичну ситуацію;
точка беззбитковості D знаходиться на перетині ліній TC та TR. Проекція з точки D на горизонтальну вісь визначає беззбитковий обсяг реалізації продукції Q1, а проекція точки D на вісь RC визначає відповідні беззбиткові витрати та доходи.
