1.2. Поняття моделі підприємства

Модель (лат. modulus - зразок, норма) – це спрощене уявлення дійсності у вигляді будь-якого відображення досліджуваного явища (об’єкта) у вигляді наукового опису, теорій, формул, схем, макетів тощо. Яким шляхом можна підійти до процедури створення моделі підприємства, що собою представляє ця модель, навіщо вона потрібна і яким чином підійти до процедури створення моделі підприємства?

Раніше нами було з’ясовано, що підприємство виступає як локальний суб’єкт, що здійснює власну господарську діяльність на мікрорівні соціально-економічних відносин у країні і діяльність якого багато в чому залежить від стану мезо- і макроекономічного рівнів цих відносин.

В свою чергу, ці рівні формують модель існування та розвитку національного суспільства, в якому працює це підприємство, тобто для кожного суспільства необхідно формувати національну модель підприємства.

Основою для формування національної моделі підприємства (НМП) виступають дві взаємопов’язані частини моделі існування та розвитку національного суспільства: національна модель організації економічного життя та соціально-правова модель організації соціально-правових стосунків у суспільстві (соціально-правова модель дійсності). Перша складова є підґрунтям для формування економічної моделі національного підприємництва, яка в свою чергу формує економічну складову НМП. Друга складова (соціально-правова модель дійсності) аналогічним чином є основою для соціально-правової складової НМП. В свою чергу, НМП остаточно реалізується або у вигляді теоретичної концептуальної моделі, або прикладної бізнес-моделі підприємства.

Національна модель організації економічного життя

Економічна модель національного підприємництва

Національна модель

підприємства

Економічна складова

моделі

підприємства

Соціально-правова складова моделі підприємства

Соціально-правова модель національного підприємництва

Соціально-правова

модель дійсності

Бізнес-модель

Концепту-

альна модель

Механізм формування моделі підприємства

З світової практики можна навести такі приклади національних моделей економічного життя (організації економічних стосунків у країні):

1. Американська модель, що побудована на системі заохочення підприємництва та збагачення.

2. Японська модель, основою якої є високий рівень національної самосвідомості і пріоритет інтересів країни над інтересами окремої людини.

3. Німецька модель з орієнтацією на соціальне ринкове господарство.

4. Китайська модель, що оптимально поєднує соціалістичні і ринкові методи господарювання.

5. Шведська модель, основою якої є функціональна соціалізація ринкових методів господарювання.

6. Ірландська модель, що ґрунтується на максимальному врахуванні національних інтересів з особливою роллю загальної і спеціальної освіти.

7. В'єтнамська модель, що об'єднує соціалістичні і ринкові форми господарювання в їх національно-патріотичної спрямованості.

Цим моделям відповідають національні соціально-правові моделі дійсності конкретних країн (системи права, соціальних відносин тощо) і, відповідно, моделі національного підприємництва у цих країнах, на основі чого формуються національні моделі підприємств цих країн.

Концептуальна модель – це теоретична модель, побудована на одній з існуючих наукових концепцій підприємства. В економічній науці є кілька основних концепцій підприємства (неокласична, інституціональна, еволюційна, підприємницька, агентська, інтеграційна і т.д.), в яких розкриваються питання їх виникнення, діяльності та ліквідації. У кожній із них підприємство розглядається під певним кутом зору, з акцентом на ті або інші особливості підприємства як об'єкта дослідження. Перераховані концепції визначають і різновиди теоретичних моделей підприємства, що детально буде розглянуто нижче.

Бізнес-модель (від англ. business - підприємницька діяльність, що забезпечує отримання доходу або іншої матеріальної вигоди) логічно описує, яким чином підприємство створює, постачає своїм клієнтам і отримує вартість (у економічній, соціальній або інших формах), є практичним поняттям і пояснює, як працює підприємство. Бізнес-модель є основою для розробки бізнес-стратегії підприємства і повинна дати відповіді на питання:

1. Хто є споживачем продукції?

2. Якою є споживча цінність продукції?

3. Яким чином підприємство заробляє гроші на конкретній справі?

4. Що є основою економічної логіки забезпечення користі клієнтам?

Бізнес-модель є абстрактним уявленням основних аспектів поточної та майбутньої діяльності підприємства і може бути однаковою для підприємств одного профілю роботи (на відміну від стратегій, які принципово будуть різними для кожного підприємства). Наприклад, для усіх підприємств швидкого харчування бізнес-модель одна (харчувати дешево, швидко, застосовувати самообслуговування, пропонувати стандартний набір страв і невисокий рівень комфорту, але розміщатися у людних місцях), але стратегія реалізації цієї моделі у кожного підприємства може бути своя.

Таким чином, бізнес-модель – це макет діяльності підприємства, зручний інструмент для цілісного бачення діяльності, що абстрактно відтворює (моделює) різні шляхи отримання прибутку і дає відповіді на питання, перераховані вище. Ядром бізнес-моделі підприємства є продукція і її цінність для споживача. Відомі наступні принципи бізнес-моделювання:

1. Інформаційна достатність. Модель існує на рівні апріорної інформації, котра стосується підприємства як об’єкта моделювання, при чому якщо інформації немає зовсім – модель неможлива; якщо є абсолютно повна інформація – модель непотрібна.

2. Цільова відповідність. Модель має відповідати поставленій цілі.

3. Системність. Модель повинна бути системною.

4. Параметризація. Модель повинна розглядатися як система, сформована за відомими принципами, але з невідомими параметрами.

5. Множинність уявлення. Модель повинна бути сформована з використанням різних концепцій та поглядів.

Більш детально різновиди та особливості застосування найбільш розповсюджених бізнес-моделей підприємства будуть розглянуті нижче.