Класифікація операційних витрат з метою обґрунтування економічних рішень

Наприклад, релевантними витратами є постійні витрати власника підприємства, який, крім власного автомобіля, вирішив долучити до майна підприємства ще й автофургон для доставки готової продукції та апарат для ксерокопіювання. Більшість із залученого не буде постійно використовуватися, однак дозволить заощадити певну суму. Альтернативою до прийнятого підприємцем рішення могло б бути використання послуг сторонніх організацій щодо перевезення товару й оплата лише вартості бензину, а також застосування платних копіювальних послуг. Такі альтернативні рішення суттєво знизили б постійні витрати підприємства. Тому, залежно від прийнятого рішення (купувати або орендувати обладнання) величина витрат буде різною. Однак, у випадках і купівлі, і оренди будуть мати місце нерелевантні витрати, зокрема витрати на придбання бензину та паперу для ксерокопіювання. Ці витрати не залежатимуть від підприємця.

У процесі планування та аналізу операційні витрати підприємства поділяють на одноелементні та комплексні.

Одноелементними (простими) витратами є первинні витрати, що мають єдиний економічний зміст. Наприклад, витрати сировини і матеріалів, заробітна плата, амортизаційні відрахування тощо.

Комплексні витрати різнорідні за складом і охоплюють кілька елементних витрат. Наприклад, витрати на утримання та експлуатацію устаткування містять кілька елементів витрат: витрати сировини і матеріалів, заробітна плата робітників, що обслуговують устаткування, відрахування на соціальні заходи тощо. До комплексних витрат також відносять загальновиробничі, втрати від браку тощо.

Загальновиробничі витрати залежно від обсягів виробництва поділяються на постійні та змінні. Перелік і склад постійних та змінних витрат встановлюються безпосередньо підприємством.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництва. Вони залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Таким чином, висвітлена класифікація витрат підприємства орієнтована на характер виробництва продукції, технологічні особливості, організацію та управління виробничим процесом, а також реалізацію виробленої продукції на в конкурентному середовищі ринку. Розглянуті витрати узагальнюються важливим показником діяльності підприємства – собівартістю, який відображає особливості, раціональність, економічну обґрунтованість господарської діяльності підприємства, а також рівень організації виробництва, Розглянемо докладніше сутність цього поняття.