4.1.6. Амортизація основних засобів
Амортизація (англ. – amortization, ісп. – amortizacion) – погашення будь-чого. Амортизація – це процес поступового знецінення основних засобів під впливом фізичного та морального зношування, а також наступного відшкодування його шляхом відрахування визначених грошових сум, які включаються до собівартості продукції і називаються амортизаційними, а фонд, який вони поповнюють, – амортизаційним фондом.
На рис. у найпростішому вигляді показане поступове знецінення балансової вартості основних засобів і накопичення зносу.
Рис. 12.9.Графік знецінювання балансової вартості основних засобів
Поняття «Амортизація» визначено у П(С)БО 7 «Основні засоби» [7, п. 4] як систематичний розподіл вартості, що амортизується, тобто первісної чи переоціненої вартості необоротних активів протягом терміну їх корисного використання за вирахуванням ліквідаційної вартості – коштів, які можна залучити шляхом продажу виведених з експлуатації об’єктів. Знос необоротних активів – це сума амортизації необоротних активів з початку корисного використання об’єкта. Тобто щомісяця нараховується амортизація, а накопичується знос. Об’єктом амортизації є вартість, що амортизується, окрім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій [7, п. 22].
У Податковому кодексі амортизація визначається як систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації), причому вказуються мінімально допустимі строки їх корисного використання [5, ст. 14, п.14.1.3].
В економічній теорії амортизація – це систематичний розподіл вартості основних фондів протягом строку їх корисної експлуатації. Проте, говорити про амортизацію вартості можна тільки стосовно основних фондів. Якщо вони представляють собою натурально-речову форму засобів праці, то амортизувати можна їх вартість. Самі основні фонди підлягають старінню, а не амортизації. Основні засоби представляють собою вартісне вираження засобів праці. У зв’язку з таким їх розумінням про поступове перенесення вартості цілком можна говорити як про амортизацію основних засобів. Отже, у контексті економічного змісту терміну «основні засоби» можна говорити про амортизацію основних засобів. В економічній теорії частина суми вартості основних фондів, яка переноситься на вартість продукції, що виготовляється, називається амортизаційними відрахуваннями. Про амортизаційні відрахування в економічному їх змісті сказано у ст.146 Податкового кодексу [5]. Стандарти бухгалтерського обліку термін «амортизаційні відрахування» не використовують.
Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк експлуатації, то кожна з цих частин може розглядатися як окремий об’єкт основних засобів згідно [7, п. 4], для яких можна встановлювати різні строки експлуатації. Амортизація нараховується на кожний об’єкт основних засобів щомісяця протягом усього строку його корисного використання. Термін корисного використання об’єкта встановлюється підприємством із урахуванням: очікуваного строку використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичного та морального зносу, що передбачається; правових або інших обмежень щодо строків використання об’єкта тощо.
Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації призупиняється на період його реконструкції, модернізації, модернізації, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію.
