11.4. Фінансові інвестиції Формування і регулювання цінних паперів

Розвиток економіки постійно вимагає мобілізації, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів. Цей процес реалізується на ринку фінансових ресурсів – загальна назва цілої системи ринків, що концентрують попит та пропозицію на різні за своїм характером платіжні засоби [8].

Фінансові ринки забезпечують переливи капіталу з одного сектора економіки в інший, з одного ринку на інший відповідно до змін споживчих властивостей товарів, їхнього асортименту, ціни, якості на різних ринках.

Грошовий ринок можна уявити складеним із двох частин: сфери обігу грошей та сфери обігу цінних паперів у вигляді короткострокових фінансових інструментів – векселів, сертифікатів, чеків і т. д. Ринок цінних паперів, у свою чергу, складається з фондового ринку і тієї сфери грошового ринку, де обертаються короткострокові цінні папери і яка розглядається як частина грошового ринку і ринку цінних паперів.

Цінні папери, що обертаються на грошовому ринку, призначені для потреб розрахунків за поставками та зобов’язаннями і через це є короткостроковими, а цінні папери, що обертаються на фондовому ринку, слугують цілям інвестування коштів і тому є довгостроковими. [14].

Ринок цінних паперів інтегрує операції щодо випуску і обертання боргових інструментів, інструментів власності, а також їхніх похідних. До боргових інструментів відносяться облігації, державні казначейські зобов’язання і векселі. До інструментів власності – усі види акцій і їхні похідні: опціони, ф’ючерси, варранти та інші аналогічні цінні папери. Ринок похідних інструментів поєднує групу ринкових відносин, одночасно взаємодіючи в межах фінансового ринку з іншими ринками – валюти, грошових кредитних ресурсів, позикових капіталів.

Ринок цінних паперів являє собою сукупність відносин цивільно-правового характеру, що опосередковують рух капіталів у формі цінних паперів. Схему учасників ринку цінних паперів наведено на рис.

Емітенти

Учасники ринку цінних паперів

Цінні папери, які обертаються на ринку, характеризуються трьома ознаками. По-перше, це є засвідчення емітента (особи, що випускає цінні папери) про те, що він узяв на себе певні зобов’язання перед інвестором (покупцем цінних паперів). По-друге, інвестор не повинен надавати якихось інших документів при здійсненні своїх прав, що випливають зі змісту цінних паперів як єдиного документа. По-третє, для передачі права власності на цінні папери досить його простого вручення.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, яка була створена у 1995 році за Указом Президента України. Вона підпорядкована Президентові України та підзвітна Верховній Раді. У 1996 році були прийняті Закони України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» та «Про внесення змін до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» [6].

Органи, що здійснюють державне регулювання фондового ринку в Україні, підрозділяються на такі групи:

1. Верховна Рада України, Президент України та Кабінет Міністрів України, які через прийняття законодавчих і нормативних актів забезпечують загальні основи державного регулювання фондового ринку в Україні.

2. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, яка безпосередньо формує і забезпечує реалізацію єдиної державної політики з розвитку та функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних.

3. Державні органи, котрі в межах своєї компетенції здійснюють контроль або функції управління на ринку цінних паперів: Фонд державного майна, Міністерство фінансів, Національний банк України, Антимонопольний комітет, Міністерство економіки, Державна податкова адміністрація.

4. Державні органи, які виконують спеціальні функції контролю та нагляду за дотриманням законодавства: Міністерство внутрішніх справ, Генеральна прокуратура, Служба безпеки, Вищий арбітражний суд.

Закон «Про державне регулювання цінних паперів в Україні» називає учасниками ринку цінних паперів емітентів, інвесторів та осіб, що провадять професійну діяльність на ринку цінних паперів.

Професійною діяльністю на ринку цінних паперів, згідно із законом, є підприємницька діяльність з перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів та організаційного, інформаційного, технічного, консультативного та іншого обслуговування випуску та обігу цінних паперів.

Емітенти цінних паперів – юридичні, а у випадках, передбачених законодавством, фізичні особи, які від свого імені випускають папери і зобов’язуються виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску. Емітентом цінних паперів також може бути держава в особі своїх органів та органи місцевого самоврядування, які можуть випускати цінні папери для задоволення потреб у фінансуванні видатків відповідних бюджетів та окремих проектів.

Інвестори – фізичні та юридичні особи, інвестиційні фонди, довірчі товариства, пенсійні фонди, страхові компанії, які мають вільні кошти і бажають вкласти їх у цінні папери з метою одержання від вкладених коштів доходу чи приросту ринкової вартості цінних паперів.

Емітенти й інвестори рідко самостійно виходять на фондовий ринок. Частіше вони вдаються до допомоги професійних посередників. Законодавство в якості основного посередника на фондовому ринку розглядає інвестиційний інститут – юридичну особу, яка утворюється в будь-якій організаційно-правовій формі, які передбачені Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України «Про акціонерні товариства», «Про цінні папери та фондовий ринок» та здійснює свою діяльність з цінними паперами як виняткову.

Професійна діяльність на фондовому ринку здійснюється виключно на підставі ліцензії, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Інвестиційний фонд – це юридична особа, заснована у формі закритого акціонерного товариства, що здійснює виключно діяльність у галузі спільного інвестування. Інвестиційні фонди можуть бути відкритого і закритого типу. Відкритий випускає інвестиційні сертифікати із зобов’язанням перед учасниками щодо їх викупу, а закритий – без прийняття зобов’язань про їх викуп.

Спільне інвестування – це діяльність, яка здійснюється в інтересах і за рахунок засновників та учасників інвестиційного фонду шляхом випуску інвестиційних сертифікатів та проведення комерційної діяльності з цінними паперами.

Інвестиційна компанія – це юридична особа, що діє на ринку цінних паперів не за рахунок клієнта, а за свій власний рахунок. Інвестиційна компанія є спеціалізованим підприємством, яке служить для організації і гарантування випуску цінних паперів, вкладання коштів у цінні папери, купівлі-продажу цінних паперів і працює як дилер.

Основний предмет діяльності інвестиційної компанії – визначення умов і підготовка нових випусків цінних паперів, купівля їх у емітентів з тим, щоб потім вчинити перепродаж цінних паперів інвесторам, гарантування розміщення; створення синдикатів із передплати або груп з продажу нових випусків.

Інвестиційний консультант – це юридична або фізична особа, що надає консультаційні послуги з приводу випуску й обігу цінних паперів.

Фінансові брокери – це юридичні особи, які виконують посередницькі функції при купівлі-продажу цінних паперів за рахунок і за дорученням клієнта на підставі договору комісії або дорученням.

Класифікація та особливості інструментів ринку цінних паперів

Відповідно до Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», цінний папір визначається як грошовий документ, що засвідчує право володіння чи відносини позики між особою, яка його випустила (емітентом), і його власником (інвестором) та передбачає виплату доходу у формі дивідендів чи відсотків, а також можливість передачі грошових і інших прав, що випливають з цього документа, іншим особа [2]. Відповідно до чинного законодавства в Україні здійснюється випуск акцій, облігацій, векселів, ощадних сертифікатів та інших видів цінних паперів, які можуть бути класифіковані за ознаками, наведеними у табл.

Найнадійніший, за оцінками фінансових аналітиків, вид цінних паперів – облігації. Облігації – це такий вид боргових цінних паперів, що служать цілям залучення грошових ресурсів для оновлення основного капіталу. Їхні види істотно розрізняються між собою прибутковістю, терміном та цільовим призначенням. Емітент несе зобов’язання перед власниками облігацій щодо їх викупу в обумовлений термін та щодо виплати доходу. Власники облігацій не мають прав в управлінні емітентом.

При оцінці облігації необхідно звернути увагу на оцінку інвестиційної привабливості регіонів чи галузей, фінансової стійкості і платоспроможності підприємства, характеру обігу облігацій на фондовому ринку.

Акція є фінансовим інструментом, що свідчить про внесення засобів в акціонерне товариство і надає її власнику право одержання частини прибутку у вигляді дивідендів. Акції не мають установленого терміну обігу, вони бувають іменні і на пред’явника. Розрізняють також акції підприємства, трудового колективу, акціонерного товариства.