Види маркетингових досліджень

Найменування	Зміст
Кабінетні	Дають загальні уявлення про кон’юнктуру ринку, інформацією слугують друковані видання, маркетингова база даних підприємств (вторинна інформація)
Польові	Дають конкретні уявлення про конкретні аспекти діяльності суб’єктів ринку, дані одержані через опитування чи спостереження (первинна інформація)
Метод пробних продаж	Інформація отримується через пробні продажі невеликої партії товарів
Метод ділових контактів	Інформація отримується завдяки спілкуванню з представниками інших підприємств чи споживачів під час ярмарок, виставок, днів відкритих дверей, зустрічей
Панельні дослідження	Здійснюються через регулярне спілкування з однією і тією ж групою споживачів (клієнтів)
Метод фокус-групи	Невимушене спілкування із 6-10 особами, які мають подібні характеристики (наприклад стать, вік,) з метою об’єктивного визначення їх точок зору щодо певної маркетингової проблеми.

Послідовність проведення маркетингового дослідження визначається алгоритмом, відображеним на рис.

Алгоритм проведення маркетингового дослідження

13.2. Аналіз виробничого потенціалу і виробнича потужність

Виробнича потужність підприємства - це максимально можливий обсяг виробництва продукції або послуг, який може виготовити або надати підприємство у плановому періоді за умови відповідного повного використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів на основі прогресивних технологій та передових методів організації праці і управління [3].

Розрізняють теоретичну (паспортну), проектну, діючу (поточну) та резервну виробничі потужності.

Теоретична (паспортна) виробнича потужність - це обсяг випуску продукції, якого можна досягнути за ідеальних умов роботи, тобто мак­симально можливий випуск продукції.

Проектна виробнича потужність – це величина можливого випуску продукції умовної номенклатури за одиницю часу, зада­на при проектуванні або реконструкції виробничого об'єкта. Проектна потужність є фіксованою, бо розрахована на постійну номенклатуру і постійний режим роботи. За період проектування, будівництва та освоєння потужності значно змінюється номенклатура продукції та ряд технологічних характеристик устаткування. Тому проектна потужність з часом перестає відображати дійсні можливості підприємства.

Діюча (поточна) виробнича потужність підприємства (цеху, лінії, агрегату, машини) відображає його потенційну можли­вість виробити протягом календарного періоду часу максималь­ну кількість продукції згідно з номенклатурним планом. Вона має динамічний характер і змінюється відповідно до організаційно-технічного розвитку виробництва. Діючу потужність характеризують показники, що часто розглядаються як її різновиди:

1. потужність на початок планового періоду (вхідна);

2. потужність на кінець планового періоду (вихідна);

3. середньорічна потужність.

1) Вхідна виробнича потужність - це максимально можливий обсяг виробництва продукції, розрахований на наявну технічну базу і плановий режим роботи та очікувані парамет­ри продукції (або фактичні за відповідний період звітного року).

2) Вихідна потужність підприємства визначається з врахуванням вве­дення в дію за рік нових потужностей, в тому числі за рахунок розширення, реконструкції, модернізації, автоматизації, а також за рахунок здійснення заходів з підвищення ефективності виробництва та вибутті потужностей протягом планового періоду у зв'язку з фізичним старінням, невикористанням, структурними зрушеннями продукції та іншими причинами:

П_вих = П_вх + П_введ - П_вивед

3) Середньорічна потужність підприємства визначається з врахуванням фактора часу приросту та вибуття потужностей протягом року:

,

де: П_{і введ} - введена в і-му місяці виробнича потужність; П_{j вивед} - виведена в j-му місяці виробнича потужність; t _{і введ} - кількість повних місяців експлуатації і-ї потужністі протягом року; t_{j вивед} - кількість повних місяців до кінця року з моменту ви­буття j-ї потужності;

Середньорічна виробнича потужність – один із важливих показ­ників планування та оцінки роботи підприємства, що обґрунтовує виробничу програму підприємства, визначає виробничі резерви та потребу їх розширення відповідно до попиту.

Виробнича потужність підприємства, як правило, розраховується за ведучим цехом (дільницею, устаткуванням). При цьому врахову­ється все наявне устаткування – діюче і недіюче внаслідок поломок, ремонту, відсутності завантаження тощо, крім устаткування, яке використовується спеціальними підрозділами підприємства та для навчальних потреб. Виробнича потужність розраховується на основі прогресивних нормативів продуктивності устаткування, передової технології та організації праці.

Виробнича потужність дільниці підприємства (цеху тощо) визначається на основі потужностей окремих одиниць та груп устаткування, дільниць. Річна виробнича потужність дільниці визначається за формулою:

П_річ = К_м · Т_осн · Н_в · К_вн,

де: К_м – кількість однотипних машин; Т_осн – річний час основної роботи одиниці устаткування в годинах; Н_в – годинна норма виробітку в натуральних одиницях виміру продукції; К_вн – коефіцієнт виконання норм часу для даної групи устаткування.

Резервна виробнича потужність передбачається у виробницт­вах, які можуть мати додаткове завантаження, зумовлене об'єктивними обставинами. Для покриття додаткових заванта­жень у водо-, газо-, енергопостачанні, харчовій промисловості обов’язково передбачаються резервні потужності.

З метою уникнення або зменшення впливу «вузьких» місць, на виробництві розраховують коефіцієнт сполученості К_сп виробничих потужностей суміжних цехів підприємства:

К _сп = П _і / П _вед ,

де: П_і - виробнича потужність і-го цеху підприємства в натураль­них одиницях; П_вед - виробнича потужність ведучого цеху в натуральних одини­цях продукції суміжного і-го цеху.

На основі планових розрахунків коефіцієнтів сполученості вироб­ничих потужностей суміжних цехів виявляються так звані «вузькі» та «широкі» місця і розробляються заходи по вирівнюванню потужнос­ті, в тому числі за рахунок введення нового устаткування, виконан­ня робіт по кооперації або ліквідації не використовуваного устатку­вання, виконання робіт на сторону тощо.

В процесі планування виробничої потужності визначається пропускна здатність підприємства – максимально можливий обсяг випуску продукції заданих номенклатури та асортименту. Пропускна здатність підприємства чисельно дорівнює мінімальній з виробничих потужностей основних підрозділів, за умови, що по­тужності суміжних цехів вимірюються в однакових одиницях виміру. Процес планування виробничої потужності завершується визна­ченням коефіцієнта її використання.

Коефіцієнт використання виробничої потужності К_вп промислового підприємства визначається окремо по номенклатурних групах продукції, типах устаткування, в окремих випадках – по кожній одиниці устаткування:

К _вп = ВП_{нат. і} / П_ср

де: ВП_{нат. і} - річний обсяг випуску продукції відповідної номенклатурної групи в натуральних одиницях; П_ср – середньоріч­на виробнича потужність групи устаткування з випуску даної продукції в натуральних одиницях.

Різниця між виробничою потужністю і випуском продукції утворює резерв потужності. За умов ринкового господарювання для забезпечен­ня стабільного і стійкого економічного стану підприємства вважають оптимальним 70-80% рівень використання виробничих потужностей.