Структура підприємницького середовища

До факторів прямого впливу відносяться ті, які безпосередньо впливають на підприємництво: закони і постанови, трудові ресурси, постачальники, споживачі і конкуренти. Фактори опосередкованого впливу можуть і не здійснювати прямого негайного впливу на підприємництво, але згодом позначаються на ньому. До таких факторів відносяться стан економіки в цілому, науково-технічний прогрес, соціально-культурні та політичні зміни в суспільстві, демографічні показники.

Найбільший інтерес представляє вплив економічного середовища на розвиток підприємництва. Економічне середовище характеризує умови організації, функціонування і ефективності підприємництва. Це, насамперед, купівельна спроможність населення, яка залежить від рівня цін і доходів, економічного піднесення або спаду, рівня безробіття, розміру внутрішнього валового продукту, системи оподаткування, доступності кредитів, стану платіжних балансів та ін.

Одразу після розпаду Радянського Союзу перед Україною на перший план постала проблема регулювання економічних відносин. На той момент серед пересічних громадян були майже відсутні уявлення про власність та підприємництво, оскільки за радянських часів існувала лише державна форма власності та фактично була відсутня підприємницька діяльність на рівні фізичних осіб. Тому з набуттям Україною незалежності, проголошенням вільного вибору діяльності та форми власності почало стихійно розвиватися підприємництво як втілення особистої ініціативи. Дуже часто цей процес супроводжувався стихійністю та незаконними діями колишніх чиновників, розвитком тіньового сектору економіки. «Неготовність» пересічного громадянина до приватної форми власності та відповідальності за результати своєї діяльності визначила передумови формування прошарку підприємців з функціонерів державної влади різних рівнів.

2. Ринкове середовище господарювання підприємства

Ринок є основою економічних відносин між людьми, що виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання.

Ринок – це сфера товарного обігу і пов’язана з ним сукупність товарно – грошових відносин, що виникає між виробниками (продавцями) та споживачами (покупцями) у процесі купівлі – продажу товарів.

Розширене трактування розкриває дуже важливий суттєвий аспект ринку, який дає змогу визначити його місце і роль у процесі відтворення: ринок забезпечує органічний зв’язок між виробництвом і споживанням, перебуває під їхнім впливом і сам впливає на них.

Ринкові відносини мають загальний характер, поширюються на всі господарські сфери й регіони країни, проникають у всі частини економічної системи держави. У ці відносини вступає безліч суб’єктів, а у сферу обігу надходять різноманітні товари й послуги, що формує складну структуру ринку, тобто створює ринкове середовище функціонування підприємства.

Найбільше охоплення суб’єктів ринку, групування їх з урахуванням специфічних особливостей ринкової поведінки досягається виділенням п’яти основних типів ринків:

1. ринку споживачів – окремих осіб і домашніх господарств, які купують товари чи отримують послуги для особистого споживання;

2. ринку виробників – сукупності осіб і підприємств, що закуповують товари чи отримують послуги для особистого споживання;

3. ринку проміжних продавців (посередників) – сукупності осіб та організацій, які стають власниками товарів для перепродажу або здавання їх в оренду іншим споживачам із зиском для себе;

4. ринку господарських установ, які купують товари та послуги для забезпечення сфери комунального господарства або для забезпечення діяльності різних некомерційних організацій;

5. міжнародного ринку – зарубіжних покупців, споживачів, виробників, проміжних продавців.

Зазначена система ринків, незважаючи на відносну обмеженість елементів, що до неї входять, охоплює основні цикли відтворювального процесу (інноваційного, інвестиційного, виробничого), поділяє суспільний продукт на засоби виробництва і предмети споживання, інтегрує фактори виробництва (робочу силу й засоби виробництва), охоплює ринок грошей як необхідну передумову здійснення обмінних операцій, придбання на елементних ринках товарів, необхідних для тих чи інших процесів споживання та відтворення. Цим зумовлюється її значення для розуміння першочергових завдань зі створення ключових товарних ринків як нерозривної взаємозв’язаної і взаємодіючої системи, що формує ринкове середовище.