Види економічної ефективності технічних нововведень

Початковим періодом розрахункового періоду Т вважають рік початку фінансування робіт по здійсненню заходу науково-технічного прогресу (включаючи наукові дослідження), а кінцевим – момент завершення всього життєвого циклу цього заходу (визначається нормативними строками оновлення продукції з врахуванням її старіння).

Вартісна оцінка результатів впровадження технічних новинок за розрахунковий період Т здійснюється наступним чином:

Р_Т = Р_t  _t , грн.

Ці результати є сумою основних (Р_осн) і супутніх (Р_суп) результатів:

Р_Т = Р_осн + Р_суп (грн.).

Оцінка основних результатів здійснюється за формулами:

а) для нових засобів праці тривалого використання:

Р_осн = Ц_t  N_t  П_t (грн.),

б) для нових предметів праці:

Р_осн = (грн.),

де: Ц_t – ціна одиниці продукції, виробленої з використанням нових засобів або предметів праці у t-му році, грн.; N_t - обсяг використання нових засобів або предметів праці в t-му році, натуральних одиниць; П_t - продуктивність засобів праці у t –му році, натуральних одиниць; У_t – витрати предметів праці на одиницю продукції у t-му році, натуральних одиниць.

Оцінка супутніх результатів включає додаткові економічні результати в різних сферах народного господарства, а також економічну оцінку соціальних і екологічних наслідків від реалізації заходів науково-технічного прогресу, яку можна здійснити за формулою:

Р_t^с.е = R_jt _jt (грн.),

де: Р_t^с.е – вартісна оцінка соціальних та екологічних наслідків від технічних нововведень у t –му році, грн.; R_ji – розмір окремого результату в натуральних вимірниках з урахуванням масштабів його впровадження в t –му році; _ji - вартісна оцінка одиниці окремого результату в t –му році, грн.; n – кількість показників, які враховуються при визначенні впливу технічних нововведень на навколишнє середовище і соціальну сферу.

Сумарні витрати В_T на реалізацію технічних новинок за розрахунковий період Т включають витрати на виробництво (В_вир) і використання (В_викор) продукції:

В_T = В_вир + В_викор (грн.),

При цьому витрати на виробництво і на використання обчислюються однаково з урахуванням фактора часу:

В_{вир(викор)}= (С_t + К_t – Л_t)  _t (грн.),

де: С_t − поточні витрати при виробництві (використанні) продукції у t-му році без амортизаційних відрахувань на реновацію, грн.; К_t − одноразові витрати при виробництві (використанні) продукції у t-му році, грн.; Л_t − ліквідаційна вартість основних фондів, що вибувають у t-му році, грн.

Крім обчислення загальної величини економічного ефекту, слід визначити частку того, що має одержати кожний причетний до процесу створення і впровадження нововведення.

Необхідно обчислювати комерційний ефект, для оцінки якого в ринкових умовах може використовуватись показник прибутку П_t, що залишається в розпорядженні наукової організації, підприємства:

П_t = Q_t  С_пt  F_t (грн.),

де: Q_t - виручка від реалізації продукції науково-технічного або виробничо-технічного призначення у t-му році, грн.; С_пt - собівартість продукції у t-му році, грн.; F_t - загальна сума податків і виплат із балансового прибутку наукової організації, підприємства у t-му році, грн.

Приріст П прибутку за рік від виробництва продукції за допомогою нової техніки визначається за формулою:

П = (Ц₂ – С₂) N₂ – (Ц₁ – С₁) N₁ (грн.),

де: С₁, С₂ - собівартість одиниці продукції, виготовленої за допомогою базової і нової техніки, грн./од.; Ц_1, Ц₂ - гуртова ціна одиниці продукції при використанні базової і нової техніки, грн./од.; N_1, N₂ - обсяг виробництва продукції за допомогою базової і нової техніки, натур. од. / рік.

Умовне вивільнення R працюючих у зв’язку із впровадженням нової техніки визначається із залежності:

R = - (чол.),

де Пп_1, Пп₂ – продуктивність праці до і після впровадження нової техніки, грн./ чол.

Економія капітальних вкладень (К) визначається зі співвідношення:

К =  N₂ (грн.),

де: К₁ , К₂ - питомі капіталовкладення при використанні базової і нової техніки, грн./од.; В_1, В^₂ - продуктивність одиниці базової і нової техніки за одиницю часу, натур. од. або грн. за одиницю часу.

Зниження М матеріальних витрат обчислюється за формулою:

М = (М₁ – М₂)  N₂ (грн.),

де М₁, М₂ – матеріальні витрати на одиницю продукції при використанні базової і нової техніки, грн./од.

Завдяки наведеним розрахункам економічного ефекту можна оцінити ефективність науково-технічного, фінансового, соціального, ресурсного, екологічного видів ефектів. Охарактеризуємо детальніше ці види ефектів.

2. Науково-технічний ефект передбачає підвищення науково-технічного рівня, поліпшення параметрів техніки і технології, що випливає з відкриття нових законів та закономірностей у природі, а отже, і нових технологічних-засобів виробництва речовин, матеріалів та видів продукції. Науково-технічні результати інноваційно-інвестиційної діяльності мають задовольняти таким критеріям:

1. Відповідність науково-технічних рішень сучасним технологічним вимогам у промислово розвинених країнах;

2. Новизна інновації, яка визначається:

• з точки зору її технологічної новизни: використанням нових матеріалів, нових напівфабрикатів і комплектуючих; отриманням принципово нових видів продукції; новими технологіями виробництва; більш високим ступенем механізації і автоматизації; новою організацією (застосуванням технологій) виробничого процесу;

• з точки зору ринкового середовища: новизною для промисловості у масштабі світу або конкретної країни; новизною лише для підприємства.

3. Значущість інновацій для підприємства, яка визначається метою та очікуваними результатами.

Науково-технічні результати можуть бути якісними чи кількісними. У тих випадках, коли науково-технічний ефект можна оцінити у вартісному вимірі, стає можливим визначити економічний ефект (розрахунки були зазначені вище).

3. Фінансовий ефект виявляється в економії готівкових коштів господарюючого суб’єкта завдяки комплексу податкових та інших пільг, що надаються виконавцям інноваційних програм та проектів згідно із законодавством України.

4. Соціальний ефект відображає зміни умов діяльності людини у виробництві. Інноваційні проекти усіх суб’єктів господарювання повинні мати соціальну спрямованість. Компоненти соціального ефекту, які мають вартісну оцінку, враховують при розрахунках економічного ефекту.

Соціальний ефект інноваційно-інвестиційної діяльності оцінюється: змінами кількості робочих місць на об’єктах, де впроваджуються інновації; приростом доходів персоналу фірми; покращенням умов праці робітників; змінами кваліфікації та структури виробничого персоналу; змінами у стані здоров’я працівників об’єкта; змінами довкілля тощо.

Вплив реалізації проекту на зміни умов праці працівників об’єкта та довкілля оцінюється в балах за відповідними санітарно-гігієнічними нормами чи психологічними умовами праці, а також нормативами рівня забруднення середовища. З цією метою можуть бути використані дані соціологічних опитувань, а також спеціальні виміри на робочих місцях.

Розрахунковим елементом є також витрати‚ необхідні для досягнення соціальних наслідків або зумовлені досягнутими соціальними наслідками реалізації проекту (як‚ наприклад‚ зміни витрат на виплату допомоги з тимчасової непрацездатності або у зв’язку з безробіттям).

5. Ресурсний ефект відображає вплив інновацій на обсяг виробництва і споживання того чи іншого виду ресурсу. Цей ефект виникає внаслідок появи нової техніки, технології, раціоналізаторських пропозицій і тісно пов’язаний з науково-технічним ефектом інноваційно-інвестиційної діяльності. Ресурсний ефект оцінується у вартісному виразі і входить до складу економічного ефекту. До показників, які відображають найкраще використання ресурсів відносяться: продуктивність праці; фондовіддача; матеріаловіддача тощо.

6. Екологічний ефект характеризує вплив інноваційно-інвестиційної діяльності на навколишнє середовище. Збільшення технологічного навантаження призводить до екологічного ризику. А, це у свою чергу вимагає підвищувати вимоги до якості проектування, виготовлення, експлуатації складних технічних систем, їхньої надійності, створення технічних засобів, які б запобігали аваріям. Оцінювання екологічного ефекту здійснюється за такими показниками: забруднення атмосфери, води; кількість відходів виробництва; ергономічність виробництва; екологічність продукції тощо.

Розрахунок показників ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності необхідно здійснювати на основі фактичних результатів діяльності промислового підприємства через певний проміжок часу. Періодичність проведення аналізу ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності дозволить своєчасно виявляти резерви, розробляти стратегію їх використання на основі конкретизації цілей, і створити в рамках промислового підприємства високоефективний механізм реалізації науково-технічних досліджень. Перелік підходів щодо оцінки ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності дозволяє охарактеризувати ефективність управління інноваційної діяльності, як на окремих стадіях інноваційного процесу, що реалізуються на підприємстві, так і в цілому по підприємству.