12.3. Аналіз інноваційної активності підприємства

Проблема ефективного вкладання капіталу в інноваційні проекти виникає перед потенційним інвестором, тобто перед тим господарським суб’єктом (підприємством), у розпорядженні якого знаходяться капітальні ресурси, інвестування, яких може принести їх власнику значну вигоду. Запорукою успіху інноваційно-інвестиційної діяльності є правильний вибір стратегії розвитку підприємства.

Вихідним моментом розробки стратегії інноваційного розвитку може бути аналіз інноваційної активності. Він передбачає визначення сучасних внутрішніх інвестиційних можливостей підприємства в інноваційній сфері з використанням економічних критеріїв. В залежності від ступеня поточного забезпечення підприємства виробничо-економічними ресурсами і наявності досвіду впровадження нових технологій в господарський обіг здійснюється планування того чи іншого напряму інноваційного розвитку.

Для реалізації ефективного інноваційного управління необхідно реально аналізувати фінансово-економічний стан підприємства. Головним завданням такого аналізу є правильне визначення початкового економічного стану і динаміки його подальшого розвитку.

Оцінку інноваційної активності підприємств доцільно вести у вигляді розрахунків і порівнянь отриманих значень коефіцієнтів з установленими базовими величинами. В залежності від поточного стану підприємства і його досягнутих результатів в інноваційній сфері, а також їх порівняння з еталонними показниками здійснюється вибір стратегії лідера, тобто впровадження принципів нових продуктів і послуг або реалізація стратегії послідовника (опанування поліпшуючих технологій). Базовими, порівняльними величинами для здійснення аналізу можуть бути показники за минулий період, середньогалузеві показники у конкурентів.

Сукупність розрахункових економічних показників інноваційної активності, які визначають ступінь забезпечення підприємства тими чи іншими ресурсами інноваційної сфери, може включати в себе ряд коефіцієнтів.

1. Коефіцієнт забезпеченості інтелектуальною власністю - К_ів.

Визначає наявність у підприємств інтелектуальної власності прав на неї у вигляді патентів на винахід, промислових зразків, товарних знаків, а також інші, аналогічні з перерахованих прав і активів, необхідних для ефективного інноваційного розвитку. Оцінка таких витрат, здійснених підприємством, широко використовується при проведенні статистичних досліджень і спостережень, а також у разі збору даних про технологічні інновації підприємств. Величина К_ів має наступний вид:

К_ів= В_і/ А_на

де: В_і – інтелектуальна власність, грн., А_на – необоротні активи (незавершене виробництво, основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість).

При цьому, якщо К_ів 0,10 … 0,15 – у підприємства буде стратегія лідера в інноваційній сфері; якщо К_ів 0,10 … 0,15 – стратегія послідовника.

2. Коефіцієнт персоналу, зайнятого в науково-дослідних роботах (НДР) і дослідно-конструкторських роботах (ДКР) - К_пр.

Цей коефіцієнт характеризує професійно-кадровий склад підприємства. Показує частку персоналу, який безпосередньо займається розробкою нових продуктів і технологій, виробничими і інженерними проектуваннями, іншими видами технологічної підготовки виробництва для випуску нових продуктів або впровадження нових послуг, по відношенню до середньооблікової чисельності робітників підприємства. Цей коефіцієнт визначається за формулою:

К_пр = П_н/Ч_р,

де: П_н – кількість зайнятих в сфері НДР і ДКР, осіб.; Ч_р – середня чисельність працівників підприємства, осіб.

При цьому, якщо К_пр 0,20 … 0,25 – у підприємства буде стратегія лідера в інноваційній сфері; якщо К_пр0,20 … 0,25 – стратегія послідовника.

3. Коефіцієнт майна призначеного для НДР та ДКР - К_дм.

Показує частку майна експериментального і дослідного призначення, придбаних машин та обладнання, пов’язаних з технологічними інноваціями в загальній вартості усіх виробничо-технологічних машин і обладнання:

К_дм = Ф_облд/Ф_облв,

де: Ф_{обл д} – вартість обладнання дослідного призначення, грн.; Ф_{обл в} – вартість обладнання виробничого призначення, грн.

При цьому, якщо К_дм 0,25 … 0,30 – у підприємства буде стратегія лідера в інноваційній сфері; якщо К_дм0,25 … 0,30 – стратегія послідовника.

4. Коефіцієнт оновлення нової техніки - К_от.

Характеризує можливість підприємства в освоєнні нового обладнання і нових виробничо-технологічних ліній. Основні виробничі фонди, як відомо, зазнають фізичне та моральне зношення. Звідси виникає необхідність аналізувати співвідношення щойно введених в експлуатацію основних виробничо-технологічних фондів в порівнянні з іншими засобами включаючи споруди, транспорт, за формулою:

К_от = Ф_вв/Ф_ср,

де: Ф_вв - вартість щойно введених основних фондів, грн.; Ф_ср - середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства, грн.

При цьому, якщо К_от 0,35 … 0,40 – у підприємства буде стратегія лідера в інноваційній сфері; якщо К_от 0,35 … 0,40 – стратегія послідовника.

5. Коефіцієнт освоєння нової продукції - К_оп.

Він характеризує здатність підприємства впроваджувати інноваційну або схильну технологічним змінам продукцію. Практика показує, що для нарощування темпів обсягу продаж і освоєння нових ринків необхідно повністю змінювати продукцію за період від трьох до п’яти років.

Отже, для аналізу інноваційної активності необхідна оцінка обсягів реалізації нових і удосконалених товарів та послуг, а також продукції, виготовленої з використанням базових чи поліпшених технологій, за формулою:

К_оп = ВР_нп/ВР_з,

де: ВР_нп – виручка від продажу нової чи удосконаленої продукції (робіт, послуг) і продукції (робіт, послуг), виготовленої з використанням нових або поліпшених технологій, грн.; ВР_з – загальна виручка від продажу всієї продукції (робіт, послуг), грн.

При цьому, якщо К_оп 0,45 … 0,50 – у підприємства буде стратегія лідера в інноваційній сфері; якщо К_оп0,45 … 0,50 – стратегія послідовника.

6. Коефіцієнт інноваційного зростання – К_із.

Характеризує стійкість технологічного зростання та виробничого розвитку; показує частку засобів, виділяємих підприємством на власні та спільні дослідження при розробці нових технологій, на цілеспрямований найом на роботу висококваліфікованих спеціалістів, навчання та підготовку персоналу, пов’язаного з інноваціями, господарські договори з проведення маркетингових досліджень, в загальному обсязі усіх інвестицій (в тому числі капіталоутворюючих та портфельних). Цей коефіцієнт може широко свідчити про досвід підприємства з управління інноваційними проектами. Він визначається за формулою:

К_із = І_ів/І_з,

де: І_ів - вартість науково-дослідних і учбово-методичних інвестиційних проектів, грн.; І_з – загальна вартість інших інвестиційних видатків, грн.

При цьому, якщо К_із 0,55 … 0,60 – у підприємства буде стратегія лідера в інноваційній сфері; якщо К_із0,55 … 0,60 – стратегія послідовника.

Таким чином, здійснюється систематична оцінка інноваційної активності. Можна зробити висновок, що виявлення певного направлення інноваційного розвитку з використанням економіко-математичних критеріїв дозволяє підприємству зекономити на нераціональних витратах, пов’язаних з генеруванням і вибором ідей. Об’єктивне знання про свої початкові інноваційні можливості дозволяють підприємству уникнути нераціональних витрат, пов’язаних з генеруванням і вибором стратегій інноваційного розвитку. В подальшому ця економія може виступати в якості оцінки економічного ефекту запропонованих підходів щодо розробки і реалізації інноваційного розвитку підприємства.