12.4. Економічна ефективність інноваційної діяльності на підприємстві

Запровадження у виробництво інновацій та здійснення інвестицій у виробничу сферу потребує витрат, які мають місце за певний час до отримання результатів від інноваційно-інвестиційної діяльності. Тому необхідно при плануванні інноваційно-інвестиційної діяльності насамперед визначити величину і джерела необхідних витрат, а також обґрунтувати ефективність цих витрат, тобто визначити очікуваний дохід або прибуток, за рахунок якого ці витрати можуть окупитись. Це потребує розробки бізнес-планів, в яких робиться розрахунок грошових потоків на період функціонування інновації або інвестиційного проекту, визначається очікуваний економічний ефект і можливість відшкодування понесених витрат. Нижче розглянуті особливості розрахунків економічної ефективності інновацій та інвестицій. Одним із найважливіших принципів реформування економіки України є формування інноваційно-інвестиційної моделі розвитку, курс на побудову інноваційної економіки - економіки, заснованої на знаннях.

Інноваційно-інвестиційна модель розвитку України, в якій роль головного джерела довгострокового економічного зростання відіграють наукові надбання та їхнє технологічне застосування, дає можливість підвищити конкурентоспроможність економіки, гарантувати їй економічну безпеку та гідне місце в ЄС за стабільних і високих темпів економічного зростання.

Інноваційна діяльність, пов’язана з капіталовкладенням в інновації, називається інноваційно-інвестиційною діяльністю.

Інновації стають найважливішим ресурсом виробництва, капіталом з одного боку, і продуктом, товаром – з іншого. Тому, інноваційно-інвестиційна діяльність підприємств спрямована на створення та доведення науково-технічних ідей, винаходів, розробок до результату - виробництва конкурентоспроможної продукції.

Інноваційно-інвестиційна діяльність підприємства супроводжується різноманітними результатами (ефектами). Під ефектом розуміють досягнутий результат у його матеріальному, грошовому, соціальному вимірі.

Ефективність нововведення (новації, інновації), показник, який являє собою порівняння результатів діяльності з витратами на її здійснення. Отримуючи інновацію (у вигляді нової продукції, технології, методу управління тощо), яка є результатом інноваційного процесу, важливо не тільки з мінімальними витратами отримати нововведення, але при цьому саме нововведення повинно бути необхідним.

Використання інновацій ефективніше за все здійснюється через інноваційні проекти, що розробляються на підприємствах.

Необхідність оцінки ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства виникає в таких ситуаціях:

1. коли існує багато інноваційних проектів у різних сферах діяльності фірми, різних господарських підрозділах і постає питання про пріоритетність їх фінансування;

2. на початковій стадії розробки інноваційного проекту, коли у проектно-цільовій групі виникає кілька альтернативних проектів із втілення інноваційної ідеї та постає про вибір найбільш ефективного варіанта;

3. на заключній стадії прийнятого до реалізації інноваційного проекту для аналізу його результативності.

Проект вважається ефективним, якщо цілком досягнуті поставлені цілі й кількісні економічні показники відповідають запланованим.

У зв’язку з цим оцінка ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності повинна здійснюватись по двох напрямах:

по-перше, оцінкою економічної ефективності інноваційної діяльності і інновації, тобто, на скільки вона сприяє досягненню головній цілі підприємств і організацій у вигляді отримання прибутку;

по-друге, оцінкою ефективності управління інноваційною діяльністю з точки зору реалізації інноваційних процесів і досягнення цілей у вигляді отримання інновацій (продуктів, технологій), які відповідають вимогам підприємства.

Ефективність інноваційно-інвестиційної діяльності в цілому оцінюється заради визначення потенційної привабливості для учасників проекту і обґрунтування джерел фінансування.

Діапазон оцінки ефективності науково-технічних розробок в умовах ринкової економіки розширюється у зв’язку зі збільшенням основних видів ефективності науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт.

Найбільш поширеними видами ефектів інноваційно-інвестиційної діяльності є наступні ефекти: економічний, науково-технічний, фінансовий, соціальний, ресурсний та екологічний. Розглянемо ці ефекти більш детально.

1. Економічний ефект визначається перевищенням вартості оцінки результатів інноваційно-інвестиційної діяльності над вартісною оцінкою пов’язаних з нею витрат. Важливу роль в інноваційно-інвестиційній діяльності відіграє пошук взаємозв’язків і взаємозалежностей між показниками технічного рівня, якістю застосованих нововведень в умовах їх виробництва і експлуатації, що тісно пов’язують з економічною ефективністю.

Для цього на початковому етапі проектування нововведень вибирають альтернативний варіант: оптимальні властивості нововведень при максимальній економічній ефективності чи максимальному удосконаленні нововведення при задовільній економічній ефективності. Процедура визначення економічного ефекту цих заходів складається з чотирьох етапів:

1. Визначення необхідних витрат для реалізації інноваційних заходів.

2. Визначення можливих джерел фінансування.

3. Оцінка економічного ефекту від впровадження інновації.

4. Оцінка порівняльної ефективності нововведення шляхом зіставлення економічних показників. При цьому економічна ефективність характеризується співвідношенням економічного ефекту, отриманого протягом року, і витрат, обумовлених впровадженням даного заходу. Ефект від впровадження технічних нововведень може бути позитивним (економія витрат) і негативним (збитки).

Залежно від рівня оцінки обсягу врахованого ефекту і витрат, розрізняють такі види економічної ефективності технічних нововведень, як народногосподарський, госпрозрахунковий, порівняльний і абсолютний. Розрахунок абсолютної ефективності завершує процес вибору найефективнішого варіанта технічного нововведення. Сумарний економічний ефект інноваційної діяльності Е_Т від технічних нововведень за певний розрахунковий період Т обчислюється за формулою:

Е_Т = Р_Т – В_Т ,

де: Р_Т - вартісна оцінка результатів від здійснення технічних нововведень за розрахунковий період, грн.; В_Т - вартісна оцінка витрат на здійснення технічних нововведень за цей період, грн.

Такий спосіб визначення економічного ефекту є однаковим як при обчисленні народногосподарського, так і комерційного ефекту від впровадження заходів науково-технічного прогресу. При обчисленні економічного ефекту слід привести різночасові витрати і результати до єдиного для всіх варіантів інтервалу часу - розрахункового року за допомогою коефіцієнта приведення. З врахуванням фактора часу економічний ефект може бути представлений наступним чином:

Е_Σ = (Р _t -В _t)   _t,

де: Р_t, В_t - вартісна оцінка результатів і витрат відповідно у t-му році розрахункового періоду, грн.; _t – коефіцієнт приведення результатів і витрат року t до року, який передує початку здійснення інновацій, при цьому:

 _t =