Типова wbs – структура основного комплексу робіт проекту реструктуризації підприємства
Загалом у країнах з розвинутою ринковою економікою реструктуризація являється природним процесом. Питання реструктуризації постає кожного разу, коли підприємство стикається зі зниженням ефективності своєї діяльності, зміною економічного оточення, технологічного розвитку і загострення конкуренції. Прикладом може слугувати ситуація, котра склалася на ринку стільникових телефонів. Даний ринок останнім часом переживає різкий спад. Така ситуація може бути викликана гальмуванням економічного зростання в США і країнах Західної Європи або перенасиченням ринку традиційними мобільними телефонами та очікуванням споживачів появи телефонів нового зразка, функціонуючих на основі цифрових технологій. В зв’язку з цим виробники змушені звертатися до процесу реструктуризації. Так, компанія Ericsson значно зменшила чисельність персоналу і зменшує виробничі витрати, Motorola скорочує частину виробничих потужностей, шляхом закриття окремих підрозділів, а компанія Philips взагалі поступово продала весь підрозділ по виробництву мобільних телефонів і на сьогоднішній день являється провідним виробником побутової техніки в Європі. Іншим прикладом являється виробник фотоапаратів Polaroid, котрий у 2008 році визнав себе банкрутом, проте в самій компанії вважають, що банкрутство носить технічний характер і вона подовжуватиме працювати, а законодавство США дозволить фірмі провести реструктуризацію. Поряд з цим у 2009 році ця фірма запропонувала на ринку цифровий фотоапарат, який на відміну від інших мав вбудований цифровий принтер. Таким чином, фірма намагається підвищити інтерес до моментального фото в епоху цифрових технологій і стати конкурентною на ринку.
В Україні за роки незалежності через реструктуризацію пройшла значна кількість підприємств. У деяких випадках (через брак досвіду в сфері реформування суб’єктів господарської діяльності, несприятливу економічну ситуацію в країні тощо) реструктуризація не принесла бажаного результату, але в деяких випадках було досягнуто головної мети реструктуризаційних процесів – підвищення ефективності діяльності підприємств в ринкових умовах господарювання [13]. Так, наприклад, АТ «Норд» почало реструктуризацію у 1993 році. Це було викликано спадом виробництва, затримками заробітної плати, високими виробничими витратами, низькою якістю та низькою конкурентоспроможністю виготовленої продукції. В основу реструктуризації була покладена стратегія, котра передбачала зміну форми власності, розукрупнення підприємства, створення мережі дочірніх компаній, широкомасштабну реконструкцію виробництва, економію ресурсів, організацію інформаційно-аналітичного центру і загальної інформаційної мережі, розвиток партнерських стосунків з усіма відомими корпораціями і фінансовими інститутами. В результаті проведення реструктуризації підприємство вийшло на високий технічний і технологічний рівень виробництва, оновило асортимент продукції, збільшило експорт, стабілізувало виплати заробітної плати тощо.
Підприємство АТ «Новокраматорський машинобудівний завод» розпочало реструктуризацію у 1997 році. Це було викликано невідповідністю якості продукції світовим стандартам та низьким відсотком експорту. Заходи по реструктуризації передбачали розробку і впровадження корпоративної комплексної системи управління конкурентоспроможністю, вибір і реалізацію сучасної конкурентної стратегії ринку, продукту і технології, впровадження децентралізованої системи управління, створення центрів фінансової відповідальності, розвиток партнерських стосунків з металургійними підприємствами України і закордонних країн, вихід на нові ринки. Ці заходи дали можливість опанувати нові стратегічні зони господарювання, розширити ємність ринку, збільшити обсяги продажу, отримати нагороди за якість, підвищити рівень заробітної плати та соціального розвитку.
Однак на сьогоднішній день багато вітчизняних підприємств ще знаходяться у стані кризи і банкрутства. Для них до сих пір не вдалося розробити комплексну і ефективну методику по формуванню, удосконаленню і реалізації організаційно-економічних механізмів реструктуризації.
Реорганізація і санація підприємства
Реорганізація підприємств є одним з напрямків проведення трансформації. Згідно з Цивільним кодексом України, реорганізація юридичної особи може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення юридичної особи за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, за рішенням суду або відповідних органів державної влади [1]. У Господарському кодексі України поняття «реорганізація» вживається при визначенні процедури утворення нового суб’єкту господарювання та припинення його діяльності [2]. В свою чергу в Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» дане поняття використовується лише у розділі припинення діяльності підприємства [7].
Реорганізація підприємств, як правило передбачає перетворення однієї форми власності на іншу (наприклад, державної на колективну) і відповідно зміну організаційно-правової форми підприємства. Такий спосіб реорганізації масово застосовується у процесах корпоратизації і приватизації майна державних підприємств. Поняття реорганізації та корпоративної трансформації є досить схожими, проте перше може застосовуватися до підприємств будь-якої організаційно-правової форми, в той час як останнє характеризує виключно ряд перетворень, що можуть відбуватися на підприємствах корпоративного типу.
Процедура злиття з позиції перетворення корпоративних структур була детально охарактеризована в попередніх пунктах. Що стосується даного процесу для підприємств інших організаційно-правових форм, то він є аналогічним. Спираючись на Цивільний кодекс України, можна стверджувати, що злиття двох і більше підприємств в одне означає перехід прав та обов'язків кожного з них до підприємства, що виникло внаслідок правового акту злиття [1]. У цьому випадку виникає нове підприємство, а юридичні особи, що підлягають злиттю, припиняють своє існування.
Приєднання одного підприємства до іншого означає, що до нього переходять права та обов'язки приєднаного підприємства. Нове підприємство внаслідок такої реорганізації не виникає, а підприємство, що було приєднано, припиняє своє існування.
Згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» процес реорганізації підприємства може здійснюватися через його перетворення, тобто зміну юридичною особою юридично-правової форми без припинення існування [8]. У такому випадку завжди має місце правонаступництво. Правонаступник в повному обсязі відповідає по зобов’язаннях юридичної особи, що припинила своє існування (тобто і тоді, коли одержані активи не покривають усіх вимог кредиторів).
Поділом називають створення на базі одного існуючого підприємства двох і більше підприємств як суб'єктів права. За таких умов відбувається поділ усього майна підприємства. Такий спосіб реорганізації передбачає затвердження власником (уповноваженим органом) розподільчого акта (балансу). Згідно з цим актом частини майна і відповідні права та обов'язки реорганізованого підприємства переходять до підприємств, створених внаслідок поділу.
Виділення передбачає, що з діючого підприємства виділяються один або більше структурних підрозділів, які створюються як самостійні підприємства. Поділу всього майна підприємства цей спосіб реорганізації не передбачає. Згідно з роздільним актом (балансом), до них переходять частини майна та відповідні права і обов'язки реорганізованого підприємства.
Поняття реорганізації тісно пов’язане з процесом припинення діяльності підприємств. Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» для проведення припинення юридичної особи засновники (учасники) юридичної особи або уповноважені ними орган чи особа повинні подати державному реєстратору такі документи [7]:
нотаріально посвідчену копію рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи;
документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.
Засновники (учасники) юридичної особи або уповноважені ними орган чи особа не пізніше двох робочих днів з дати надходження до державного реєстратора цих документів погоджують з державним реєстратором призначення комісії з припинення, порядок та строки припинення юридичної особи шляхом подання йому відповідного рішення. Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня від дати надходження відповідного рішення вносить до Єдиного державного реєстру фізичних та юридичних осіб - підприємців запис про призначення комісії, котра здійснюватиме процедуру припинення діяльності підприємства.
При проведенні державної реєстрації припинення юридичної особи з метою її подальшої реорганізації, голова комісії з припинення або уповноважена ним особа після закінчення процедури припинення, яка передбачена законом, але не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, повинні подати особисто державному реєстратору такі документи:
заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення;
свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;
оригінал установчих документів;
нотаріально посвідчену копію акту передачі.
Таким чином, після передачі зазначених документів підприємство вважається реорганізованими.
Одним з варіантів трансформації підприємства є санація. Цей термін походить від латинського "sanare" і перекладається як оздоровлення або видужання. Санація - це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості та конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Таким чином, процес санації можна характеризувати як систему заходів, спрямованих на запобігання банкрутства. Санація підприємства може проводитися у трьох випадках:
До моменту порушення кредиторами питання про банкрутство, якщо підприємство звертається за зовнішньою допомогою по виходу з кризи.
Якщо підприємство, звернувшись до господарського суду із заявою щодо порушення справи про банкрутство, пропонує умови своєї санації.
Якщо рішення суду про санацію виносить господарський суд на підставі одержання пропозицій щодо задоволення вимог кредиторів до боржника і виконання його зобов’язань перед бюджетом.
Схема фінансової санації підприємств відображена на рис.
Схема здійснення фінансової санації підприємства
Існує декілька видів санації:
Санація без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство (зменшення номінального капіталу підприємства, пролонгація строків сплати заборгованості, самофінансування).
Санація із залученням нового фінансового капіталу (безповоротна фінансова допомога власників, безповоротна фінансова допомога персоналу, залучення додаткових позик).
Автономна санація (за рахунок власних коштів підприємства та капіталу його власників).
Зовнішня санація (за рахунок коштів кредиторів та держави).
Фінансування санаційних заходів може здійснюватися: власниками підприємства; персоналом підприємства у формі відстрочки або відмови від винагороди за виробничі результати або надання працівниками позик; кредиторами шляхом пролонгації та реструктуризації наявної заборгованості, повної або часткової відмови від своїх вимог, надання додаткових кредитів; державою, якщо вона визнає продукцію підприємства суспільно необхідною і розраховує на збільшення надходжень до бюджету внаслідок збільшення випуску та збуту цієї продукції; Національним банком України у формі проведення цільових кредитних аукціонів для комерційних банків під програми санації виробництва.
Серед джерел фінансування санації можна виділити:
мобілізацію прихованих резервів. Приховані резерви – це частина капіталу підприємства, яку не відображено в його балансі. Величина прихованих резервів дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових об'єктів підприємства та їхньою реальною вартістю. Мобілізація прихованих резервів здійснюється:
через реалізацію окремих об'єктів основних та оборотних засобів, які безпосередньо не пов'язані з процесом виробництва та реалізації продукції (будівлі та споруди невиробничого призначення, корпоративні права інших підприємств, боргові цінні папери, нематеріальні активи, наднормативні запаси сировини й матеріалів тощо);
у результаті індексації балансової вартості майнових об'єктів. У випадку індексації основних засобів змінюється структура пасивів (збільшується стаття “Статутний капітал” чи “Додатковий капітал”).
лізинг основних засобів. Цей метод уможливлює модернізацію обладнання (а отже, здійснення санаційних заходів виробничо-технічного характеру), коли бракує необхідних інвестиційних ресурсів;
здача в оренду основних засобів, які не повною мірою використовуються у виробничому процесі;
оптимізація структури розміщення оборотного капіталу (зменшення частки низьколіквідних оборотних засобів, запасів сировини та матеріалів, незавершеного виробництва тощо);
продаж окремих, низькорентабельних структурних підрозділів (філій). За рахунок такої операції підприємство може отримати інвестиційні ресурси для перепрофілювання виробництва на більш прибуткові види діяльності;
використання давальницької сировини, тобто спосіб завантаження виробничих потужностей підприємства, за якого сировина та матеріали надаються підприємству безкоштовно, однак готова продукція, виготовлена на давальницьких умовах, є власністю постачальника сировини. Переробка давальницької сировини розглядається як послуга, що за неї підприємство отримує обумовлену в договорі частину готової продукції або певні грошові кошти;
рефінансування дебіторської заборгованості. Воно може здійснюватися у формі:
факторингу (продаж дебіторської заборгованості на користь факторингової компанії чи банку);
обліку або дисконту векселів (банк, придбавши вексель за іменним індосаментом, терміново його оплачує пред'явнику, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі строку погашення. За достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь);
форфейтингу – кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі викупу в експортера векселів та інших боргових вимог, які акцептовано імпортером.
безповоротна фінансова допомога від держави або інших фізичних чи юридичних осіб;
отримання позик від кредиторів;
державні інвестиції.
Згідно з законодавством України [8], при порушенні справи про банкрутство підприємства фізичні та юридичні особи, які бажають взяти участь у санації боржника, можуть подати тимчасово призначеному господарським судом розпоряднику майна заяву про участь у санації боржника та свої пропозиції щодо санації (план санації).
Господарський суд, за клопотанням тимчасово створеного комітету кредиторів, має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією.Санація вводиться на строк не більше 12 місяців та може бути продовжена ще на 6 місяців або скорочена, за клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією.
Кандидатури керуючого санацією та інвестора (інвесторів) можуть бути запропоновані комітету кредиторів будь-яким із кредиторів, представником органу, уповноваженого управляти майном боржника. Керуючим санацією може бути запропоновано особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна, або керівник підприємства, якщо на це є згода комітету кредиторів та інвесторів. З дня внесення ухвали про санацію підприємства керівник боржника відсторонюється від посади, а органи управління припиняють свої повноваження.
Протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації. План санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань.
План санації повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Інвестор за умови виконання зобов'язань, передбачених планом санації, може набувати прав власності на майно боржника відповідно до законодавства та плану санації. План санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотиримісячний строк з дня винесення господарським судом ухвали про санацію. План санації вважається схваленим, якщо на засіданні комітету кредиторів таке рішення було підтримано більш як половиною голосів кредиторів - членів комітету кредиторів.
