Система збалансованих показників та її складові

Сьогодні все більше підприємств, приймаючи різні управлінські рішення, керуються фактором створення вартості. При розгляді декількох альтернативних рішень вибір робиться на користь того рішення, яке при інших рівних умовах дає більший приріст вартості підприємства. Відповідним чином формуються стратегії розвитку і планування на підприємстві.

Актуальність управління вартістю підприємства зростає через посилення конкурентної боротьби організацій за капітал інвесторів та акціонерів. Окрім того, необхідність управління вартістю підприємства продиктована сучасними вимогами до ведення бізнесу, які висуваються до топ-менеджерів підприємств. В цьому контексті особливої ваги набуває концепція в рамках нової управлінської парадигми, яка отримала назву вартісно-орієнтоване управління - VBM (Value Based Management). VBM дозволяє фінансовим менеджерам здійснювати планування, моніторинг та управління діяльністю підприємств, забезпечуючи підвищення акціонерної вартості. VBM - підхід виник в процесі розвитку фінансового менеджменту.

Застосування фінансових показників для оцінки вартості підприємства бере свій початок з 20 років XX ст. На той час успішно використовувалася модель Дюпона, яка й зараз використовується для оцінки вартості капіталу підприємства. У 70-80-х роках XX ст. широкого розповсюдження набули наступні фінансові показники: чистий прибуток на одну акцію (EPS), рентабельність власного капіталу (ROE), рентабельність активів (ROA), коефіцієнт співвідношення ринкової та балансової вартості акцій (M/B), рентабельність чистих активів (RONA) та грошовий потік (CF). І тільки на початку 90-х років XX ст. застосовується VBM - підхід, який включає в себе наступні основні показники оцінки вартості підприємства: економічну додану вартість (EVA); ринкову додану вартість (MVA); додану вартість акціонерного капіталу (SVA); грошову додану вартість (CVA) та показник прибутковості інвестицій на основі потоку грошових коштів (CFROI).

В основі VBM - підходу лежить модель управління на основі інтегрованого фінансового показника - вартості підприємства. За своєю сутністю VBM - підхід базується на об'єднанні традиційних моделей Дюпона і дисконтованого грошового потоку DCF. Методи розрізняються головним чином варіантами розрахунку витрат капіталу, одержанням результату в абсолютних або процентних величинах. Від системи Дюпона взято ідею представлення результуючого фінансового показника, наприклад - рентабельності активів ROA, у вигляді "дерева" взаємозалежних параметрів, які підлягають управлінню і контролю показників, що визначають потік грошових коштів.

Підприємства створюють вартість для акціонерів, якщо сума грошей, яку буде генерувати нова інвестиція, буде перевищувати об'єм самої інвестиції. Дана думка підтверджується теоріями капіталізації доходу (capitalization of income method of valuation), приведених грошових потоків (Discounted Cash Flows Model - DFC Model), економічного прибутку (residual income). Виходячи з моделі дисконтованих грошових потоків (DCF), вартість, яку створює підприємство, є різницею між приведеною вартістю його майбутніх грошових потоків й інвестованим капіталом. Основною проблемою використання таких показників ефективності підприємства, як ROA, ROE, RONA, EPS є те, що вони, по - перше, не враховують вартості капіталу, який є джерелом фінансування підприємства, а, по - друге, є показниками, що демонструють  короткостроковий результат діяльності підприємства.

Альтернативними показниками ефективності діяльно­сті підприємства є показники, які враховують вартість інвестованого капіталу (EVA, SVA, CFROI, CVA, MVA тощо). Серед них найчастіше використовують  методи «економічної доданої вартості» (Economic Value Added - EVA) та «грошової доданої вартості» (Cash Value Added - CVA).

Система цілей та мета оцінки, що переслідуються зацікавленими особами та підприємствами, різні. Тому їм доцільно використовувати окремі методи оцінки вартості підприємства що будуть будуватися на основі різних джерел інформації.

Стратегія розвитку підприємства в сучасних умовах повинна будуватися з урахуванням вимог та можливостей системи управління капіталом і реалізовуватися шляхом здійснення певних функцій (фінансової, виробничої, відтворювальної, накопичувальної, інвестиційної та вартісної) та базуватися на адекватних принципах. В умовах фінансової кризи кожне управлінське рішення повинне прийматися з точки зору його впливу на вартість підприємства. Методи доданої вартості, які використовуються для управління вартістю підприємства у межах концепції вартісно-орієнтованого управління (VBM - підходу) враховують платність як позикового, так і власного капіталу, стан зовнішнього середовища, вони орієнтовані на динаміку і прогнозування вартості підприємства, що дає можливість вирішити конфлікт інтересів акціонерів і менеджерів та оцінювати ефективність використання капіталу підприємства.

Планування в такому контексті є технологічною основою системи стратегічного управління VBM, відображаючи фінансовий аспект тактичного управління підприємством, але при цьому сама система стратегічного управління VBM ґрунтується на фінансових показниках.

Головною відмінністю системи стратегічного керування VBM від системи збалансованих показників, є їхня головна мета.

Так, система збалансованих показників не ставить певної стратегічної мети для підприємства, наприклад, їх може бути декілька. Система стратегічного управління VBM головною метою для підприємства ставить збільшення вартості підприємства для акціонерів. За своєю структурою вона відповідає системі збалансованих показників (рис. 8.1).

Перераховані вище концепції добре зарекомендували себе на практиці й дуже часто використаються окремо, однак найбільш максимальний ефект може принести їх комбіноване використання.

Логіка спільного динамічного застосування лежить в площині оцінки вартості підприємства. Річ в тім, що інвестори вже давно перестали оцінювати вартість підприємства тільки за даними фінансової звітності й фінансових планів. Бажаючи інвестувати гроші на тривалий період, інвестор потребує впевненості у життєздатності й перспективності підприємства, тому оцінює й нефінансові показники діяльності підприємства.

Звичайно, максимізація вартості підприємства має й свої обмеження. Основними обмеженнями виступають обмеження по обсягах продажів, по обсягах фінансування, по підтримці мінімального розміру грошового рахунку й мінімального розміру виробничих запасів. Деякі із локальних показників проекцій будуть мати свої обмеження.