6.2. Формування системи управління на підприємстві

З чого починати управління підприємством?

Першим і основним кроком у формуванні системи управління є визначення цілей існування підприємства як цілого і цілей управління зокрема.

Ціль – ідеальне уявлення результатів діяльності. Зміст цілі залежить від об’єктивних законів дійсності, реальних можливостей суб’єкта (підприємства) і наявних засобів досягнення. Тому основними ознаками цілей є досяжність, конкретність та визначення у часі.

У практиці управління підприємством визначають не одну ціль, а ієрархію цілей (або дерево цілей). Ієрархія (дерево) цілей – розташування окремих складових основної цілі від вищого до нижчого, використовується для узгодження внутрішніх зв’язків будь-яких системних об’єктів.

Дерево цілей відображає послідовне виконання таких етапів:

• визначення місії (основної мети підприємства, чітка причина його існування);

• визначення цілей вищих рівнів (терміни досягнення цих цілей віддалені до п’ятнадцяти і більше років, конкретність і досяжність їх залежать від грамотності управлінських дій вищого керівного складу підприємства);

• аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства;

• формування цілей середнього рівня;

• аналіз господарського портфелю і виробничої програми підприємства;

• формування цілей нижчих рівнів (цілей сьогодення).

Оскільки однією з ознак цілі є визначеність у часі, то цілі одного рівня (вищого, середнього або нижнього) здійснюються в однакові терміни. Тому дерево цілей є часовим виміром досяжності основної мети існування підприємства – його місії.

Сутність та взаємозв’язок факторів зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства представлено на рис.

Внутрішнє та зовнішнє середовище підприємства

Фактори зовнішнього середовища підприємства.

Як зазначалося раніше, із факторів зовнішнього середовища найчастіше підприємство використовує:

• науково-технічні розробки продуктів та обладнання;

• наукові засади нових методів управління;

• нові методи економічного аналізу тощо.

Якщо схематичне зображення зовнішнього середовища підприємства є достатньо інформативним, то внутрішнє потребує докладного розгляду.

Отже, внутрішнє середовище підприємства формується визначеною у його статуті метою, рівнем самостійності керівника у прийнятті економічних рішень, наявністю основних і оборотних фондів [1, розд. І, гл.7]. Власник або уповноважена ним особа самостійно приймає рішення про внутрішнє наповнення системи управління підприємства, але при цьому керується:

• розміром та зростанням накладних витрат підприємства;

• необхідністю покращення інформаційного забезпечення підприємства;

• необхідністю змін ступеня централізованого контролю за діяльністю підприємства;

• необхідністю змін ступеня маркетингу;

• необхідністю змін в охороні підприємства.

Конкретизувати внутрішнє середовище підприємства дозволяє аналіз господарського портфелю і виробничої програми.

Господарський портфель – перелік потенційних можливостей кожного підрозділу як складового елементу виробничої, організаційної структури підприємства, а також динаміка змін і перспективи цих можливостей.

Виробнича програма визначає об’єми виробництва і реалізації продукції за номенклатурою, асортиментом, якістю і потребами споживача. Ця програма визначає введення в дію нових виробничих потужностей, потребу у матеріально-технічних ресурсах, чисельності працівників, транспорті і т.п. Вона поєднує всі підрозділи підприємства єдиним напрямом розвитку у короткостроковий період.

Отже, управління підприємством починається з формування цілей його діяльності на короткі та довгострокові терміни.

Визначені цілі дозволяють почати формування системи управління.

Першим кроком формування системи управління є створення апарату управління. Із видів управління найчастіше обирають свідоме, з форм – управління цілями. Тому одразу виділяють управління довгостроковими цілями підприємства і поточне управління.

Довгострокове (стратегічне) управління можна визначити як управління яке займається цілями, функціями та проблемами підприємства, які становлять єдине ціле.

Поточне управління – це управління процесами, спрямованими на досягнення наміченої мети діяльності. Воно пов’язане з вирішенням поточних завдань, які виникають при здійсненні запланованих робіт.

Функції стратегічного і поточного управління зобов’язана виконувати адміністративна служба - спеціальна допоміжна організаційна ланка (підрозділ) підприємства. Вона має за мету обслуговування виробничих підрозділів (або виконавчих підрозділів у торгівлі).

Основні	Допоміжні
Виконують основні завдання, обумовлені існуванням підприємства (виробничі цехи, дільниці) (детально організація виробничої діяльності підприємства розглянута у темі 18 “Організація операційної діяльності”).	Обслуговують виробничі підрозділи (адміністрування, ремонт, склад, енергозабезпечення, тощо)