Форма «Визначення рівня якості продукції»

Найменування показника	Одиниця виміру	Значення показника
		оцінюваної продукції		аналогів
		ТЗ	ТУ
1	2	3	4	5

У графі 1 вказується порядковий номер і найменування показника якості продукції в тій послідовності, в якій ці показники наведені у відповідному стандарті СПКП. У графі 2 вказується позначення одиниці величини показника відповідно до прийнятих стандартів на позначення відповідних одиниць. У графах 3, 4, 5 вказуються значення показників оцінюваної продукції й аналогів, наведених для порівняння. При цьому в графі 3 вказується значення показника оцінюваної продукції за технічним завданням (ТЗ), а в графі 4 – за технічними умовами (ТУ). У графі 5 містяться дані за всіма аналогами, прийнятими для порівняння. Форма «Дані про аналоги» містить характеристику джерел інформації про аналоги, вказівки про країну і фірму-виробника.

З урахуванням вищесказаного сформулюємо основні правила, якими необхідно керуватися при розробці методики оцінки рівня якості:

1. Якість об’єкта характеризується набором показників X₁, Х₂,...Х_п.

Рівень якості продукції оцінюється на основі зіставлення її з аналогами за сукупністю показників. Відносна оцінка якості продукції, отримана в результаті порівняння значень показників її якості з базовими значеннями відповідних показників, і називається рівнем якості продукції.

2. За базові, звичайно, приймають значення показників якості так званих базових зразків продукції. Базові зразки – це аналоги продукції, що представляють передові науково-технічні досягнення в розвитку певного виду продукції. Рівень якості можна розглядати й оцінювати в різних аспектах: функціональної придатності, надійності, безпеки, технологічності, захисту навколишнього середовища, споживання ресурсів і т.п.

3. Результати оцінки рівня якості, а також конкурентоспроможності об’єктів (технологічних систем, продукції, послуг, інтелектуальних продуктів) можуть бути використані на підприємстві для вирішення завдань загального управління якістю при проведенні:

• маркетингу, вивчення ринків збуту продукції;

• обґрунтування вимог, що закладаються в технічне завдання (ТЗ) на розробку продукції і нормативну документацію;

• вибору варіанту при розробці нової чи модернізованої продукції;

• ухвалення рішення про постачання продукції на виробництво;

• вибору постачальників сировини, матеріалів і комплектуючих;

• формування пропозицій щодо експорту та імпорту продукції;

• обґрунтування доцільності чи заміни зняття продукції з виробництва;

• обґрунтування доцільності добровільної сертифікації продукції.

4. Процедура оцінювання рівня якості будь-якого об’єкту включає такі загальні для всіх методів етапи:

• вибір номенклатури показників якості, необхідних для оцінки об’єктів певного виду;

• формування групи аналогів оцінюваних об’єктів і встановлення значень їх показників якості;

• визначення сукупності базових значень показників якості;

• зіставлення показників якості оцінюваних об’єктів з їх базовими значеннями;

• формування оцінки як результату оцінювання;

• оформлення висновку про результати оцінки.

5. Номенклатура показників, обраних для оцінювання рівня якості, повинна забезпечувати одержання оцінки в аспектах, що відповідають цілям оцінювання, і прийматися однаково для всіх аналогів і оцінюваних об’єктів (технології, продукції, послуг, інтелектуальних продуктів).

Вибір номенклатури показників здійснюється з урахуванням показників, зазначених у таких документах:

• міжнародних стандартах;

• національних закордонних і вітчизняних стандартах;

• документації на постачання продукції;

• каталогах, проспектах і стандартах фірм-виробників певного виду продукції;

• патентної та кон’юнктурно-економічної документації;

• стандартах підприємств.

6. Як вказувалося раніше, групу аналогів формують з метою визначення рівня вимог, пропонованих до об’єктів певного виду на визначеному ринку. Всі аналоги й оцінювана продукція повинні мати однакові чи порівняні значення класифікаційних показників, що визначають їх приналежність до однієї групи.

Залежно від мети оцінювання продукції до групи аналогів включають перспективні зразки, надходження яких на ринок прогнозується, і реальні зразки, що реалізуються на ринку на момент оцінювання.

7. Базові значення показників визначають за сукупністю значень показників якості аналогів. Застосовуються два способи визначення цих значень:

• виділення базових зразків;

• обчислення теоретичних базових значень.

Як базові зразки виділяють кращі, гірші чи типові зразки з групи аналогів залежно від мети оцінювання. У різних методах оцінювання використовуються різні принципи і правила виділення базових зразків; у низці методів як базові зразки використовуються всі аналоги оцінюваної продукції.

Теоретичні базові значення показників визначають розрахунковим шляхом за сукупністю значень показників якості аналогів. У різних методах використовують різні принципи розрахунків; у найпростішому випадку за базові приймають найкращі значення показників.

При визначенні базових значень варто враховувати взаємозв’язок різних показників якості певного виду продукції. Якщо перший спосіб визначення базових значень завжди задовольняє цій умові, то другий вимагає спеціального розгляду.