Лекція 2. Види підприємств, їх організаційно-правові форми

2.1. Підприємство в ринкових умовах

2.2. Організаційно-правові форми підприємництва

2.3. Форми об’єднання підприємств в Україні

Ключові поняття і терміни:господарське товариство, акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство, одноосібне володіння, партнерство, корпорація.

1. 2.1. Підприємство в ринкових умовах

Статус підприємства як організаційної форми господарювання визначається Господарським кодексом України. Зокрема, ст. 62 Кодексу визначає підприємство як самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності.

Сутність підприємства як господарюючого суб’єкта визначається тим, що воно є товаровиробником, трудовим колективом, який на професійній основі виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку.

Підприємства можуть створюватися як для здійснення підприємництва, так і не для комерційної господарської діяльності (релігійні організації).

Підприємство, як організаційна структура бізнесу, є самостійним господарюючим суб’єктом. Тобто підприємство при здійсненні своєї господарської діяльності має право власної ініціативи, самостійно заключає договори, приймає будь-які рішення, що не суперечать законодавству.

Підприємство, як організаційно-правова структура бізнесу, для здійснення своєї діяльності формує майно – основні та оборотні фонди, інші цінності, якими воно володіє, користується і розпоряджається на правах власності або господарського відання.

Володіння майном на правах власності будується у відповідності до Цивільного кодексу, тобто суб’єкт власності відноситься до об’єкту власності як до свого і може його відчужити, використати як об’єкт застави, подарувати тощо.

Володіння майном на основі права господарського відання передбачає певні обмеження. Суб’єкт господарювання, який володіє майном на правах господарського відання (створені державою або органами місцевого самоврядування державні або комунальні підприємства, фірми, фонди й асоціації, акціонерні товариства), не має права без згоди власника в особі держави або територіальної громади чи ради:

• продавати, здавати в оренду, використовувати його як заставу;

• передавати таке майно як внесок до статутного капіталу господарських акціонерних товариств;

• приймати інші акти щодо розпорядження закріпленим за ним майном.

Суб’єкти, які володіють майном на основі права господарського відання, відповідають за своїми зобов’язаннями коштами та майном, що є у їхньому володінні.

Основні риси підприємств:

• підприємство – це технологічно і територіально відособлена сукупність засобів виробництва та робочої сили;

• кожне підприємство спеціалізується на виготовленні певного товару чи надання послуги, виконанні робіт;

• кожне підприємство характеризується економічною відособленістю, воно самостійно складає свою виробничу програму, підбирає кадри, реалізує вироблену продукцію, отримує прибуток і т.д.;

• підприємство – це певний колектив співробітників, з притаманним морально-психологічним кліматом.

Кожне підприємство повинно мати:

а) самостійний баланс;

б) розрахунковий та інші рахунки в установах банків;

в) печатку з своєю назвою, а промислове підприємство - товарний знак.

Підприємство діє на основі статуту і є юридичною особою, має відокремлене майно, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Залежно від критеріїв розрізняють наступні види підприємств:

• за формою власності - приватні, колективні, державні;

• за формою організації - одноосібні володіння, партнерство (товариство), корпорація, бюджетні підприємства, змішані корпорації;

• за масштабами виробництва - індивідуальні, серійні, масові;

• за рівнем спеціалізації - спеціалізовані, універсальні, змішані;

• за розміром (кількістю персоналу) - малі, середні, великі;

• за сферою діяльності - виробничі, комерційні, фінансові;

• згідно мети діяльності – комерційні і некомерційні;

• згідно належності капіталу і контролю – національні, іноземні, спільні (змішані), багатонаціональні;

• згідно сфери діяльності – міжнародні, транснаціональні, офшорні;

• згідно виду і характеру господарської діяльності – промислові, торговельні, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, фінансово-кредитні, страхові, туристичні, консалтингові;

• згідно технологічної цілісності і ступеню підпорядкування – головні, дочірні, філії.

Підприємництво передбачає функціонування різних форм господарювання. Класифікуючи підприємства з точки зору форм власності, слід мати на увазі, що в Україні виділяють:

1. державне (діє на основі державної власності):

• державне унітарне підприємство (не несе відповідальності за зобов’язаннями власника і органу влади, до сфери управління якого воно входить, керівник призначається цим органом);

• державне комерційне підприємство (є суб’єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту, майно закріплюється за ним на праві господарського відання; підприємство може бути перетворене у корпоратизоване підприємство (державне акціонерне товариство);

2. колективне (діє на основі колективної власності):

• кооперативи – добровільні об’єднання громадян з метою спільного вирішення економічних, соціально-побутових та інших питань у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові та ін.);

• споживча кооперація – система самоврядних організацій громадян (споживчих товариств, їх спілок, об’єднань);

• релігійні організації;

3. приватне (діє на основі приватної власності громадян або суб’єкта господарювання (юридичної особи), іноземців, осіб без громадянства, з використанням найманої праці;

4. комунальне (діє на основі комунальної власності територіальної громади, створюється органом місцевого самоврядування, майно закріплюється на праві господарського відання, розмір статутного фонду встановлюється відповідною місцевою радою). З урахуванням зарубіжного досвіду і у відповідності до Господарського Кодексу [1] комунальні підприємства можуть утворюватися з таким правовим статусом:

• комунальні унітарні підприємства – підприємства, що не мають права власності на закріплене за ними майно. Діяльність комунальних унітарних підприємств регламентується зокрема [1] ст. 78 .

• комунальні акціонерні товариства – акціонерні товариства, у яких більш, ніж 50% акцій знаходиться у комунальній власності.

• комунальні товариства з обмеженою відповідальністю – товариства, у яких більш ніж 50% статутного фонду знаходиться у комунальній власності;

5. змішане підприємство (діє на базі об’єднання майна різних форм власності) [1, ст.63].

Якщо у статутному фонді підприємства є іноземні інвестиції у розмірі більше 10%, воно називається підприємством з іноземними інвестиціями, якщо іноземні інвестиції становлять 100% у статутному фонді – це іноземне підприємство.

Залежно від способу утворення та формування статутного фонду підприємства бувають:

• унітарні (створюються одним засновником, який самостійно в повному обсязі формує статутний фонд підприємства; унітарними можуть бути державні, комунальні, приватні підприємства, засновані на власності об’єднання громадян, релігійної організації, приватній власності засновника);

• корпоративні (створюється двома і більше засновниками за їх спільним рішенням, діє на основі об’єднання майна).

Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції підприємства бувають:

Суб’єкти господарювання	Відмінні особливості
1. Залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік:
Суб’єкти мікропідприємництва	Фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці та юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.
Суб’єкти малого підприємництва	Фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці та юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.
Суб’єкти великого підприємництва	Суб’єктами великого підприємництва є юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.
Суб’єкти середнього підприємництва	Підприємство, яке не належить до мікро-, малих або великих

За національною ознакою підприємства бувають:

Національна компанія – це фірма, капітал якої належить підприємцям з однієї країни.

Міжнародна фірма – це фірма, сфера виробничої та комерційної діяльності якої розповсюджується на зарубіжні країни.

Транснаціональна компанія – це компанія, яка зареєстрована та здійснює бізнес у декількох країнах, має зарубіжні філії і дочірні підприємства, розповсюджує акції на різних фондових біржах світу.

Офшорна компанія – це іноземне підприємство, яке зареєстроване у зоні з пільговою системою оподаткування.

Особливості офшорної компанії:

• здійснює бізнес на офшорній території;

• відсутність сплати податку на прибуток або незначний його розмір;

• невеликі витрати на створення фірми, максимальне спрощення процедури її реєстрації.

За ступенем підпорядкування підприємства поділяють на:

Материнське (головне) підприємство – це підприємство, що контролює інші фірми, забезпечує технологічну, територіальну цілісність та координаційну єдність підконтрольних господарюючих суб’єктів.

Дочірнє підприємство – це юридичне самостійне організаційне утворення, що виступає на ринку від свого імені і за свій рахунок, має тісні виробничі, комерційні або фінансові зв’язки з материнським підприємством. Здійснює угоди, складає баланс, контролюється материнським підприємством.

Філія – це територіальне відокремлене утворення, яке не має юридичної та господарської самостійності. Не має власного балансу, статуту, діє від імені і за дорученням материнського підприємства.