4.1.5. Види зносу основних засобів і їх характеристика

Основні засоби, функціонуючи у виробничому процесі протягом тривалого часу, зазнають значних втрат за рахунок фізичного (матеріального) та економічного і техніко-економічного (морального) старіння. На рис. 12.8 показано види та підвиди зносу основних виробничих засобів.

Фізичний знос – це втрата засобами праці своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей (потужності, к.к.д. тощо), тобто споживчої вартості, що призводить до поступового зменшення реальної їх вартості – економічного спрацювання. Таке матеріальне спрацювання може бути усувним (тимчасовим) і неусувним (постійно накопичуваним).

Ступінь фізичного зносу можна визначити двома методами:

1. за строком фактичної експлуатації засобів праці конкретного виду, підрахувавши розмір амортизаційних відрахувань за цей строк ();

2. за даними обстеження технічного стану засобів праці.

На ступінь виробничого зносу впливають різні фактори, зокрема, режим експлуатації засобів, якість матеріалів, з яких вони зроблені, технічна досконалість конструкції, якість монтажу, особливості технологічного процесу, агресивність середовища, в якому вони працюють, способи захисту від нього, якість технічного обслуговування, кваліфікація обслуговуючого персоналу тощо.

Фізичний знос II роду (природній) виникає під дією сил природи (пожежа, землетрус, повінь тощо).

Види зносу основних засобів

Моральний знос викликає «старіння» основних засобів шляхом зменшення вартості діючих засобів праці (втрата реальної вартості) внаслідок науково-технічного прогресу до настання фізичного спрацювання. У випадку, коли внаслідок дії науково-технічного прогресу виробництво аналогічних з діючими засобів праці обходиться дешевше, будемо мати моральне знецінювання I роду, що є різницею між первісною та відновною вартістю:

.

З появою нових, більш прогресивних, продуктивних, з кращими техніко-експлуатаційними характеристиками засобів праці виникає моральне знецінювання II роду:

,

де: Ф_знмІІ – вартість морального зносу другого роду діючих засобів праці, грошових одиниць; П_д, П_н –продуктивність (виробнича потужність) відповідно діючих і нових засобів праці, од. продукції; Т_д, Т_н – відповідно строк корисного використання (строк служби) діючих і нових засобів праці, років; Ф_{перв.д.з.} – первісна вартість діючих засобів, грошових одиниць; Ф_{перв.н.з} – первісна вартість нових засобів праці, грошових одиниць.

Між окремими видами спрацювання і старіння засобів праці та формами їх відшкодування (усунення) існує певний взаємозв’язок. Усувне (тимчасове) фізичне спрацювання можна усунути проведенням відповідних ремонтів, часткове техніко-економічне старіння – здійсненням модернізації, а неусувне (постійно накопичуване) фізичне спрацювання і повне техніко-економічне старіння – лише заміною на нові засоби праці. Роботи з модернізації та заміни фізично та морально застарілих засобів фінансуються за рахунок амортизаційних відрахувань. Джерелом фінансування ремонтних робіт є ремонтний фонд підприємства (спеціальний фонд).