1.4. Бізнес-моделі підприємств

Розглянемо основні різновиди бізнес-моделей підприємства, їх призначення та особливості практичного застосування. Почнемо з класифікації основних типів бізнес-моделей.

По рівню складності внутрішніх зв’язків бізнес-моделі можуть бути локальними (без взаємного зв’язку функцій та/або процесів конкретного підприємства, що моделюється) або інтегральними (з взаємним зв’язком функцій і процесів цього підприємства).

За параметрами моделювання моделі розподіляються на функціональні (моделі функцій), процесні (моделі процесів), спеціалізовані (моделі формування цінностей) і комбіновані (процесно-функціональні).

За часовою ознакою моделі можна розділити на моделі поточного управління (оперативно-тактичні), моделі прогнозування змін у недалекому майбутньому (коротко- і середньострокові прогностичні) та моделі далекосяжних стратегічних змін (довгострокові стратегічні).

Розглянемо основні функціональні моделі підприємств.

Виробнича модель направлена на виробництво максимальної кількості продукції. Вона використовує інформаційну базу виробничих відділів, дані про стан фінансів, персонал та маркетингову діяльність підприємства. Така модель застосовується, як правило, підприємствами-монополістами та підприємствами, що реалізують державні замовлення, для яких головним критерієм успіху є продуктивність виробництва.

Ринкова модель має на меті ефективне пристосування підприємства до потреб конкретного ринку. Для цієї моделі застосовується фактично ті ж інформаційні джерела, що і у першому випадку. Таку модель використовують багато сучасних національних підприємств, особливо у малому і середньому бізнесі, внаслідок нестабільної ринкової ситуації у країні і неможливості для цих підприємств реально змінювати стан цієї ситуації.

Маркетингова модель направляє вектор основних зусиль на формування діяльності підприємства відповідно до вимог ринку та споживачів, використовуючи попередні інформаційні джерела, але надаючи суттєву перевагу сегменту активної маркетингової діяльності підприємства і перетворюючи його у ефективний інструмент боротьби за ринок.

Інноваційна модель має своєю метою виявлення і задоволення основних вимог споживачів відповідно до усіх можливостей підприємства за рахунок використання інструментів активного розвитку ринку. Це реалізується акцентом на залученні персоналу як носія інтелектуального капіталу в якості активного елемента виробничої системи з метою формування нових ефективних бізнес-ідей. Крім попередніх інформаційних джерел, у цій моделі широко застосовуються дані про потреби та поведінку споживачів.

Компромісна модель головною метою ставить задоволення вимог споживачів у межах реальних можливостей підприємства. Ключовим елементом моделі виступає споживач і його ринкова поведінка, однак виробництво, фінансові та трудові ресурси і маркетингова діяльність підприємства обмежуються реальними можливостями підприємства.

Споживацька модель направлена на повне забезпечення усіх вимог споживачів. Можна сказати, що ця модель є результатом однобічного (гіпертрофованого) розвитку інноваційної та компромісної моделей з акцентом виключно на усі можливі забаганки споживачів. У цій моделі споживач і його ринкова поведінка займають центральне місце, підпорядковуючи собі виробництво, ресурси (у т.ч. фінанси і персонал) і маркетингову діяльність підприємства.

Фінансова модель підприємства містить розрахунки потреб у фінансуванні, графіки погашення кредитів, надходжень і витрат. Вона дозволяє оцінити передбачувані сценарії розвитку подій, встановити вплив показників платоспроможності споживачів продукції на грошові потоки підприємства, визначити обсяги необхідного додаткового фінансування та оцінити вартість та відповідальність за залучення цього фінансування. Недоліком моделі є те, що вона не пов’язана з технологією виробництва.

Економічна модель підприємства описує економічні засади ведення бізнесу, пов’язує основні параметри діяльності підприємства один з одним та з фінансовим результатом, враховує технологічні особливості і обмеження виробництва. Вона містить розрахунки собівартості продукції, визначає залежність собівартості від основних показників, дозволяє прогнозувати випуск продукції, керувати ціною, прибутком і ефективністю виробництва, а також визначає порогові значення параметрів, що вимагають прийняття вагомих управлінських рішень. Недоліком моделі є те, що вона не враховує фінансові ризики у вигляді невідповідності фінансування та переривання грошових потоків.

Фінансово-економічна модель містить в собі обидві моделі і дозволяє на основі економічної моделі будувати прогноз руху коштів, оцінити обсяг і терміни надходжень коштів та розрахувати показники ефективності основної діяльності. Цією моделлю користуються для розробки моделі бюджету підприємства, експертизи бізнес-проектів, оцінювання витрат на проекти та моделювання інших локальних виробничих ситуацій. Модель також надає можливість аналізу декількох варіантів з метою вибору оптимального і дозволяє оцінити, як виконання окремого проекту вплине на ефективність діяльності всього підприємства, і спрогнозувати загальні економічні показники декількох проектів, що фінансуються із загального бюджету.

Перейдемо до більш складних прикладів класичних моделей підприємства, серед яких в першу чергу розглянемо наступні види моделей:

1. інтегральні функціональні моделі;

2. інтегральні процесні моделі;

3. моделі послідовного формування цінності.

Ці моделі реалізуються трьома основними шляхами, що забезпечують ключові підходи до формування  бізнес-моделей підприємства. Перший (функціональний) – це детальний опис послідовності дій, що необхідно зробити працівникам для досягнення; другий (процесний) підхід дозволяє синтезувати бізнес підприємства і сформувати необхідний перелік робіт; третій (комбінований) підхід розглядає процеси на підприємстві як послідовний внесок у створення продукту як цінності, що має забезпечити підприємству відповідну конкурентну перевагу на ринку. 

Перший підхід призводить до формування моделі підприємства інтегрального типу, прикладом якої є Oracle Business Model [7]. Побудова такої моделі та її застосування є інструментом впровадження систем управління виробництвом на великих підприємствах, порівнянні існуючих і майбутніх бізнес-процесів на них. Ця модель залишається функціональною по суті, тому на найнижчих рівнях цієї моделі бізнес-процеси описуються як дії, що розділені по різних функціональних підрозділах, що порушує процесний принцип побудови діяльності сучасного підприємства – «один процес – один підрозділ – один бюджет – один власник». Однак модель дозволяє зберегти компетенцію і організаційний устрій підприємства, автоматизувати найбільш складні і рутинні операції, а за рахунок великої глибини інтеграції дозволяє отримати збалансований опис бізнес-процесів у єдиному форматі, що необхідно і має велику цінність для управлінців, власників та інвесторів цього підприємства.

Другий (процесний) підхід у побудові моделей діяльності підприємства було найбільш повно застосовано консультаційними компаніями ПАКК і BKG [8]. Особливість цього підходу – виокремлення процесів на підприємстві по результатах діяльності, а не по предмету діяльності, як у попередній моделі. У результаті економісти і управлінці отримали універсальні процесні моделі підприємства, особливостями яких є чітке агрегування робіт «по результату» і повне дотримання принципу «один процес – один результат - одна структура – один бюджет – один власник». Ці моделі достатньо складні у розробці і впровадженні, вимагають високої кваліфікації виконавців і погано розуміються замовниками. Однак вони дозволяють (у випадку їх впровадження) суттєво скоротити персонал, оптимізувати діяльність підприємства, зробити бізнес більш «прозорим» і керованим.

Третій підхід ґрунтується на запропонованому М. Портером «ланцюжку створення цінностей» [9], в якому виокремлюються основні бізнес-процеси, що забезпечують операційний цикл виробництва продукції і виконуються послідовно у часі, та допоміжні бізнес-процеси, що забезпечують функціонування усієї бізнес-системи і постійно супроводжують створення продукції (рис. 1.5). При цьому Портер вперше визначив, що підприємство виробляє цінність, за яку споживачі готові платити, і для того щоб підприємство мало можливість точно визначити свої конкурентні переваги, необхідно проаналізувати всю послідовність процесу створення цінності. Недоліком цієї моделі є слабке опрацювання конкретних блоків моделі та її демонстраційний характер, що однак допомагає зрозуміти сутність діяльності підприємства як бізнесу.