Варіанти шкали градацій оцінювання якості

Градація	Бали	Якісна оцінка
Варіант 1
5	5	Відмінна якість
4	4	Гарна якість
3	3	Середня якість
2	2	Погана якість
1	1	Дуже погана якість
Варіант 2
7	100	Дуже висока якість
6	85	Висока якість
5	70	Вище за середнє якість
4	55	Середня якість
3	40	Нижче середнього якість
2	25	Низка якість
1	10	Дуже низка якість

Процес визначення вагомості різних показників якості виникає при виборі обмеженої сукупності показників для здійснення порівняльної оцінки якості у випадку використання методу середньозваженого показника і включає дві задачі.

Перша задача - визначення номенклатури показників якості, яка може бути трьох типів. Перший тип - вибір будь-якого (заздалегідь невідомого) числа істотних у якомусь змісті показників із заданого вихідного списку. Другий тип - формування списку істотних показників («з чистого листка»). Третій тип - вибір із заданого списку визначеного числа істотних, «вагомих», показників (при встановленій їх кількості).

Друга задача - розрахунок коефіцієнта вагомості кожного показника.

Розрахунок коефіцієнтів вагомості. Саме поняття «вагомість», що при використанні в переносному значенні трактується українською мовою як «відчутність, значимість, переконливість», не припускає кількісної оцінки. Тому, щоб застосовувати метод, заснований на цій оцінці, їй потрібно дати прийнятне тлумачення. Для такого тлумачення можна скористатися аналогією з задачею визначення бальної оцінки при органолептичному оцінюванні сенсорно сприйманих властивостей продукції. В обох цих випадках експерт є безпосереднім вимірником якості. Різниця полягає в тім, що при органолептичному оцінюванні інструментом вимірювання є органи почуттів, а при оцінюванні важливості того чи іншого показника - є знання, досвід, потреби людини, тому можна побудувати шкалу градацій такого виду, що наведена у табл.

Бальна шкала градацій

Градація	Бали	Якісна оцінка	Бажаність обліку показника при оцінці якості продукції	Бали
5	5	Відмінна якість	Обов’язково	4
4	4	Добра якість	Дуже бажано	3
3	3	Середня якість	Бажано	2
2	2	Погана якість	Можна не враховувати	1
1	1	Дуже погана якість	Небажано	0

Стовпчики 1, 2, 3 відповідають стовпчикам з таблиці, що відповідає варіанту 1, в якій дається бальна оцінка сенсорно сприйманої властивості продукції, а стовчики 4 і 5 введені в цю шкалу для ілюстрації застосовності методу до розглянутої задачі. Задача експерта полягає в оцінці бажаності обліку конкретного показника якості продукції при комплексній оцінці якості цієї продукції методом середньозваженого показника. Очевидно, що мотивація відповіді експерта в цьому випадку аналогічна мотивації відповіді експерта при органолептичному оцінюванні сенсорно сприйманої властивості продукції. У табл. для обох випадків передбачено п’ять градацій, хоча бали для оцінки вагомості показників доцільно призначати у п’ятому стовпчику, щоб показникам, які можна не враховувати при оцінці, відповідав нульовий бал. Перехід від балів, що відповідають окремим показникам, до коефіцієнтів вагомості здійснюється за формулою:

,

де: m_i – коефіцієнт вагомості i-гo показника; a_і – бальна оцінка i-гo показника; п – кількість показників, що враховуються при оцінці якості.

До основних методів оцінки якості належать: диференціальний метод і комплексний метод оцінки [41].

Диференціальний метод оцінки полягає в тім, що значення показників оцінюваної продукції порівнюються з базовими.

Маємо показники якості оцінюваної продукції Х₁, Х₂..., Х_р і відповідні показники якості базового зразка Х_1б, Х_2б,…, Х_рб. Для зіставлення показників диференціальним методом обчислюють значення відносних показників якості продукції q_i за формулами:

,

,

де: X_і – значення i-гo показника якості оцінюваної продукції; Х_іб – значення i-гo показника базового виробу; р – кількість розглянутих показників якості продукції.

Залежно від характеру показника якості вибирають ту чи іншу з цих формул. Для «позитивних» показників, зі збільшенням значень яких якість підвищується, вибирають формулу, а для «негативних» показників, зі збільшенням значень яких якість продукції знижується, вибирають формулу. У тих випадках, коли значення q_i > 1, то за даним i-м показником оцінювана продукція перевершує за якістю базовий зразок, якщо q_i = 1, то вона відповідає базовому зразку, а якщо q_i < 1, то поступається йому.

При використанні диференціального методу можна не обчислювати значення відносних показників q_i. Досить фіксувати результат зіставлення за кожним i-м показником в якісній формі: продукція за i-м показником перевершує за якістю базовий зразок, відповідає чи поступається йому. У результаті зіставлення показників диференціальним методом можуть бути сформульовані такі три основні результати оцінювання в якісній формі:

• рівень якості оцінюваної продукції вище рівня базового зразка, якщо всі значення q_i 1, причому хоча б одне значення q_i > 1 (тобто продукція за всіма показниками не поступається базовому зразку і хоча б за одним перевершує);

• рівень якості оцінюваної продукції дорівнює рівню базового зразка, якщо всі значення q_i = 1 (тобто продукція за всіма показниками відповідає базовому зразку);

• рівень якості оцінюваної продукції нижче рівня базового зразка, якщо всі значення q_i 1, причому хоча б одне значення менше одиниці: q_i < 1 (тобто продукція за всіма показниками не перевершує базовий зразок і хоча б за одним показником поступається йому).

У випадках, коли частина значень відносних показників якості q_i > 1, а частина q_i < 1 (тобто продукція за одними показниками перевершує базовий зразок, а за іншими поступається йому), диференціальний метод не дає результату.

У цьому випадку можна застосувати комплексний метод, що має три наступних різновиди застосування:

1) методику застосування головного показника;

2) методику застосування середньозваженого показника;

3) методику застосування інтегрального показника.

Перший різновид передбачає наявність головного показника, тобто показника, що на думку експертів може в основному характеризувати якість виробу.

Другим різновидом є застосування середньозваженого показника. Показники оцінюваної продукції і аналогів нормуються розподілом відповідного показника на максимальне значення. Середньозважений показник Q будується як функціонал, аргументами якої є показники якості X_i і параметри їхньої вагомості m_i. за формулою:

,

де F – сума, добуток чи інша функція і-х аргументів (i = 1, 2,..., р).

У цю формулу входять відносні показники q_i = X_i/X_ib , сформовані по i-х показниках якості оцінюваної (X_i) та базової (X_ib) продукції відповідно. Параметри вагомості m_i. є безрозмірними величинами, що задовольняють умові: . Ці параметри називають коефіцієнтами вагомості показників. Якщо F є сума, то середньозважений показник має вигляд:

.

Недолік середньозваженого показника – суб’єктивність коефіцієнтів вагомості.

Третім різновидом є застосування інтегрального показника якості.

Інтегральний показник якості J – це техніко-економічний показник якості продукції, заснований на зіставленні сумарного корисного ефекту ε від експлуатації чи споживання продукції і сумарних витрат В на створення і експлуатацію чи споживання продукції:

.

Сумарний корисний ефект ε за термін служби продукції виражається в натуральній чи грошовій формі, а сумарні витрати В = В_с + В_е виражаються в грошовій формі, де В_с – капітальні витрати на створення (покупку) продукції; В_е – сума поточних витрат на експлуатацію чи споживання продукції за термін її служби.

Недоліки інтегрального показника – труднощі застосування до виробів сфери споживання, незастосовність для сировини і матеріалів, неможливість врахування ергономічних, естетичних і деяких інших властивостей виробу. Він застосовний для виробів, ефект від експлуатації яких виражається в натуральній чи грошовій формі.

При використанні комплексних показників оцінка є числом, тому висновок про порівняльну оцінку очевидний: оцінювана продукція визнається відповідною рівню якості, обумовленому даною групою аналогів, якщо:

де: K_min, K_max – мінімальне і максимальне значення комплексного показника якості аналогів; К_оп – комплексний показник якості оцінюваної продукції.

Якщо К_оп<K_min – то оцінювана продукція поступається рівню якості даної групи аналогів, якщо K_oп > K_max – перевершує цей рівень.

Інформація про показники якості, що необхідна для оцінки, міститься в документі, що називається «Карта рівня якості продукції». Карта містить кілька форм, у тому числі титульний лист, «Загальні дані про продукцію», «Визначення рівня якості продукції», «Дані про аналоги» та ін. Титульний лист містить найменування продукції, її умовну позначку, код. Форма «Загальні дані» містить призначення продукції, назву підприємства-розробника і підприємства-виробника, терміни розробки та інші дані. Форма «Визначення рівня якості продукції» має вигляд, наведений у табл.