Ступінь впливу основних стадій інноваційного процесу на кінцевий результат

Стадія	Ступінь впливу
Фундаментальні дослідження	Практично відсутній
Прикладні дослідження	Слабкий
Дослідно-конструкторські розробки	Сильний
Планування	Дуже сильний
Створення прототипу нового виробу	до 100%
Запуск виробу у виробництво	100%

Однією з найбільш актуальною проблемою при реалізації інноваційного процесу є визначення обсягів і джерел фінансування кожної із його стадій. За своєю суттю інвестиції є невід’ємною частиною інноваційного процесу.

Роль інвестицій на різних стадіях інноваційного процессу

Фінансові ресурси необхідні, починаючи з стадії підготовки проекту, фундаментальних досліджень і закінчуючи комерційною реалізацією результатів наукових досліджень. Відповідність вартісних витрат між стадіями інноваційного процесу мають рекомендацію: фундаментальні дослідження = 2⁰; науково-дослідні роботи = 2²; дослідно конструкторські роботи = 2⁴; освоєння інновацій = 2⁸.

Період часу від зародження ідеї, створення й розповсюдження нововведення до його використання називається життєвим циклом інновації.

Життєва циклічність інновацій грає дуже важливу роль у визначенні, як максимального так і тривалого циклу життя певного нововведення. З урахуванням послідовності проведення робіт життєвий цикл інновації розглядається як інноваційний процес.

Поняття «життєвий цикл інновації» визначає динаміку взаємодії інноваційного процесу з різноманітними елементами навколишнього середовища і у свою чергу характеризує рівень розвитку інноваційного процесу (від зародження до реалізації) та його ефективність.

Основні етапи життєвого циклу інновації (фд – фундаментальні дослідження, пд – прикладні дослідження, дкр – дослідно-конструкторські роботи)

Життєвий цикл являє собою ряд етапів, на яких ідея трансформується в нову техніку, здатну задовольняти вимоги споживачів. Важливо забезпечити систематичне оновлення продукції шляхом випуску нових виробів і зняти з виробництва застарілі.

Тривалість життєвого циклу продукції пов’язана з певним етапом науково-технічного прогресу і моральним строком старіння техніки, що висуває жорсткі вимоги до строків виконання і організації робіт за всіма етапами життєвого циклу і до управління інноваціями.

Таким чином, явища інноваційної діяльності і інноваційного процесу не є ідентичними, оскільки, вони виступають неоднозначними за формою. Перше відображає характер діяльності, а друге – процес, який складається з взаємопов’язаних стадій, які обумовлюють створення нововведень, перетворення їх в інновації завдяки реалізації.

Розвиток науково-технічного прогресу обумовило перехід до нових систем управління, які передбачають управління інноваційним процесом, як самостійним об’єктом управління для всіх етапів життєвого циклу продукції.

Інноваційний проект

Пошук перспективних напрямів інноваційних процесів на підприємстві здійснюється на основі розроблених інноваційних проектів.

Підготовка інноваційного проекту і програми їхньої реалізації становлять істотну частину господарського механізму, що формує управління кожного підприємства.

Інноваційний проект – це комплекс технічної, організаційно-планової і розрахунково-фінансової документації, необхідної для реалізації проекту.

Інноваційні проекти спрямовані на досягнення певної мети: розробку нових продуктів (продуктові інновації), нових технологічних процесів (процесові інновації), освоєння випуску нової продукції, зміну продуктового портфеля, впровадження нових технологій, технічне переозброєння, маркетингові дослідження, рекламні акції, введення товару на ринок, впровадження управлінського обліку тощо.

Реалізація задуму інноваційного проекту забезпечується учасниками, яких умовно можна поділити на внутрішніх і зовнішніх.

До внутрішніх учасників відносяться :

1. керівник проекту (у прийнятій на заході термінології – проект-менеджер) – юридична особа, якій замовник делегує повноваження з керівництва роботами за проектом: планування, контроль і координацію робіт учасників проекту. Конкретний склад повноважень керівника проекту визначається контрактом із замовником;

2. команда проекту – специфічна організаційна структура, очолювана керівником проекту і створювана на період здійснення проекту з метою ефективного досягнення його цілей.

Крім внутрішніх зацікавлених сторін, учасниками інноваційного процесу виступають зовнішні:

1. замовники (майбутні власники і користувачі результатів проекту);

2. інвестори (сторони, що вкладають кошти в проект);

3. проектувальники (організації, що розробляють проектно-конструкторську документацію);

4. постачальники (особи, що відповідають за матеріально-технічне забезпечення проекту);

5. фінансові установи (юридичні особи, що забезпечують фінансування проекту) тощо.

В залежності від виду проекту в його реалізації можуть брати участь від однієї до кількох десятків (іноді сотень)організацій. У кожної з них свої функції, ступінь участі в проекті й міра відповідальності за його долю.

До основних елементів інноваційного проекту відносяться:

1. однозначно сформульовані цілі і завдання, що відображають основне призначення проекту;

2. комплекс проектних заходів щодо вирішення інноваційної проблеми і реалізації поставлених цілей;

3. організація виконання проектних заходів, тобто ув’язування їх з ресурсами і виконання цілей проекту в обмежений період часу й у рамках заданої вартості і якості;

4. основні показники проекту (від цільових – з проекту в цілому, до часткових – з окремих завдань, тем, етапів, заходів, виконавців), у тому числі показники, що характеризують його ефективність.

Інноваційні проекти відрізняються за масштабами, строками реалізації та вимогами до якості виконання проекту.

Масштаб проекту визначається впливом його результатів на внутрішніх або зовнішніх ринках: цінних паперів, грошей, матеріальних продуктів та послуг праці, а також на екологічний або соціальний стан.

За строками реалізації розрізняють:

1. Мегапроекти, які являють собою багатоцільові комплексні програми, що вимагають централізованого фінансування й керівництва з координаційного центра. Наприклад, проекти технічного переозброєння галузей, рішення проблеми концесії, підвищення конкурентоспроможності продукції й технологій.

2. Мультипроекти спрямовані на досягнення складної інноваційної мети, наприклад створення науково-технічного комплексу, рішення значної технологічної проблеми. Вони поєднують велику кількість монопроектів. Виникає потреба у координаційних підрозділах.

3. Монопроекти виконуються, як правило, однією організацією або одним підрозділом. Наприклад, створення конкретного виробу, технології. Вони мають тверді фінансові рамки. Для керування проектами потрібен керівник або координатор.

Виконання проекту може бути довготривалим (від 5-7 років), тривалим (3-5 років), або навіть короткостроковим (якщо його характерною рисою та метою є надзвичайно короткий термін реалізації). Окремі проекти як головну ознаку можуть мати підвищені вимоги до якості їх виконання.

Вагомим фактором розвитку інноваційної діяльності має бути впровадження ефективних механізмів інвестування інноваційних проектів, науково обґрунтований підхід до вибору варіантів здійснення таких проектів та формування планів інвестування комплексів інноваційних проектів.

Кожен інноваційний проект повинен мати чітку ціль, що дозволить оцінити отриманий результат. Визначальною умовою є обсяг інвестицій в інноваційний проект.

Заявка на інвестування інноваційного проекту може стосуватися як повного науково-технічного циклу (наприклад, від наукових розробок до організації виробництва та реалізації нової продукції), так і його окремих станів (наукові дослідження, проектно-конструкторські роботи, будівельно-монтажні роботи, організація виробництва, збут тощо), а також повторної організації науково-технічного циклу (рециклінгу)чи ліквідації.

Кожний інноваційний проект поряд з анкетними даними про назву проекту, характеристику продукції та її основних споживачів, головну організацію, терміни виконання проекту, необхідні обсяги фінансування містить техніко-економічне обґрунтування запропонованого комплексу робіт, у тому числі обґрунтування заявки на фінансову підтримку з боку інвесторів, а також відомості про галузь застосування результатів проекту, патентну ситуацію, ринки збуту та прогноз діяльності основних конкурентів.

Найважливішими фінансово-економічними показниками проекту виступають показники необхідних обсягів інвестицій із зазначенням конкретних термінів їх освоєння за період реалізації проекту, очікуваний прибуток та графік повернення коштів інвесторам.

Інноваційний проект характеризується системою показників, які визначають джерела та обсяги фінансування, витрати і строки та шляхи здійснення конкретної інновації.