Взаємозв’язок заробітної плати, ефективності виробництва та доходів підприємства

Організація оплати праці на підприємстві – це один з найважливіших інструментів, що визначає взаємозв’язок міри праці і міри його оплати. Міру праці визначають кількісні та якісні аспекти, а міру оплати – прожитковий рівень як вихідний її момент.

Основою організації заробітної плати на підприємствах є тарифна система – комплекс нормативів, за допомогою яких здійснюється організація та регулювання заробітної плати робітників.

Тарифна система містить такі основні елементи: тарифну сітку; тарифні ставки; тарифно-кваліфікаційні довідники; схеми посадових окладів.

Складові тарифної системи

Найважливішим елементом тарифної системи є тарифна сітка – це сукупність кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів, побудована на основі зіставлення праці за її складністю – зведенням складної праці до простої.

В Україні з 1993 року діє Єдина тарифна сітка оплати праці робітників, службовців, спеціалістів, керівників за загальними (наскрізними) професіями та посадами, що забезпечує єдині умови оплати праці цих категорій працівників незалежно від галузей виробництва. Сітка містить 25 тарифних розрядів з діапазоном тарифних коефіцієнтів від 1 до 4,5 [9; 10]. Розмір тарифної ставки першого розряду визначається на рівні встановленого державою мінімального розміру заробітної плати, нижче якого не може проводитись оплата за фактично виконану працівником норму праці.

Тарифні ставки інших розрядів (С_рі) визначаються множенням тарифної ставки першого розряду (С_рІ) на тарифний коефіцієнт відповідного тарифного розряду (К_і):

, грн.

Середній тарифний коефіцієнт (К_сер) визначається як середньозважена величина добутку чисельності погодинників певного розряду і відповідного тарифного коефіцієнта або добутку трудомісткості робіт за певним розрядом і відповідного тарифного коефіцієнта для відрядників.

Середній тарифний розряд (Р_сер) обчислюється за формулою:

,

де: К_менш і К_більш – відповідно менший і більший із двох суміжних тарифних коефіцієнтів; Р_менш – менший із двох суміжних тарифних розрядів.

Тарифно-кваліфікаційні довідники містять систему цензів, яким мають відповідати робітники певної професії та кваліфікації.

Система посадових окладів передбачає віднесення працівників до певної групи оплати праці на підставі відповідних характеристик. Підприємства самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, а державні тарифні ставки можуть служити орієнтиром у процесі організації оплати праці.

На підприємствах найчастіше використовують дві форми оплати праці: погодинну і відрядну .

Форми оплати праці на підприємстві

Погодинна форма оплати праці передбачає оплату праці залежно від відпрацьованого часу і рівня кваліфікації. Ця форма має такі системи:

1. Пряма погодинна. Заробіток при цій системі (З_п.пог) обчислюється:

З_п.пог = Т_р · С_г, грн.,

де: Т_р – фактично відпрацьований за місяць час, год./міс.;

С_г – годинна тарифна ставка згідно з розрядом робітника, грн./год.

2. Погодинно-преміальна система, при якій заробіток (З_п.прем) обчислюється за формулою:

, грн.,

де: З_тар – сума заробітку, нарахованого за прямою погодинною системою оплати праці (тарифний заробіток), грн.; Д – сума преміальних доплат за досягнення певних якісних або кількісних показників, грн.