Форми управління

Виробниче управління базується на виконанні виробничих завдань підприємства. Містить такі складові, як управління запасами, управління технологічним потоками, тощо.

Операційне управління іноді перетинається із функціональним, передбачає управління окремими операціями в межах виконання певних функцій.

Інноваційне управління спрямоване на пошук нових напрямів діяльності підприємства і нових видів продукції. Пов’язане з високим ризиками.

Муніципальне управління – управління підприємством з позицій інтересів місцевої територіальної громади. Використовується як форма державного управління підприємством.

Таким чином, форма управління обирається керівником підприємства залежно від мети функціонування підприємства.

Зміст механізму управління підприємством характеризується поєднанням форм, методів і принципів управління.

Основними методами управління є:

1. Організаційно-розпорядницькі – управління, засноване на примусовості, управлінські заходи мають вигляд директив, команд, наказів. Тому цей метод має ще назву командного, або командно-адміністративного методу.

2. Економічні – це заохочення, стимулювання, тобто перехід від управління «вертикального» до управління «горизонтального»; послаблюється централізований вплив, перехід до самоуправління підприємств, господарств. Вплив керівних органів на об’єкти управління проявляється у формі наступних стимулів - збудників:

а) заробітна плата, преміювання, винагорода;

Б) надання пільг;

в) розширення економічної свободи.

3. Соціально-психологічні – методи переконання, морального впливу на психологію людини. Межі, зміст, цілі і принципи соціального управління залежать від соціально-політичного ладу. Соціальний аспект – суспільно вагомі наслідки покращення умов праці.

Методи управління

Принципи управління – це правила і положення, якими керуються працівники апарату управління. На практиці вони можуть мати вигляд регламентів, норм права і моралі, соціально-психологічних настанов. Усі принципи управління можна надати у вигляді схеми.

Усі принципи управління можна сформулювати у вигляді трьох основних цільових визначень: сильне підприємство, твердий порядок, багаті працівники. Ці принципи повністю базуються на законодавчому визначенні управління підприємством (Господарський Кодекс України, розділ 1, гл.7). Саме обрані принципи управління породжують цілі і завдання управлінської діяльності, які визначають форми і методи управління.

Основне завдання управління – визначити правила гри і слідкувати за їх виконанням. Вміння же хазяйнувати здібні працівники повинні виявляти самі. Керівництво підприємства повинно бути сильним і вміти змусити всіх працівників підкорюватися встановленому порядку (закону).

Принципи управління

Отже, управління – процес творчий, тому кожен суб’єкт управління застосовує власну технологію управління, використовує методи, форми і види управління у певній послідовності і комбінації.

Система управління – об’єднані в єдине ціле види, форми управління, які реалізуються з використанням методів примусу, спонукання, переконання. Систему управління можна уявити як результат взаємодії елементів: апарата управління, механізму управління і процесу управління.

Процес управління забезпечується виконанням таких основних етапів:

1) інформаційно-аналітичний етап: висування цілей підприємства, аналіз напрямів розвитку підприємства,

2) ідентифікаційний етап: оцінка сучасного стану підприємства, класифікація діяльності підприємства за змістом,

3) етап комплексного аналізу: формування напрямів діяльності за цілями, ресурсами, тощо,

4) етап планування дій: формування планів підприємства, розподіл повноважень і їх делегування, визначення підпорядкування, термінів і конкретності виміру досягнень,

5) етап контролю можливих ситуацій: координація діяльності з урахуванням інформаційних потоків,

6) етап реалізації програмних дій: здійснення керівництва,

7) етап аналізу, узагальнення, висновків, пропозицій на перспективу: зворотній зв’язок, контроль.

Еволюція систем управління сформувала такі способи управління:

• управління на основі контролю: стабільна система управління, де майбутнє є беззаперечним повторенням минулого і реалізація будь-яких управлінських рішень легко виконується через систему інструкцій;

• управління на основі екстраполяції: реактивна система управління, де майбутнє є беззаперечним наслідком минулого і реалізація управлінських рішень досягається через формування бюджетів надходжень і витрат для кожного рішення;

• управління на основі передбачення змін: система розвитку, де передбачуваними є проблеми і нові можливості і реалізація управлінських рішень можлива тільки шляхом стратегічного планування;

• управління на основі гнучких екстрених рішень: система управління шляхом інтуїтивного дослідження, де майбутнє можна проілюструвати і реалізація управлінського рішення здійснюється тільки шляхом ранжування стратегій.

Формування системи управління передбачає визначення рівня прийняття конкретних управлінських рішень: вищого, середнього, нижчого. Ці рівні відповідають рівню керівника, який приймає рішення, у загальній структурі органів управління.

Розглянемо особливості виконання управлінських функцій на кожному з рівнів прийняття управлінських рішень, перерахованих у табл.

Зазначимо, що керівництво підприємства, навіть якщо чисельність кадрового складу не перевищує 3-5 осіб, повинно вирішувати весь комплекс завдань незалежно від їх кількісного і якісного наповнення з метою підтримання циклу відтворення.