Лекція 13. Техніко-технологічна база і виробнича потужність підприємства

13.1. Принципи обґрунтування виробничої програми

13.2. Аналіз виробничого потенціалу і виробнича потужність

13.3. Обґрунтування формування виробничої програми

13.4. Контроль виконання виробничої програми

Ключові поняття та терміни: виробнича програма, попит, маркетингові дослідження, асортимент, номенклатура продукції, виробнича потужність, рівневе прогнозу­вання, планове рішення, ситуа­ційний план, лінійне програмування, диверсифікація продуктів і ринків.

13.1. Принципи обґрунтування виробничої програми

Обґрунтування виробничої програми – це один з найважливіших розділів при плануванні діяльності підприємства, в якому узгоджується обґрунтований можливий попит на продукцію, що випускається, з виробничими потужностями підприємства на плановий період.

Кожне підприємство формує свою виробничу програму самостійно з врахуванням ресурсів підприємства, перспективного плану виробництва продукції (робіт, послуг), прогнозу потреби у продукції підприємства, рівня спеціалізації та кооперування виробництва, заходів по збільшенню виробничих потужностей, ринкових цін на основні види продукції (робіт, послуг) підприємства та даних про незавершене виробництво і залишки нереалізованої продукції. При цьому враховуються вимоги дотримання встановлених термінів поставок продукції, рівномірності завантаження виробничих потужностей, забезпечення випуску конкурентоспроможної продукції.

При формуванні виробничої програми підприємства виділяють такі групи продукції:

1. продукція за державним контрактом (замовленням);

2. продукція, визначена на основі ринкового попиту, за замовленнями;

3. продукція для споживачів, торгівельних організацій;

4. продукція, випущена з власної ініціативи підприємства для продажу на ринку;

5. продукція, яка використовується для внутрішніх потреб у плановому періоді.

Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції у плано­вий період, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажу. Вона обумовлює завдання по введенню в дію нових виробничих потужнос­тей, потребу в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті тощо, тісно пов'язана із фінансовим плануванням та плануванням праці і заробітної плати, витрат виробництва, прибутку і рентабельності [1].

Виробнича програма підприємств визначає склад, кількість і обсяг продукції, яка повинна бути виготовлена у плановий період і поставлена споживачам. Відображаючи головне завдання господарської діяльності, вона є головним розділом планів підприємства. Всі інші розділи планів розробляються у відповідності з виробничою програмою і спрямовані на забезпечення її виконання.

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися таких вимог:

1) правильне визначення потреби в продукції, що випускається і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживачів;

2) повне ув'язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції;

3) обґрунтування плану потреб виробництва продукції у ресурсах, і в першу чергу, виробничою потужністю.

В основу розробки виробничої програми повинна бути покладена реальна потреба в конкретній продукції. На рівні підприємства конкретизація потреби продукції забезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів за розгорнутою номенклатурою виробів.

Особливістю формування виробничої програми в умовах ринку є те, що визначальними орієнтирами масштабів, асортименту, якості, ціни продукції виступають наступнв параметри ринку продукції (робіт, пос­луг):

• ємність ринку;

• ступінь насиченості;

• інтенсивність насичення;

• параметри продукції підприємств конкурентів;

• ефективність антимонопольної політики.

Основна мета формування виробничої програми полягає у наступному:

1. оптимізація номенклатури і асортименту продукції для укладання дого­ворів на її виготовлення та поставку;

2. максимальне використання виробничого потенціалу;

3. забезпечення стійких фінансових результа­тів господарювання.

Досягнення цієї мети може бути представлено в наступному алгоритмі реалізації етапів обґрунтування виробничої програми та аналізу її виконання, перерахованих нижче і відображених на рис.

Розглянемо питання формування «портфелю» замовлень та попиту більш детально.

Попит на продукцію - це реальна потреба в конкретній продукції або послугах, що випускається або надаються підприємством у плановому періоді. Це дії підприємства, які мають на меті інформувати по­тенційних покупців про товар, його особливості, цінові та економічні переваги, а також про надійність самого підприємства. Основний інструмент формування попиту - реклама. Особливо важливе формування попиту при виході під­приємства на ринок, де воно раніше не виступало, і його товар невідомий покупцям, а також при виході на ринок із новим товаром, про споживчі властивості якого покупці не мають інформації [2].

Закон попиту стверджує, що чим нижча ціна товару (за інших рівних умов), тим більша його кількість, яку покупці хочуть та можуть придбати, і навпаки – висока ціна товару стримує попит на нього з боку покупців.