4.2.3. Нормування оборотних фондів

За планової економіки кожному підприємству вища управлінська організація встановлювала загальний норматив оборотних фондів. У цих умовах підприємства були змушені контролювати цю величину.

З переходом на ринкові умови норматив оборотних фондів підприємствам ніхто не встановлює і не контролює. Проте це не значить, що в умовах ринку підприємства не повинні самі встановлювати і контролювати норматив оборотних фондів. В умовах ринкових відносин значення нормування оборотних фондів різко зростає, тому що це пов'язано з платоспроможністю і фінансовим станом підприємства.

Нормування оборотних фондів відображає процес визначення мінімального розміру оборотних фондів, необхідного для забез­печення безперервного нормального функціонування виробництва. На сьогодні існує три найпоширеніших методи нормування оборотних фондів: аналітичний, коефіцієнтний і метод прямого розрахунку.

Аналітичний – застосовується в тому випадку, коли в плано­вому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи під­приємства порівняно з попереднім. У цьому випадку норматив оборотних фондів визначається виходячи зі співвідношення між темпами росту обсягу виробництва та розміром нормованих оборотних фондів у попередньому періоді.

Коефіцієнтний – норматив визначається на базі нормативу попе­реднього періоду шляхом внесення до нього змін з урахуванням умов виробництва, постачання, реалізації продукції, розрахунків.

Прямого розрахунку – ґрунтується на розрахунках нормативів за кожним нормованим елементом оборотних фондів: виробничими запа­сами, незавершеним виробництвом, витратами майбутніх періодів і готової продукції на складі підприємства, що призначена для продажу. Цей метод є найпоширенішим, оскільки він дає змогу точніше нор­мувати використання оборотних фондів підприємства, враховуючи специфіку виробництва та умови його розвитку. Крім того, за допомогою цього методу можна проаналізувати, яку зі складових частин пронормовано оптимально, а яку – не оптимально і через що. Цей метод нормування оборотних фондів є основним, інші – застосо­вуються як допоміжні.

У загальному вигляді порядок розрахунків методом прямого розрахунку можна подати таким чином:

• розробка норм запасу з окремих важливих видів товарно-матеріальних цінностей усіх елементів нормованих оборотних фондів;

• визначення нормативів у натуральній і грошовій формі для кожного елемента оборотних фондів;

• визначення сукупної потреби підприємства в оборотних фондах.

Норми оборотних фондів розробляються на кожному підприємстві, конкретні умови роботи якого істотно впливають на розмір норм оборотних фондів. До таких умов можна віднести:

• тривалість виробничого циклу;

• періодичність відпуску матеріалів у виробництво;

• термін підготовки матеріалів до виробничого споживання;

• віддаленість постачальників від споживача.

Норма оборотних фондів у виробничих запасах – це кількість днів, упродовж яких оборотні фонди відвернені у матеріальні запаси, починаючи з оплати рахунку за матеріали і закінчуючи моментом їх передачі у виробництво, тобто це мінімально необхідна кількість днів, на яку треба визначити запаси для нормального функціонування підприємства. Вони складаються з таких видів запасів.